Ухвала суду № 56580778, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м. Київ К/800/28385/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013

у справі № 1570/6290/2012 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліберті Л" (далі - ТОВ "Ліберті Л")

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013, позов задоволено повністю: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ від 27.08.2012 № 0005662210, № 0005672210, якими ТОВ "Ліберті Л" збільшено суми грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 222128,00 грн. та з податку на прибуток - 332290,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, були прийняті на підставі акту від 13.06.2012 № 3379/22-1/36553056 про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Ліберті Л" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.06.2009 по 31.12.2011. У зазначеному акті контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ "Ліберті Л" пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.6.1, 5.6.2 пункту 5.6 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (втратив чинність з 01.04.2011, за винятком деяких положень, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР), пункту 135.1, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пунктів 138.1, 138.4, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), що призвело до заниження задекларованих сум грошових зобов'язань з податку на прибуток на 325 956,00 грн. та з ПДВ на 177 702,00 грн.

Висновок ДПІ про заниження ТОВ "Ліберті Л" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток вмотивований тим, що підприємство у ІІ-ІV кварталах 2011 року занизило скоригований валовий дохід на суму 21119,00 грн. з огляду на декларування при визначенні об'єкта оподаткування меншої суми доходу від комісійних послуг (167232,00 грн.), ніж фактично отримана комісійна винагорода (188351,00 грн.); завищення суми витрати в податковому обліку за 9 місяців 2009 року, за 2009 рік, І квартал 2010 року - ІV квартал 2011 року на загальну суму 1357920,00 грн., в тому числі: 1) на 490420,00 грн. за операціями, що не пов'язані із господарською діяльністю, з яких: а) 125416,00 грн. - витрати на придбання аудиторських послуг, правової допомоги, інформаційно-рієлтерських послуг та послуг з реклами; б) 45972,00 грн. - витрати на заробітну плату працівникам, трудова функція яких не пов'язана з основним видом діяльності ТОВ "Ліберті Л", а саме: надання посередницьких послуг під час виконання договору про спільну діяльність від 10.10.2006; в) 16904,00 грн. - витрати на сплату внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування, нарахованих на фонд заробітної плати зазначених працівників; г) 250131,00 грн. - витрати на сплату орендної плати за орендоване майно (приміщення-контейнер для розміщення відділу продаж); д) 74666,00 грн. - витрати, не пов'язані із здійсненням основного виду діяльності товариства (стосовно цієї суми в акті перевірки не конкретизовано, за якими господарськими операціями позивач її сплатив); 2) на 867500,00 грн. за операціями з передачі квартир в житловому будинку за результатами виконання договору про спільну діяльність від 10.10.2006, укладеного із ТОВ "Завод залізобетонних виробів-3" про будівництво СЖК "Середньофонтанський", розташованого на вул. Скредньофонтанській, 19 в м. Одесі, з огляду на ознаки безтоварності операцій з поставки підрядних послуг від ТОВ "Тетрабудсервіс" та ТОВ "Інвесттехнагляд" щодо цього будівництва (за наслідками здійснення заходів податкового контролю встановлено, що ТОВ "Тетрабудсервіс" та ТОВ "Інвесттехнагляд" мають ознаки фіктивності: матеріально - технічних умов, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів для реального здійснення господарських операцій не мають; за місцезнаходженням відсутні; за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Тетрабудсервіс" постановою слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві від 02.03.2012 порушено кримінальну справу). Заниження ТОВ "Ліберті Л" грошового зобов'язання з ПДВ обґрунтовано посиланням на встановлені у ході перевірки обставини щодо заниження податкових зобов'язань на 4202,00 грн. за операціями з надання комісійних послуг (висновок про це пов'язаний з висновком про заниження скоригованого доходу на 21 119,00 грн.) та завищення податкового кредиту на 173500,00 грн. внаслідок включення до його складу ПДВ в цій сумі, нарахованій у складі ціни квартир, переданих за результатами виконання договору про спільну діяльність від 10.10.2006.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ( в редакції, чинній до 1 липня 2015 року).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 статті 198 ПК).

Згідно з положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін у справі виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 цієї статті).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту, а витрат, понесених під час здійснення господарської діяльності, в тому числі й тих, що складають собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), до валових витрат (з 01.01.2011 - до витрат) у податковому обліку обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 ПК) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому процесі встановлено, що витрати в розмірі 867 500,00 грн., які ТОВ "Ліберті Л" задекларувало в рядку 05.1 СВ в податковій декларації за ІУ квартал 2011 року як витрати від операційної діяльності, та ПДВ в сумі 173 500,00 грн., яку товариство задекларувало у складі податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2011 року, входили до складу вартості квартир, переданих товариству за договором про спільну діяльність від 10.10.2006 ТОВ "Завод залізобетонних виробів-3" (відповідальна особа за ведення бухгалтерського та податкового обліку за договором про спільну діяльність як окремого платника податків). Квартири ТОВ "Ліберті Л" передані на підставі договору комісії. Зменшуючи в податковому обліку позивача суми витрат та податкового кредиту, ДПІ посилається на ознаки безтоварності операцій з поставки підрядних послуг з будівництва житлового будинку. Разом з тим, позивач не був у господарських відносинах з ТОВ "Тетрабудсервіс" та ТОВ "Інвесттехнагляд". Договори підряду з ними укладало ТОВ "Завод залізобетонних виробів-3", як особа, уповноважена на представництво договору спільної діяльності від 10.10.2006, а доводів щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Завод залізобетонних виробів -3" ДПІ не наводить.

Відтак, суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку доказів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій у межах ДСД (акти приймання - передачі житлових приміщень, акти звірок, акти готовності об'єкта до експлуатації; рішення учасників ДСД від 03.10.2011) встановили реальність цих операцій та з огляду на відсутність доказів з боку ДПІ щодо підтвердження зв'язку наслідків взаємовідносин між TOB "Завод залізобетонних виробів - 3" та ТОВ "Тетрабудсервіс", ТОВ "Інвесттехнагляд" із операціями у межах ДПС, які стали підставою для формування позивачем валових витрат на суму 867 500,00 грн. та податкового кредиту на суму 173 500,00 грн. дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність доводів ДПІ про завищення ТОВ "Ліберті Л" податкового кредиту та витрат на вказані суми.

Обґрунтованим є і висновок судів попередніх інстанцій щодо непідтвердження в судовому процесі доводів ДПІ про завищення позивачем валових витрат (витрат) на загальну суму 490 420,00 грн.

Висновок податкового органу про відсутність зв'язку цих витрат позивача з його господарською діяльністю мотивований тим, що основним видом діяльності ТОВ "Ліберті Л" є надання посередницьких послуг під час виконання договору про спільну діяльність.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що згідно з довідкою АА № 579625 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДР) видами діяльності ТОВ "Ліберті Л" є: агентства нерухомості (68.31); інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. (43.99); управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту (68.32); консультування з питань комерційної діяльності й керування (70.22); діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12); будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20). Таким чином, понесені позивачем витрати у межах договору від 03.07.2009 б/н із TOB "Завод залізобетонних виробів - 3" про надання посередницьких послуг щодо пошуку потенційних членів OK "Середньофонтанський, 19-А", що є учасником ДСД, та укладення ними інвестиційних договорів із TOB "Завод залізобетонних виробів - 3"; витрати на придбання аудиторської та правової допомоги, інформаційно-рієлторських послуг, реклами у газеті, оренда приміщення-контейнера для розміщення відділу продаж, на оплату праці працівників та на сплату внесків на обов'язкове соціальне страхування, нарахованих на фонд оплати праці, є такими, що відповідають цілям господарської діяльності позивача та пов'язані з її здійсненням.

Що ж до висновку ДПІ про заниження ТОВ "Ліберті Л" об'єкта оподаткування податком на прибуток та заниження податкових зобов'язань з ПДВ внаслідок декларування обсягу продаж комісійних послуг не в повному розмірі, суди, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку доказів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій у межах договору комісії від 01.04.2008 (нова редакція від 06.09.11) із ОК "Нові черемушки - 1", а саме: банківських виписок; акту про надання послуг за період з 06.09.2011 по 30.09.2011, додатку № 1 до акту, - встановили, що позивач отримав комісійну винагороду в розмірі 1% від 247700,00 грн., як суми, вказаної в додатку № 1 до акту про надання послуг, а не від фактично перерахованих 258 700,00 грн. внаслідок допущеної помилки. Розмір задекларованого позивачем доходу та податкового кредиту по цій операції відповідає фактичним обставинам у справі.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначені статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев