Ухвала суду № 56611468, 25.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/581/2016 Головуючий у першій інстанції Щебуняєва Л.Л.

Категорія КК: ч. 3 ст. 185 Доповідач Корнієнко Т.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Корнієнко Т.Ю.,

суддів - Новова С.О., Мосьондза І.А.,

секретаря судового засідання - Бакути А.Ю.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Здрака С.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали кримінального провадження №12015100100006113 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, з середньою технічною освітою, не працюючого, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:

- вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2004 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі,

- вироком Оболонського районного суду м. Києва від 19 листопада 2008 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі,

- вироком Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2014 року за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки,

- вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12 серпня 2014 року за ч. 2 ст. 190 , ст. 70 КК України на 2 роки позбавлення волі,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и л а:

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року ОСОБА_2 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 /трьох/ років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком ОСОБА_2 повністю приєднано не відбуте за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12 серпня 2015 року за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України та остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 5 /п'яти/ років позбавлення волі.

Покарання призначене ОСОБА_2 вироком Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2014 року за ч. 2 ст. 190 у виді 2 /двох/ років позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 /три/ роки, постановлено виконувати самостійно.

Згідно вироку суду обвинувачений ОСОБА_2 повторновчинив таємне викрадення чужого майна поєднане з проникненням в житло за наступних обставин.

Так, 28 травня 2015 року, приблизно о 13 годині 20 хвилин, знаходячись на першому поверсі в під'їзді АДРЕСА_3 вийшовши із квартири не зачинили вхідні двері на замок. У цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2 через незачинені двері проник у житло, а саме до квартири АДРЕСА_1 де повторно таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_4, на загальну суму 349 гривен, після чого залишив місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить скасувати вирок та закрити кримінальне провадження за відсутності складу кримінального правопорушення у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду викладеним у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. Своє прохання захисник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції взято до уваги неналежні і недопустимі докази здобуті та проведені органом досудового розслідування з порушенням вимог кримінального процесуального кодексу України та вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення прокурором не доведена.

Так, на думку захисника, огляд місця події проведений 25 травня 2015 року о 14 годині з порушенням вимог ст. 233, ст. 234 КПК України, а впізнання особи за участю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проведені з порушенням вимог ст. 228 КПК України. Крім того, протоколи про проведення цих процесуальних дій є неналежними та недопустимим доказами, оскільки за своїм змістом не встановлюють факти крадіжки та не встановлюють обставини вчинення правопорушення.

Також захисник вважає, що довідка щодо вартості гаманця є неналежним доказом, оскільки відповідно до п. 6 ст. 2 ст. 242 КПК України слідчий був зобов'язаний звернутися до експерта з метою визнання дійсної суми матеріальних збитків, завданих потерпілій.

Крім того, посилання суду першої інстанції у вироку на показання потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 в частині того, що ОСОБА_2 зізнався у скоєнні злочину та вказав де знаходяться речі не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки останній в судовому засіданні заперечував свою вину та вказував, що злочин вчинила інша особа. Обвинувачений ОСОБА_2 неодноразово повідомляв потерпілій та свідкам, а також в їх присутності телефонував вказаній особі. Заявляв клопотання щодо перевірки його алібі, а саме з метою встановлення місця знаходження вказаної особи та її допит, однак слідчий та суд першої інстанції відмовив у його задоволенні.

Не відповідає фактичним обставинам і зазначені покази свідка ОСОБА_5 про те ОСОБА_2, відразу вказав місце знаходження викрадених речей. Допитаний свідок ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_2, у судовому засіданні повідомили, що вони шукали речі тривалий час.

Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, апеляційні скарги подані не були.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на підтримку апеляційної скарги останнього, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим, провівши судові дебати і заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст. 185 КК України, підтверджується сукупністю зібраних в ході досудового розслідування та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_4, мешканки АДРЕСА_1, яка розташована на першому поверсі, згідно яких в травні 2015 року вона разом з чоловіком вийшли з квартири, при цьому вхідні двері на ключ не зачиняли. Коли виходили з квартири, вона звернула увагу на те, що біля входу до під'їзду раніше невідомий їй ОСОБА_2 розмовляє з чоловіком похилого віку з їх під'їзду, бачила як ОСОБА_2 піднімався поверхом вище, а через декілька хвилин вибіг з під'їзду. Покуривши біля під'їзду, вони з чоловіком зайшли до квартири, де виявили, що її шкіряний гаманець торгівельної марки "Колінс", в якому знаходилися три кредитні картки "Приватбанку", дисконтні картки, який лежав на морозильній камері в коридорі квартирі, викрадений. В крадіжці вони запідозрили ОСОБА_2 Її чоловік відразу пішов на вулицю, де неподалік будинку зупинив ОСОБА_2 та викликав працівників міліції. Коли приїхали працівники міліції, ОСОБА_2 в її присутності говорив про те, що він гаманець викинув та покаже місце, куди саме. Слідчим в ході проведення огляду місця події, за вказаним ОСОБА_2 місцем, було виявлено та вилучено викрадене у неї майно;

- аналогічними показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_5, який показав, що, виявивши крадіжку, саме він затримав ОСОБА_2 на вулиці, привів того до будинку та викликав працівників міліції. ОСОБА_2 зізнався, що він вчинив крадіжку гаманця, показав місце - по АДРЕСА_5 де він викинув кредитні картки, де їх в ході проведення огляду місця події слідчим в присутності понятих було виявлено та вилучено.

- даними протоколу огляду місця події від 28 травня 2015 року та фототаблицею до нього, згідно якого під час цього огляду ОСОБА_2, який представився вигаданим ім'ям як ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючим у АДРЕСА_4 вказав місце на газоні позаду будинку АДРЕСА_5 куди він викинув викрадені речі, і в ході огляду місця, на яке він вказав, були виявлені пластикові картки «Приватбанку» НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які були вилучені та приєднані до матеріалів кримінального провадження як речові докази;

- довідками ПАТ КБ "Приватбанк" від 29 травня 2015 року №150529/521 та №150529/256 про належність цих банківських карток ОСОБА_4;

- довідкою від 20 червня 2015 року про вартість викраденого шкіряного гаманця торгівельної марки "Колінс" в мережі Інтернет, яка складає 349 гривень;

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 28 травня 2015 року та фото таблицею до нього, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_4 серед пред'явлених їй для впізнання чотирьох осіб, впізнала ОСОБА_2 як чоловіка, якого вона бачила, коли той вийшов із під'їзду будинку, де вона проживає, після чого у квартирі виявила крадіжку гаманця;

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 28 травня 2015 року та фото таблицею до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_5 серед пред'явлених йому для впізнання чотирьох осіб, впізнав ОСОБА_2 як чоловіка, якого він бачив, коли той вийшов із під'їзду будинку, де він проживає, після чого у квартирі виявили крадіжку гаманця;

- оглянутими у судовому засіданнями речовими доказами - банківськими картками "Приватбанк" - НОМЕР_1; "Приватбанк" НОМЕР_2.

Суд першої інстанції перевірив доводи захисника щодо визнання недопустимими доказами у зазначеному кримінальному провадженні протоколу огляду місця події від 28 травня 2015 року 2015 року, яким є квартира АДРЕСА_1, протоколів пред'явлення особи для впізнання від 28 травня 2015 року за участю потерпілої ОСОБА_4, свідка ОСОБА_5, на які посилається захисник і в апеляційній скарзі, і дійшов до висновку, що його доводи є безпідставними, оскільки зазначені докази отримані у порядку, передбаченому КПК України.

Колегія суддів погоджується з тим, що протокол огляду місця події від 28 травня 2015 року, в ході якого з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення крадіжки з квартири гаманця потерпілої ОСОБА_4 було оглянуто місце події - квартира АДРЕСА_1, складений у відповідності до вимог ст. 237 КПК України. Зазначена слідча дія проводилася безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, з ініціативи самої потерпілої та за її добровільною згодою на проведення огляду місця події, про що також зазначала потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні. У відповідності до ч.З ст. 214 КПК України огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.

Доводи захисника про те, що до протоколу огляду не приєднані документи на підтвердження права власності на цю квартиру, є безпідставними, оскільки встановлено, що ОСОБА_4 проживає і зареєстрована в АДРЕСА_1, отже квартира знаходиться в її володінні.

Протоколи пред'явлення особи для впізнання від 28 травня 2015 року, відповідно до яких потерпіла ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_5 серед пред'явлених ним для впізнання осіб, впізнали ОСОБА_2, як чоловіка, якого вони бачили, коли той вийшов із під'їзду будинку, де вони проживають, після чого у квартирі виявили крадіжку гаманця, складені слідчим з дотриманням вимог ст.ст.228, 231 КПК України. Ці обставини перевірені судом при допиті потерпілої та свідка, а тому доводи захисника про необхідність визнання їх недопустимими доказами є не обґрунтованими.

Суд першої інстанції також дав оцінку як доказу у справі довідці від 20 червня 2015 року щодо дійсної вартості викраденого шкіряного гаманця торгівельної марки "Колінс".

Доводи захисника про те, що для визначення вартості гаманця необхідно було призначити відповідну експертизу, є надуманими, оскільки сам викрадений гаманець не був знайдений. В апеляційній скарзі захисник не спростував зазначену потерпілою вартість гаманця, крім того, вартість викраденого не впливає в даному випадку на кваліфікацію злочину, оскільки основною кваліфікуючою ознакою даної крадіжки є проникнення в житло.

Судом також перевірені доводи обвинуваченого про те, що крадіжку вчинив його друг, про що він заявляв при затриманні, і ці доводи не знайшли свого підтвердження. Так, ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду, ОСОБА_2 не зміг назвати анкетні відомості по цю особу, про його місце проживання. На досудовому слідстві встановлено, що номери телефонів цієї особи, які вказував ОСОБА_2, не обслуговуються.

Разом з тим, згідно показань свідка ОСОБА_5, доки вони з дружиною палили біля під'їзду, за ці кілька хвилин, крім ОСОБА_2, до під'їзду ніхто не заходив, і ніхто не виходив, а ОСОБА_2, коли приїхали працівники міліції, показав місце, де він викинув платіжні картки, що не зміг би зробити, якби їх викинула інша особа, без попереднього спілкування з нею. Як показав свідок ОСОБА_5, ОСОБА_2 після затримання говорив, що крадіжку вчинила інша особа, робив вигляд, що намагається зателефонувати цій особі, намагався втекти, але, зрештою, погодився показати місце, де він викинув викрадені платіжні картки.

Отже, доводи захисника та обвинуваченого про його непричетність до скоєння даного злочину, повністю спростовані наведеними у вироку доказами.

Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в житло, вчиненого повторно, та правильно кваліфікував його дії за ч.3 ст.185 за вказаними ознаками.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд врахував ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, дані про його особу, відсутність обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, і призначив йому покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.3 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

Висновок суду про неможливість виправлення ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, які характеризують його особу.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12 серпня 2014 року ОСОБА_2 був засуджений за ч.2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі. Цим вироком на підставі ч.4 ст.70 КК України постановлено покарання, призначене ОСОБА_2 вироком Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2014 року за ч.2 ст. 190 КК України у виді 2 років позбавлення волі зі звільненням на підставі ст.ст.75,76 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки, виконувати самостійно.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення за даним вироком в після постановлення вироку Святошинського районного суду м. Києва від 12 серпня 2014 року, яким йому призначено покарання у виді позбавлення волі, і який не був виконаний, суд першої інстанції, на підставі ч.І ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного ОСОБА_2 за даним вироком суду, повністю приєднав не відбуте покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12 серпня 2014 року за ч.2 ст.190, ч.4 ст.70 КК України, при цьому вирок Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2014 року за ч.2 ст. 190 КК України ухвалив виконувати самостійно.

Отже, судом першої інстанції дотримані вимоги кримінального процесуального закону при розгляді даного кримінального покарання та щодо призначення покарання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляції захисника немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальної справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою - з моменту отримання копії судового рішення.

Судді:

Корнієнко Т.Ю. НововС.О. Мосьондз І.А.