Ухвала суду № 56580779, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м. Київ К/800/39153/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суматра-ЛТД"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013

у справі № 2а-7107/11/2670 Окружного адміністративного суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Суматра-ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

за участі прокурора Святошинського району м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013, в позові ТОВ "Суматра-ЛТД" про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 05.05.2011 № 0001182350 відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Суматра-ЛТД", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ДПІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Суматра-ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, за підсумками якої складено акт від 15.04.2011 № 92/23-50/21591206. Згідно з висновками цього акту товариство, крім іншого, порушило норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (втратив чинність з 01.04.2011, за винятком деяких статей у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР), що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 1404182,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 3197146,00 грн. Таке порушення полягало у формуванні валових витрат за наслідками операцій із придбання рекламних та маркетингових послуг на договірних засадах із ТОВ "Серафім Стар", ТОВ "Емпанада Груп", ТОВ "Профі Смайл", ТОВ "Бізнес тюнінг центр", ТОВ "Проспект Україна", які (операції), за висновком податкового органу, є нікчемними, як такі, що не спричиняють реального настання правових наслідків.

У судовому процесі встановлено, що висновок ДПІ про нікчемність (безтоварність) господарських операцій позивача із ТОВ "Серафім Стар", ТОВ "Емпанада Груп" вмотивований посиланням на такі встановлені внаслідок проведених заходів податкового контролю обставини: 1) ТОВ "Серафім Стар" має ознаки фіктивності, оскільки за місцезнаходження відсутнє; матеріально-технічних, виробничих та транспортних засобів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не має; зареєстровано на підставну особу, що встановлено у ході кримінального провадження у справі, порушеній за ознаками злочинів, передбачених статтями 191, 205, 212 Кримінального кодексу України; 2) ТОВ "Емпанада Груп" матеріально-технічних умов, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не має; згідно висновку експерта відділу криміналістичних досліджень Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України довіреності та податкова звітність від імені ТОВ "Емпанада Груп" ОСОБА_2, підписані невстановленими особами, а не ОСОБА_2., який значиться директором підприємства. Висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат по взаємовідносинах із ТОВ "Профі Смайл", ТОВ "Бізнес тюнінг центр", ТОВ "Проспект Україна" вмотивовані відсутністю зв'язку між фактом понесених позивачем витрат на проведення акції, пов'язаної із стимулювання продукції, та господарською діяльністю ТОВ "Суматра-ЛТД" з огляду на належність продукції, що рекламувалась, виконавцю вказаних послуг. Зокрема, що послуги з проведення, розміщення інформаційних, рекламних матеріалів та акцій, які здійснювалися ТОВ "Профі Смайл", ТОВ "Бізнес тюнінг центр", ТОВ "Проспект Україна", фактично сприяли продажу товарів зазначеними контрагентами, оскільки промпродукти вручалися від їх імені, власними силами та за власний рахунок; всі рекламні матеріали і промопродукт були власністю виконавця (зазначених контрагентів) та не переходили у власність позивача.

Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінивши у сукупності первинні документи, фінансові показники яких позивач відтворив у податковому обліку, надані ДПІ докази, які підтверджують обставини щодо фіктивності ТОВ "Серафім Стар", ТОВ "Емпанада Груп" та відсутність зв'язку понесених ТОВ "Суматра-ЛТД" витрат по взаємовідносинам із ТОВ "Профі Смайл", ТОВ "Бізнес тюнінг центр", ТОВ "Проспект Україна" з його господарською діяльністю, дійшов обґрунтованого висновку про законність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір. Оцінка судами попередніх інстанцій доказів у справі відповідає нормам статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з положеннями норм цієї статті суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимога щодо підписання податкової накладної особою, уповноваженою платником ПДВ на здійснення операції з поставки, встановлена пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстровано Міністерством юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (втратив чинність згідно з наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).

За змістом наведених норм витрати платника податків, які мають значення для податкового обліку, повинні мати зв'язок з його господарською діяльністю та підтверджені відповідними первинними документами, обов'язок ведення яких встановлений правовими нормами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В разі надання податковим органом доказів, що документи, на підставі яких платник податків, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову платника податків щодо протиправності податкового повідомлення-рішення.

Правильно застосувавши наведені норми матеріального та процесуального права, надавши перевагу фактичним обставинам та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення, що є предметом спору.

Доводи, наведені ТОВ "Суматра-ЛТД" у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суматра-ЛТД" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев