Ухвала суду № 56580777, 17.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року м. Київ К/800/41208/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013

у справі № 826/292/13-а Окружного адміністративного суду міста Києва

за позовом Приватного акціонерного товариства "Промислово-геофізична компанія "Надра" (далі - ПАТ "Промислово-геофізична компанія "Надра")

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013, позов ПАТ "Промислово-геофізична компанія "Надра" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 05.09.2012 № 0003372260, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на 326066,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 81517,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що податкове повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято ДПІ на підставі акт від 03.08.2012 № 291/22-604/30306997 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ "Промислово-геофізична компанія "Надра" з питань достовірності та повноти відображення даних податкової накладної в декларації з ПДВ за березень 2012 року. Згідно висновку цього акту позивач порушив пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ по декларації за березень 2012 року на 326 066,00 грн. Такий висновок податкового органу вмотивований тим, що ПАТ "Промислово-геофізична компанія "Надра" у березні 2012 року було сформовано податковий кредит на суму 326 066,00 грн. на підставі податкової накладної від 29.03.2012 № 101, виданої ТОВ "ТЕЛ-Сервіс" на його адресу, але зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) по взаємовідносинах з іншим контрагентом (ТОВ "Єврофокс Україна"). Також в акті зазначено, що 20.04.2012 контрагент позивача (ТОВ "ТЕЛ-Сервіс") до ДПІ подав коригуючий розрахунок № 9021037823, згідно з яким здійснено заміну контрагента ТОВ "Єврофокс Україна" на позивача, проте дане коригування не було внесено до ЄРПН.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що лише відсутність податкової накладної або неналежне її оформлення (у тому числі відсутність факту реєстрації в ЄРПН) унеможливлює включення покупцем сум ПДВ до складу податкового кредиту та є підставою для донарахування контролюючим органом суми ПДВ та застосування штрафу в разі такого включення.

У судовому процесі встановлено, що на час проведення перевірки податкова накладна від 29.03.2012 № 101, на підставі якої позивачем у податковій декларації з ПДВ за березень 2012 року сформовано податковий кредит, оформлена відповідно до вимог статті 201 ПК, була внесена до ЄРПН за вх. № 9018552747, що підтверджено квитанцією від 12.04.2012 № 1 та ДПА на запит суду (а.с. 33, 92). При цьому факт поставки робіт (послуг) за вказаною податковою накладною і повнота нарахування ПДВ сторонами не заперечується. В свою чергу ТОВ "ТЕЛ-Сервіс" виправив розбіжності в даних податкової звітності, подавши 20.04.2012 до ДПІ засобами електронного зв'язку уточнюючий додаток 5 до декларації (вх. № 9021041044), в якому замінив методом "сторно" покупця ТОВ "Єврофокс Україна" на позивача на повну суму операцій з постачання, що підтверджується наявними у справі копіями вказаного уточнюючого додатку і квитанцією від 20.04.2012 № 2 про його прийняття на ДПІ районному рівні (а.с.35).

Підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит, час та порядок його формування; права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту, встановлено у статті 198 ПК.

Згідно із пунктом 198.1 цієї статті (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци 1-3 цього пункту).

Згідно з пунктом 198.6 у редакції Закону № 3609-V не відноситься до податкового кредиту сума податку, зокрема, підтверджена податковою накладною, яка була оформлена з порушенням вимог статті 201 ПК.

Норми статті 201 ПК встановлюють обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкової накладної, недотриманням яких обумовлено визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа податкової звітності, підстави, порядок його складання; права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту, дій зі складання, надання та реєстрації податкової накладної.

Так, згідно з пунктом 201.1 цієї статті платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Згідно з пунктом 201.6 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.10 зазначеної статті податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (абзац 2 цього пункту).

Абзаци третій-п'ятий зазначеного пункту регулюють питання підтвердження дати, часу і факту реєстрації продавцем податкової накладної. Зокрема, про внесення податкової накладної до Реєстру свідчить квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Дата і час, зафіксовані у такій квитанції, визнаються датою і часом надання продавцем податкової накладної до податкового органу.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Реєстрі здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг (абзаци дев'ятий та десятий пункту 201.10 статті 201 ПК).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених (нарахованих) ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до ЄРПН податковими накладними або іншими документами, визначеними ПК, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладним і факт внесення їх до ЄРПН в строки, передбачені законом.

Встановивши у судовому процесі, що податкова накладна від 29.03.2012 № 101 була внесена до ЄРПН під № 9018552747 у двадцятиденний строк з дати виписування, та з огляду на відсутність з боку ДПІ доказів на підтвердження, що коригуючий розрахунок (вх. № 9021037823), згідно з яким ТОВ "ТЕЛ-Сервіс" здійснено заміну контрагента ТОВ "Єврофокс Україна" на позивача, не зареєстрований в ЄРПН, суди попередніх інстанцій зробили правильні висновки про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 05.09.2012 № 0003372260.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цього висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев