Постанова № 56613663, 10.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2016 р. cправа№ 910/8542/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Грищенко А.А.

відповідача - Ярмоленко Є.П.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

на рішення Господарського суду м. Києва від 18.01.2016 р.

у справі № 910/8542/15-г (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз»

про стягнення 509 651,86 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до ТОВ «Карпатигаз» про стягнення 193 897,16 грн пені, 23 267,66 грн річних та 292 487,04 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 р. у справі № 910/8542/15-г, позов було задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» 48 474,29 грн пені, 23 267,66 грн 3% річних та 292 487,04 грн інфляційних втрат; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2015 р. рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 р. у справі № 910/8542/15-г було скасовано в частині стягнення пені; справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суддів; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 р. у справі № 910/8542/15-г було залишено без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 р. позовну вимогу в частині стягнення пені задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 96 948,58 грн; в іншій частині позову про стягнення пені відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 18.01.2016 р., Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у сумі 96 948,58 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання передбачена умовами укладеного між сторонами договору № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 р., зокрема п. 6.2 договору. Такі умови договору були прийняті обома сторонами, відповідають засадам справедливості та розумності. При цьому, відповідач, приймаючи такі умови, повною мірою усвідомлював усі ризики та наслідки, які можуть настати у зв'язку із порушенням свого обов'язку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/8542/15-г та призначено її до розгляду на 10.03.2016 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.04.2011 р. між Дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - виконавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз», як оператором спільної діяльності між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», ТОВ «Карпатигаз» та Компанією «Місен Ентерпрайзіс АБ» за договором про спільну діяльність № 3 від 10.06.2002 р. (далі - замовник) було укладено договір № УГВ2949/06-11 на надання послуг по видобуванню, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1.1 договору виконавець надає замовнику на відновлених або нових свердловинах, які є об'єктами спільної діяльності за договором № 3, послуги по видобуванню, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату замовника та передає замовнику обсяг товарного природного газу, нафти та газового конденсату у пункті поставки.

Згідно з п. 1.2 договору замовник зобов'язується оплатити виконавцю вартість наданих послуг.

Як передбачено п. 2.6 договору, замовник зобов'язаний своєчасно проводити оплату послуг виконавця згідно з п. 4.2 даного договору.

У відповідності до п. 4.2 договору оплата за послуги, що будуть надані в наступному місяці, здійснюється шляхом 100% передоплати до 20 числа поточного місяця, в розмірі, визначеному за попередній місяць, з наступним корегуванням суми по факту надання послуг відповідно до підписаних актів приймання-передачі наданих послуг протягом 10 (десяти) днів з моменту їх підписання на рахунки виконавця.

Сторони дійшли згоди, що даний договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та діє до припинення дії договору № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 р., а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Виконавець свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі наданих послуг, зокрема:

- акт приймання-передачі наданих послуг за серпень 2014 року по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню вуглеводнів № 8/14-1 від 31.08.2014 р. на суму 5 065 213,75 грн;

- акт приймання-передачі наданих послуг за серпень 2014 року по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню газового конденсату № 8/14-2 від 31.08.2014 р. на суму 381 878,00 грн;

- акт приймання-передачі наданих послуг за вересень 2014 року по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню вуглеводнів № 9/14-1 від 30.09.2014 р. на суму 4 773 597,50 грн;

- акт приймання-передачі наданих послуг за вересень 2014 року по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню газового конденсату № 9/14-2 від 30.09.2014 р. на суму 373 664,00 грн;

- акт приймання-передачі наданих послуг за жовтень 2014 року по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню вуглеводнів №10/14-1 від 31.10.2014 р. на суму 4 772 171,00 грн;

- акт приймання-передачі наданих послуг за жовтень 2014 року по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню газового конденсату № 10/14-2 від 31.10.2014 р. на суму 389 693,00 грн.

Загальна вартість наданих виконавцем у серпні - жовтні 2014 року послуг, згідно вказаних актів, склала 15 756 217,25 грн.

Відповідно до умов укладеного договору остаточний розрахунок за отримані у серпні 2014 року послуги повинен був здійснений відповідачем 10.09.2014 р., а саме: за отримані у вересні 2014 року послуги - 10.10.2014 р., за отримані у жовтні 2014 року послуги - 10.11.2014 р.

Однак розрахунок за надані у серпні 2014 року послуги був здійснений відповідачем за послуги вересня 2014 року - 21.10.2014 р. у сумі 373 664 грн та 22.10.2014 р. у сумі 4 773 597,50 грн.

За послуги жовтня 2014 року було сплачено відповідачем своєчасно лише 1 068 091,75 грн., решта заборгованості у сумі 4 093 772,25 грн сплачені відповідачем 12.11.2014 р. у сумі 1 656 772,25 грн, 13.11.2015 р. у сумі 7 815,00 грн та 14.11.2014 р. у сумі 2 429 185,00 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, порушив умови укладеного договору щодо своєчасних розрахунків за надані позивачем послуги, тому позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача штрафні санкції, які передбачені умовами самого договору, а також нормами чинного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Як передбачено ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного або неповного перерахування коштів відповідно до п. 4.2 договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Оскільки відповідачем було порушено умови укладеного договору щодо своєчасного виконання зобовґязання по оплаті вартості отриманих послуг, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивачем було правомірно нараховано пеню в сумі 193 897,16 грн, розмір її перевірений судом, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

Разом з тим, відповідач звернувся з клопотанням про зменшення розміру заявленої до стягнення пені в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України до суми у розмірі 48 474,29 грн, посилаючись на складне фінансове становище, яке виникло з незалежних від нього причин.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку, слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Право місцевого господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено пунктом 3 статті 83 розділу ХІ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 р. у справі № 908/43/13-г.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Як передбачено п. 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, відповідно до п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)» № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 р. у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як було встановлено вище, договір № УГВ2949/06-11 на надання послуг по видобуванню, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату від 20.04.2011 р. було укладено між позивачем та відповідачем, який виступає як оператор спільної діяльності між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», ТОВ «Карпатигаз» та Компанією «Місен Ентерпрайзіс АБ» за договором про спільну діяльність № 3 від 10.06.2002 р., яка діяла в редакції додаткової угоди № 4 від 25.02.2011 р., і основним джерелом коштів за договором про спільну діяльність є реалізація вуглеводнів (зокрема природного газу), і відповідну реалізацію мав здійснювати відповідач, як оператор спільної діяльності.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Так, за умовами договору про спільну діяльність № 3 від 10.06.2002 р. саме позивач зобов'язався сприяти включенню та обліку видобутого природного газу в розрахунковий баланс НАК «Нафтогаз України» надходження та розподілу природного газу, видобутого за цим договором по Україні.

Проте, за період з вересня 2013 року по серпень 2014 року Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не включала природний газ, видобутий спільною діяльністю за договором № 3 від 10.06.2002 р., оператором якої є відповідач, до планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу, у зв'язку з чим відповідач не міг реалізувати видобутий природний газ та оплатити послуги позивача.

Так, додатком № 2 до розрахункового балансу № 1/8-14 надходження та розподілу природного газу по Україні на серпень 2014 року встановлено Перелік власників природного газу (крім НАК «Нафтогаз України»), які відбирають його із ПАТ «Укртрансгаз» у серпні 2014 року, і до якого відповідача не включено.

Також, до розрахункового балансу надходження та розподілу природного газу по Україні за серпень 2014 року не було включено для розподілу обсяги газу, видобуті спільною діяльністю за договором № 3 від 10.06.2002 р., оператором якої є відповідач.

Крім того, відповідач посилається на те, що невключення обсягів видобутого газу спільною діяльністю до розрахункового балансу, були лише за березень та червень 2014 року, коли був обмежений обсяг газу, з метою надання можливості відповідачу виплатити заробітну плату працівникам та частково сплатити податковий борг, щоб не допустити примусовий продаж майна учасників спільної діяльності податковими органами. При цьому норми Податкового кодексу України зобов'язують платників податків в першу чергу направляти кошти на погашення саме податкового боргу та заробітної плати. Враховуючи те, що в спірний період податкове навантаження становило близько 80 млн. грн щомісячно, фонд заробітної плати становив близько 3 млн. грн на місяць, надходження від реалізації нафти та конденсату не перевищували 30 млн. грн на місяць, а реалізація природного газу була унеможливлена внаслідок невключення видобутого природного газу в планові (розрахункові) баланси надходження та розподілу природного газу, у відповідача як оператора спільної діяльності, що є відповідальним за сплату податків, виник не лише борг перед позивачем й іншими контрагентами, а й податковий борг, що в свою чергу призвело до того, що податкові органи розпочати передбачені законодавством України процедури арешту майна спільної діяльності та примусового стягнення коштів, яких фактично не було.

У зв'язку із зазначеним, відповідач був вимушений також укладати з податковими органами договори про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань, що також призвело до додаткового податкового навантаження, що підтверджується листом № 28/04-3 від 28.04.2014 р. до ГУ Міндоходів у м. Києві про розстрочку сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2014 року, договором про розстрочення грошових зобовґязань (податкового боргу) від 13.05.2014 р. № 6, рішенням Міністерства доходів і зборів України № 27 від 30.04.2014 р. про розстрочення грошових зобовґязань на період з 30.04.2014 р. по 25.12.2014 р., договором про розстрочення грошових зобовґязань № 12 від 27.06.2014 р., рішенням Міністерства доходів і зборів України № 34 від 30.05.2014 р. про розстрочення грошових зобовґязань на період з 30.05.2014 р. по 25.12.2014 р.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про можливість зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки заявлений позивачем розмір пені є надмірним порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, і зменшення у даному випадку розміру пені спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсними, а не можливими збитками, що завдані правопорушенням.

Таким чином, розмір пені підлягає зменшенню саме на 50% від заявленої позивачем до стягнення суми пені у 193 897,16 грн, у звґязку з чим задоволеню підлягає вимога позивача в частині стягнення з відповідача 96 948,58 грн пені.

При цьому судом першої інстанції було враховано вказівки касаційної інстанції під час нового розгляду справи та вирішено спір на підставі належних доказів.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 18.01.2016 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПАТ «Укргазвидобування» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 18.01.2016 р. у справі № 910/8542/15-г - без змін.

2. Матеріали справи № 910/8542/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко