Рішення № 56587772, 14.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/1592/15-ц Головуючий у І інстанції Сердинський В. С.Провадження № 22-ц/780/872/16 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 26 14.03.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

14 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Березовенко Р.В., Приходька К.П.,

за участю секретаря - Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Ларченко Ірини Миколаївни на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») Ларченко І.М. звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0468/07/01-Z від 27 листопада 2007 року у розмірі 18 219,10 доларів США, з яких: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 2 609,29 доларів США, поточна заборгованість за кредитом у розмірі 13 125 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 1 396,83 доларів США, поточна заборгованість за відсотками у розмірі 147,73 доларів США, пеня у розмірі 940,25 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Визначити початкову ціну для реалізації предмета іпотеки на рівні вартості предмета іпотеки, яка буде встановлена суб'єктом оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження.

В обґрунтування позову ПАТ «Банк Форум» послалося на те, що 27 листопада 2007 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №0468/07/01-Z, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 45 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 27 листопада 2017 року. У рахунок забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_4, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідачі передали в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної сумісної власності в рівних частинах. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 27 січня 2015 року становить 18 219,10 доларів США, з яких: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 2 609,29 доларів США, поточна заборгованість за кредитом у розмірі 13 125 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 1 396,83 доларів США, поточна заборгованість за відсотками у розмірі 147,73 доларів США, пеня у розмірі 940,25 доларів США.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2015 року в задоволенні позову ПАТ «Банк Форум» відмовлено.

В апеляційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Форум» Ларченко І.М. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ «Банк Форум» задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь - судді доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Відмовляючи в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що на час розгляду справи набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким тимчасово заборонено примусово стягувати нерухоме житлове майно, що є предметом іпотеки та виступає як забезпечення зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті. Також судом враховано відсутність у відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 іншого нерухомого майна.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року (№ 6-58цс15) та в постанові Верховного Суду України від 09 вересня 2015 року (№ 6-483цс15), яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.212, 213, 214, 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не врахував, що ухваленням судового рішення відчуження майна не відбувається, дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» розповсюджується на дані правовідносини на стадії виконавчого провадження, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в позові з цих підстав.

Вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що позов ПАТ «Банк Форум» про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 листопада 2007 року між акціонерним комерційним банком «Банк Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №0468/07/01-Z, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 45 000 доларів США зі сплатою 13 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 27 листопада 2017 року (а.с.7-8).

У забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 27 листопада 2007 року між ПАТ «Банк Форум», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідачі передали банку в іпотеку двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Фондом комунального майна Броварської міської ради від 22 листопада 2001 року (а.с.12-15).

11 травня 2010 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_3 було укладено додатковий договір до кредитного договору від 27 листопада 2007 року, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди внести зміни щодо порядку отримання кредиту та порядку розрахунків по кредиту та відсотках (а.с.10).

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 27 січня 2015 року складає 18 219,10 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного Банку України становить 288 044 грн. 10 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 2 609,29 доларів США, що еквівалентно 41 252 грн. 89 коп., поточна заборгованість за кредитом у розмірі 13 125 доларів США, що еквівалентно 207 506 грн. 32 коп., прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 1 396,83 доларів США, що еквівалентно 22 083 грн. 89 коп., поточна заборгованість за відсотками у розмірі 147,73 доларів США, що еквівалентно 2 335 грн. 61 коп. та пеня у розмірі 940,25 доларів США, що еквівалентно 14 865 грн. 39 коп. (а.с.5-6).

Звертаючись до суду з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, ПАТ «Банк Форум» просив визначити початкову ціну реалізації предмета іпотеки на рівні вартості предмета іпотеки, яка буде встановлена суб'єктом оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження. При цьому позивачем не було зазначено початкову ціну предмета іпотеки в грошовому вираженні.

Згідно з ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Положеннями ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч.2 ст.43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо та аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», слід дійти висновку, що у розумінні норми статті 39 цього Закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 27 травня 2015 року (справа № 6-61цс15), в постанові від 07 жовтня 2015 року (справа № 6-1935цс15) та в постанові від 21 жовтня 2015 року (справа № 6-1561цс15), яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, посилання позивача в прохальній частині позовної заяви на визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки на рівні вартості предмета іпотеки, яка буде встановлена суб'єктом оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку».

Суд апеляційної інстанції, сприяючи стороні позивача у здійсненні процесуальних прав у відповідності до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України роз'яснив представнику позивача його право надати суду докази про оцінку предмета іпотеки.

Однак, у судовому засіданні представник позивача висновок про оцінку предмету іпотеки не надав та подав письмову заяву від 04 березня 2016 року, в якій посилаючись на те, що відповідно до пункту 1.4 договору іпотеки від 27 листопада 2007 року сторони визначили, що вартість предмета іпотеки є договірною та встановлюється в розмірі 258 650 грн., просив визначити початкову ціну для реалізації предмета іпотеки у розмірі 258 650 грн. (а.с.135).

Колегія суддів вважає, що визначену сторонами ціну предмета іпотеки при укладенні договору іпотеки у 2007 році не можна вважати погодженою сторонами ціною продажу предмета іпотеки у розумінні ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, не зазначення вартості предмета іпотеки, як погодженої ціни продажу, позбавило можливості відповідачів висловити свою позицію з приводу даної позовної вимоги.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк Форум» про звернення стягнення на предмет іпотеки з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Ларченко Ірини Миколаївни - задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Ларченко Ірини Миколаївни до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді