Постанова № 56613590, 17.03.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2016 року Справа № 904/9087/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Дмитренко Г.К.

секретар судового засідання: Ситникова М.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2 від 04.01.16 р., представник

від відповідача: ОСОБА_2, протокол зборів учасників товариства №2 від 18.06.2014 р., директор; ОСОБА_3, довіреність б/н від 08.02.2016 р., представник

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс - КР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року у справі № 904/9087/15

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс - КР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління благоустрою та житлової політики Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у сумі 816 862, 67 грн. за договором на поставку теплової енергії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року (суддя Назаренко Н.Г.) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Сітісервіс-КР, м. Кривий Ріг на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 557 818,97 грн., пені 132 670,71 грн., 3 % річних 8 808,67 грн., інфляційних втрат 117 564,32 грн., витрати по сплаті судового збору 12 252,95 грн. (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят дві грн. 95 коп.).

Рішення господарського суду мотивовано ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України. Господарський суд дійшов висновку, що відповідач виставлені рахунки за спожиту теплову енергію своєчасно та в повному обсязі не оплатив, на підставі чого у нього виникла заборгованість у сумі 557 818, 97 грн.

Господарський суд не прийняв до уваги заперечення відповідача що договір від 04 вересня 2014 року №11297 на постачання теплової енергії укладено під впливом помилки, оскільки договір укладений сторонами відповідно до норм чинного законодавства, підписаний уповноваженими представниками сторін, відповідачем не доведено наявність обставин, які б свідчили про вчинення спірного правочину під впливом помилки, в судовому порядку договір недійсним не визнано.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач його оскаржує на предмет недоведеності обставин, що мають значення для справи, неповного зясування судом обставин справи.

Посилаючись на приписи Цивільного кодексу України та Постанову Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідач вважає, що договір №11297 від 04 вересня 2014 року на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари був укладений саме під дією помилки.

Стверджує, що відповідно до положень Закону України "Про теплопостачання" ст.ст.1, ч.4 ст.19, ст.24 підприємство апелянта не є споживачем послуг позивача і не має права на укладання такого договору.

Крім того відповідно до Правил користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03 жовтня 2007 року, Закону України "Про житлово комунальні послуги", Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року апелянт стверджує, що відповідач не є споживачем в розумінні чинного законодавства, що регулює спірні взаємовідносини, а отже не зобовязаний виконувати обовязки покладені на споживача Законом.

Апелянт зазначає, що не один раз повідомляв позивача листами про зазначені факти після помилкового підписання договору №11297 та про те що договір необхідно розірвати, на що позивач погодився розірвати договір та витребував інформацію для усунення перешкод які виникли у звязку з відкриттям особових рахунків. Вказана вимога з боку відповідача була виконана.

Відповідач наголошує, що помилково підписаний договір від 04 вересня 2014 року №11297 на постачання теплової енергії відповідно до ст.179 Господарського кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року не відповідає умовам типового договору та на підставі ст.207 Господарського кодексу України може бути визнаний судом повністю або частково недійсним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс - КР" вказує, що відповідач не отримував жодних послуг, в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують отримання послуг від позивача.

Щодо стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат, відповідач вважає, що ці вимоги є похідними від вимоги, щодо сплати основного боргу.

Апелянт стверджує, що позивач покладає на відповідача обовязок з передачі теплової енергії, чим порушує норми чинного Законодавства, визначаючи самостійно відповідача виконавцем таких послуг.

Звертає увагу й на той факт, що позивач уклав спірний договір з відповідачем як зі споживачем, що чітко вбачається в преамбулі спірного договору та з самого тексту договору.

Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Комунальному підприємству теплових мереж "Криворіжтепломережа".

Позивач та Управління благоустрою та житлової політики Криворізької міської ради проти доводів апеляційної скарги заперечуєть, вважають оскаржуване рішення законним, просять залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що відповідач визнаний управителем згідно рішення Криворізької міської ради від 27 листопада 2013 року №2309, згідно ст.25 Закону України "Про житлово комунальні послуги" зобовязаний вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово комунальних послуг від споживачів.

Розгляд справи відкладався з 09 лютого 2016 року до 25 лютого 2016 року. В судовому засіданні 25 лютого 2016 року оголошувалась перерва до 17 березня 2016 року.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 вересня 2014 року між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сітісервіс-КР (далі споживач, відповідач) укладено договір № 11297 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пару (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник відпускає споживачу теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач сплачує за отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором.

Постачальник відпускає споживачеві теплову енергію на об'єкти, вказані в таблиці №2 згідно з встановленим планом теплоспоживання з 01.02.2014р. по 01.02.2015р. (див. таблиця №1 та № 2, та акт межі розподілу, як невідємної частини договору). Оплата проводиться з моменту зазначеного періоду дії договору (п.1.3. договору).

Облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом у разі їх відсутності (п.2.1 договору).

Пунктом 2.4. договору встановлено, що щомісячно, в строк до 25 числа, споживач, який має прилад обліку, інформує постачальника про фактичне споживання теплової енергії з наступним складанням акту.

Відповідно до п.3.1. договору оплата за відпущену теплову енергію проводиться Споживачем щомісяця, самостійно, в грошовій формі, або іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Споживач здійснює передплату у грошовій формі, у розмірі планового місячного споживання у термін до 20 числа кожного місяця (п. 3.5. договору).

Згідно з п.6.1. договору, цей договір діє з 01.02.2014р. по 01.02.2015р. і вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї зі сторін про відмову від цього договору або від його перегляду. При заяві однієї із сторін про розірвання договору за один місяць і відсутності заборгованості споживача перед постачальником договір може бути, розірваний. При наявності заборгованості за споживачем, нарахування по договору закінчуються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі, що підтверджується виставленими на оплату рахункамифактури, копії яких знаходяться в .матеріалах справи (а.с.18-24).

Проте, відповідач виставлені рахунки за спожиту теплову енергію своєчасно та в повному обсязі не оплатив, на підставі чого у нього виникла заборгованість у сумі 557 818,97 грн., що і стало причиною спору.

Заперечуючи можливість сплати заборгованості відповідач вважає, що договір №11297 від 04 вересня 2014 року укладений ним під впливом помилки, оскільки він не є споживачем послуг, які надаються позивачем в розумінні ст.1 Закону України "Про житлово комунальні послуги", а тому зазначений договір є недійсним згідно ст.ст.203, 215, 229 Цивільного кодексу України.

Згідно пояснень Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради управителем гуртожитків за адресами: м. Кривий Ріг, вул. Кармелюка, 3, пр. Південний, 19, вул. Переяславська, 18 визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс -КР" (а.с.114-115), що не заперечується відповідачем і підтверджується протоколом конкурсної комісії від 14 листопада 2013 року (а.с.132).

18 листопада 2013 року між Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міськради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс -КР" (управитель) укладено договір про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Інгулецькому районі, згідно якого замовник передав відповідачу функції управління та надання послуг утримання будинків і споруди або групи будинків і споруд та обєктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях, для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово комунальних послуг відповідної якості (а.с.126-131).

Між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" як виконавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс -КР" як управителем, укладено договір від 12 березня 2014 року на здійснення функцій виконавця комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (а.с.138 -141).

Пунктом 2.2 вказаного договору встановлено зобовязання управителя тобто відповідача, пунктом 2.4 договору від 12 березня 2014 року встановлено обовязки виконавця, тобто позивача.

Зокрема, за умовами договору від 12 березня 2014 року передбачено зобовязання відповідача забезпечити виконавцю безперебійне та якісне постачання послуг нагрівальних приладів споживача та точок відбору гарячої води, забезпечувати цілісність будинкових засобів обліку гарячого водопостачання і опалення, своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період, утримувати в належному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, своєчасно проводити ремонт та випробування внутрішньобудинкової системи і таке інше.

В свою чергу позивач зобовязується постачати в будинки комунальні послуги вчасно та відповідної якості, підготувати та укласти зі споживачами (власниками квартир, квартиронаймачами, орендарями житлових та нежитлових приміщень) договори про надання комунальних послуг на строк дії даного договору, здійснювати абонентський облік споживачів, проводити нарахування та перерахунки за надані комунальні послуги із застосуванням тарифів, встановлених уповноваженим органом, відповідно до вимог чинного законодавства, для виконання нарахування за комунальні послуги виконавець використовує базу управителя, надавати споживачам в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про вартість комунальних послуг, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, норму споживання, режим надання комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо, і таке інше.

В розумінні ст.1 Закону України "Про житлово комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875 IV:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

- виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;

- управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору;

- утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії це фізична або юридична особа, яка використовую теплову енергію на підставі договору. Частиною 4 статті 19 та статтею 24 вказаного Закону передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі продажу, своєчасне укладання якого з теплопостачальною організацією є основним обовязком споживача теплової енергії.

Аналізуючи наведені норми законодавства в сукупності з пунктами 2.2 і 2.4 договору від 12 березня 2014 року про здійснення функцій виконавця комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання апеляційний господарський суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс -КР" не є споживачем послуг Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" і відповідно не мав правових підстав на укладення з позивачем договору №11297 від 04 вересня 2014 року.

Як випливає із п.2.4.2 договору від 12 березня 2014 року про здійснення функцій виконавця комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання позивач зобовязаний був укласти договір про надання комунальних послуг з власниками квартир, квартиронаймачами, орендарями житлових та нежитлових приміщень, які є споживачами цих послуг.

В даних правовідносинах відповідач виступає як управитель, основним обовязком якого є забезпечення експлуатації будинку, споруди, житлового комплексу, обєктів благоустрою розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладеного з позивачем договору від 12 березня 2014 року, а також договору від 18 листопада 2013 року укладеного відповідачем з третьою особою.

Слід зазначити, що пункт 2 статті 19 Закону України "Про житлово комунальні послуги" до учасників відносин у сфері житлово комунальних послуг відносить власника, споживача, виконавця, виробника.

Управитель згідно пункту 6 статті 19 вказаного Закону наділений статусом особливого учасника відносин у сфері житлово комунальних послуг разом з балансоутримувачем.

Відносини відповідача з балансоутримувачем, яким згідно довідки є Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради (а.с.116), врегульовані договором від 18 листопада 2013 року про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Інгулецькому районі (обєкт №1) (а.с.126-131).

Відповідно до ч.1 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст.229 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" під помилкою слід розуміти неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Мотив правочину - це обставини, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин. За загальним правилом помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків встановлених законом. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Апеляційний господарський суд вважає, що при укладенні договору №11297 від 04 вересня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс -КР" помилився щодо субєкта правочину, предмету, інших істотних умов договору, що вплинуло на його волевиявлення. При цьому, судова колегія враховує, що відповідач неодноразово звертався до позивача з листами, що договір №11297 від 04 вересня 2014 року укладено помилково (листи від 18 листопада 2014 року, 26 грудня 2014 року, 30 січня 2015 року -а.с.84-87).

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що договір №11297 від 04 вересня 2014 року не відповідає ст.ст.203, 215, 229 Цивільного кодексу України, а тому є недійсним.

Визнаючи вказаний договір недійсним апеляційна інстанція користується правилами, наданими суду першої інстанції і ч.1 п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині повязаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно п.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Приймаючи до уваги, що вимога позивача про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 816 862, 67 грн. випливає з договору, який є недійсним, то підстави для стягнення заборгованості відсутні.

За наведених підстав апеляційний господарський суд не погоджується з висновком господарського суду щодо дійсності договору №11297 від 04 вересня 2014 року, вважає його помилковим, у звязку з чим рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року підлягає скасуванню.

Визнаючи недійсним повністю чи в певній частині повязаний з предметом спору договір (пункт 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд за результатами розгляду справи повинен з урахуванням вимог частини першої четвертої ст.49 названого Кодексу вирішувати питання про стягнення та розподіл відповідних сум судового збору (п.3.17.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

За подання заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн.

Оскільки в укладенні договору, який визнано недійсним присутня вина обох сторін, то з позивача і відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 689, 00 грн. з кожного за розгляд справи в суді першої інстанції. Відповідно за розгляд справи в апеляційному господарському суді з позивача і відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 757, 90 грн. з кожного.

Також з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 50% судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги в сумі 6 739 грн. 12 коп.

Керуючись ст.ст.49, 83, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс - КР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року у справі №904/9087/15 скасувати.

Визнати недійсним договір №11297 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари від 04 вересня 2014 року, укладений між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс - КР".

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (провулок Дежньова, 9, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 03342184) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 689, 00 грн. за розгляд справи в господарському суді Дніпропетровської області, судовий збір в сумі 757, 90 грн. за розгляд справи в Дніпропетровському апеляційному господарському суді. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс - КР" (вул. Тинка, 34а/3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 38788964) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 689, 00 грн. за розгляд справи в господарському суді Дніпропетровської області, судовий збір в сумі 757, 90 грн. за розгляд справи в Дніпропетровському апеляційному господарському суді. Видати наказ.

Стягнути з Комунального підприємстватеплових мереж "Криворіжтепломережа" (провулок Дежньова, 9, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 03342184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс - КР" (вул. Тинка, 34а/3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 38788964) 6 739 грн. 12 коп. витрат по сплаті судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя Г.К. Дмитренко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 22.03.16 р.)