Рішення № 56606713, 16.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/6308/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шершак М. І.Номер провадження 22-ц/788/33/16 Суддя-доповідач - Ільченко О. Ю. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О. Ю.,

суддів - Гагіна М. В. , Рибалки В. Г.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на заочне рішення Зарічного районного суду м.Суми від 04 грудня 2013 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

третя особа - Служба у справах дітей Сумської міської ради,

про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення,

в с т а н о в и л а :

24 липня 2013 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 14 травня 2008 року ОСОБА_3 і Банк уклали кредитний договір та на забезпечення виконання зобов'язання - іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, у устоннього утворилась заборгованість, яка на 19 червня 2013 року становить 784481,16 грн. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, виселити з житлового приміщення без надання іншого житла ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, вирішити питання щодо судових витрат.

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 грудня 2013 року позов ПАТ «Альфа - Банк» задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SME0012824 від 14 травня 2008 року в сумі 784481,16 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 60, загальною площею 62,12 кв.м., що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа - Банк», шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки відповідно до договору іпотеки № SME0012824/1 від 14 травня 2008 року в розмірі 368650 грн.

Виселено без надання іншого житла ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1, зі зняттям їх з реєстраційного обліку у Головному управлінні Державної міграційної служби України в м. Суми.

Вирішено питання щодо відшкодування судових витрат.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2015 року заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 про перегляд заочного вказаного рішення суду залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Банку про виселення відповідачів, встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні ринкової. Зазначає, що згідно вимог законодавства суд приймає рішення про виселення у разі відмови мешканців житла добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання відповідної письмової вимоги іпотекодержателя, проте судом не було з'ясовано чи отримані відповідачами такі письмові вимоги та передчасно задоволений позов в частині виселення відповідачів. Вказує, що виселення відповідачів неможливо здійснити без надання іншого житла, оскільки предмет іпотеки був придбаний не за рахунок кредитних коштів, які надавались для придбання нежитлового приміщення. Вважає, що визначена оцінка трохкімнатної квартири в сумі 368650 грн. не відповідає її дійсній вартості, оскільки вартість квартири визначалась згідно договору іпотеки, який був укладений у 2008 році, а за період що минув вартість житла збільшилась, тому для визначення дісної вартості спірної квартири необхідно призначити судову експертизу.

Заслухавши пояснення представника відповідача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення представника Банку, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов Банку, суд першої інстанції виходив з того, що

відповідач порушив умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 784481,16 грн., а тому в рахунок погашення заборгованості звернув стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну відповідно до договору іпотеки в розмірі 368650 грн. та виселив без надання іншого житла відповідачів зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, проте не погоджується з рішенням суду в частині встановлення початкової ціни предмету іпотеки, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено, що ПАТ «Альфа - Банк» та позичальник ОСОБА_3 14 травня 2008 року уклали кредитний договір № SME0012824, згідно якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 73000 доларів США на строк користування 120 календарних місяці зі сплатою 14,5% річних, з поверненням кредитних коштів згідно з графіком наведеному у Додатку № 1 до договору. Цільове призначення кредиту - придбання нерухомого майна з метою його подальшого використання у підприємницькій діяльності (а.с. 9 - 14 т. 1).

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 14 травня 2008 року ці ж сторони уклали договір іпотеки предметом якого є квартира № 60, загальною площею 62,12 кв.м., що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу від 14 травня 2008 року. Статтею 6 передбачені способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно з п. 6.4 договору право вибору способу звернення стягнення на предмет іпотеки з числа передбачених договором та законодавством належить іпотекодержателю. Відповідно до п. 6.8 іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь - яким способом, який не буде суперечити чинному законодавству України. Пунктом 3.3 договору сторони за домовленістю оцінили предмет іпотеки у 73 000 доларів США, що за погодженим ними курсом еквівалентно 368 650 грн. (а.с. 16 - 22 т. 1).

Відповідно до довідки КП «Сумижитло» СМР у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_3 - власник, ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, - дочка (а.с. 26 т. 1).

Згідно встановленого графіка повернення коштів позичальник ОСОБА_3 кожного 13 числа місяця повинен сплачувати внески у визначеному сторонами розмірі 1165 доларів США (а.с. 13 - 14 т. 1)

Проте відповідач в повному обсязі не виконував умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 19 червня 2013 року за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 98146,02 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 784 481, 16 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 65 253,46 доларів, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 521 570,91 грн., за відсотками - 24 057,26 доларів, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 192 289,68 грн., пені - 8 835,30 доларів, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 70 620,57 грн.

Вказані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 35 - 55).

З розміром заборгованості відповідач погоджувався та не спростовував його ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. Так, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки, зокрема, шляхом проведення прилюдних торгів.

Згідно з частиною 6 статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини 1 статті 215 ЦПК України.

Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Пунктом 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 роз'яснено, що суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до п. 6.6. договору іпотеки сторони погодили, що прийняття у власність або продаж предмету іпотеки відбувається за ціною, яка буде визначатися на момент здійснення такого продажу чи прийняття у власність на підставі експертної оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (а.с. 21 т. 1).

Висновком судової оціночно - будівельної експертизи № 1394, складеним 26 лютого 2016 року судовим експертом Сумського відділення ХНДІСЕ ім. Засл. проф. Бокаріуса, визначена ринкова вартість предмету іпотеки - квартири № 60, загальною площею 62,12 кв.м., що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 на дату складання висновку у сумі 635300 грн. (а.с. 75 - 78 т. 2).

Зважаючи на викладене, суд дійшов передчасного висновку про визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки виходячи із вказаної вартості у п. 3.3 договору іпотеки, не врахувавши при цьому норми статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" та п. 6.6. договору іпотеки. За таких порушень рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду в частині вирішення позовних вимог про виселення відповідачів з квартири, а доводи апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Представник відповідача в суді апеляційної інстанції уточнила пояснення, викладені в апеляційній скарзі, та вказала, що спірна квартира була придбана відповідачем за кошти банку, які видані на підставі кредитного договору від 14 травня 2008 року.

Вказані обставини в суді апеляційної інстанції підтвердив і представник Банку. На підтвердження вказаного сторони надали договір купівлі - продажу квартири із розстроченням сплати вартості та заяву бувшого власника житла ОСОБА_8, що кошти за продаж квартири вона отримала від ПАТ «Альфа - Банк».

Із матеріалів справи вбачається, що іпотечна квартира використовується відповідачами як житлове приміщення. Вказане підтверджується висновком судової оціночно - будівельної експертизи № 1394 від 26 лютого 2016 року.

Таким чином, у справі достатньо доказів про те, що квартира була придбана для проживання, а не для підприємницької діяльності, як це зазначено у кредитному договорі.

А тому рішення суду у частині виселення відповідачів відповідає нормам ст.ст. 9, 109 ЖК України, ст. 40 Закону України "Про іпотеку".

07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

У справі відсутні докази того, що у позичальника у власності знаходиться інше нерухоме житлове майно, натомість, згідно довідки КП «Сумижитло» СМР у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані власник ОСОБА_3 та члени його родини: дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 26).

Отже, рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

У зв'язку з частковим задовленням позову, у порядку ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 88 ЦПК України на користь Банку підлягає стягненню судовий збір з ОСОБА_4 у розмірі 243,60 грн., оскільки задоволений позов немайнового характеру та враховуючи те, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є малолітньою особою. ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору на підставі п.п. 9, 10 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, рішення суду в частині стягнення судових витрат підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

Змінити заочне рішення Зарічного районного суду м.Суми від 04 грудня 2013 року у частині визначення початкової ціни предмету іпотеки та викласти абзац другий рішення суду в наступній редакції:

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № SME0012824 від 14 травня 2008 року станом на 19 червня 2013 року в розмірі 784481,16 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № SME0012824/1 від 14 травня 2008 року - квартиру № 60, загальною площею 62,12 кв.м., що знаходиться у будинку АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_3, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною предмету іпотеки 635300 грн.

Рішення суду в частині вимог про виселення залишити без зміни.

На час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» рішення суду не підлягає виконанню.

Змінити рішення суду в частині стягнення судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» 243,60 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -