Ухвала суду № 56580761, 17.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року м. Київ К/800/26183/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцев М.П.,при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.09.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013

у справі № 1170/2а-2224/12 Кіровоградського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарнокіт»

до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.09.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення Гайворонської МДПІ від 27.01.2012 № 000014310.

У касаційній скарзі МДПВ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення. посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за липень, листопад 2011 року розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 114733,35 грн. (92200,83 грн. та 22532,52 грн. відповідно) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.01.2012 за № 2/23-10/32954158. Згідно цих висновків позивач порушив норми пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.5. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит у податковому обліку за липень, листопад 2011 року на 92200,83 грн. та 22532,52 грн. відповідно, внаслідок повторного включення ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ «Маркет Трейд Груп», які вже були включені у податковій декларації за липень 2011 року. Крім того, в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність правочинів з поставки позивачу від ТОВ «Маркет Трейд Груп» товару з огляду на відсутність у цього постачальника основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

У судовому процесі встановлено, що за податковими накладними від 28.04.2011 № 17 (а.с. 250, т.1 ) на суму 2360934,28 грн., у т.ч. ПДВ: 393489,05 грн. та від 30.05.2011 № 25 на суму 2940544,64 грн., у т.ч. ПДВ: 490090,77 грн., позивач сформував податковий кредит за квітень, травень 2011 року. При цьому, суми ПДВ за цими податковими накладними позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за квітень, травень 2011 року були відображені не у повному обсязі, зокрема: у квітні відхилення становило 99472,00 грн., а у травні - 180656,00 грн., що встановлено контролюючим органом в акті перевірки від 29.09.2011 № 93/2310/32954158 (а.с. 219, т.1). У зв'язку із виявленням вказаних помилок при відображенні сум ПДВ у податкових деклараціях за квітень, травень 2011 року позивач уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з ПДВ, якими виправлялись помилки в деклараціях за липень та листопад 2011 року, збільшив значення податкового кредиту вказаних звітних періодів на 92200,83 грн. (за податковою накладною від 28.04.2011 № 17) та на 22532,52 грн. (за податковими накладними від 28.04.2011 № 17 у сумі 7271,17 грн. та від 30.05.2011 № 25 на суму 15261,35 грн.) відповідно.

Пунктом 50.1 ст. 50 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. .

Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 цього Кодексу У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Ця норма є спеціальною, в порівнянні з нормою пункту 50.1 ст. 50 ПК, яка підлягає застосуванню при вирішенні питання щодо строку, впродовж якого платник податку на додану вартість має право виправити помилку в податковому обліку щодо суми податкового кредиту

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (у редакції, чинній до 01.07.2015).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ «Маркет Трейд Груп», ДПІ посилалось на нікчемність операцій з поставки позивачу товару цим постачальником. Підставою для таких висновків слугували обставини, викладені в актах про неможливість проведення перевірки ТОВ «Маркет Трейд Груп», щодо відсутності цього постачальника за своїм місцезнаходженням, відсутності у нього основних фондів, трудових ресурсів та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення поставки.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: договорів поставки, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, а також доказів подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Маркет Трейд Груп» товару, встановили факт поставки позивачу від цього постачальника товару та на підставі цих обставин зробили юридично правильний висновок про правомірність формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними, виписаними від його імені.

За встановлення реального характеру господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ «Маркет Трейд Груп» товару, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про правомірність корегування позивачем податкового кредиту минулих податкових періодів у межах 365 днів шляхом подання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. При цьому, з огляду на встановлення у судовому процесі обставин відображення позивачем у податковому обліку за квітень, травень 2011 року сум ПДВ за податковими накладними від 28.04.2011 № 17 та від 30.05.2011 № 25 не у повному обсязі, суди обґрунтовано відхилили довід ДПІ про повторне включення сум ПДВ за цими податковими накладними у податковому обліку за липень, листопад 2011 року.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев