Ухвала суду № 56580747, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м. Київ К/800/41045/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013

у справі № 825/1085/13-а Чернігівського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Палетпром" (далі - ТОВ "Палетпром")

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013, позовні вимоги ТОВ "Палетпром" задоволені: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 18.12.2012 № 0005602320, № 0005612320, № 0005622320.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.12.2012 № 0005602320, № 0005612320, № 0005622320, якими позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 79002,00 грн., з податку на додану вартість (далі - ПДВ) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на 95735,00 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2011 року на 4185,00 грн. відповідно, стали висновки ДПІ, викладені в акті від 29.11.2012 № 2515/22/355506492 про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ "Палетпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Укрпромтехресурс ЛТД" за квітень - листопад 2011 року. Згідно з цими висновками ТОВ "Палетпром" порушено норми підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на 79002,00 грн., ПДВ - на 84625,00 грн. та завищено від'ємне значення суми ПДВ за листопад 2011 року на 4185,00 грн. Такі висновки податкового органу мотивовані відсутністю настання правових наслідків по операціях з придбання позивачем товарів у ТОВ "Укрпромтехресурс ЛТД", оскільки під час здійснення заходів податкового контролю (використані результати перевірки ТОВ "Укрпромтехресурс ЛТД", викладені у акті від 21.06.2012 № 2018/22-9/33598885 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укрпромтехресурс ЛТД" (ЄДРПОУ 33598885) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2011 по 31.12.2011) встановлено, що вказане підприємство не має матеріально-технічних, виробничих та трудових ресурсів, необхідних для досягнення результатів економічної діяльності, що свідчить про фіктивну діяльність вказаної юридичної особи.

У судовому процесі встановлено, що позивач придбав у ТОВ "Укрпромтехресурс ЛТД" товар (раму дерев'яну 1250Х1180Х18, прокладку, станок), що підтверджено договорами купівлі-продажу між ТОВ "Укрпромтехресурс ЛТД" та позивачем, додатковими угодами до цих договорів (а.с. 127-129, 137-139, 146-149, 161-163, 167-168 т. 1), видатковими накладними на відпуск товарів; рахунками-фактурами та податковими накладними. Згідно банківських виписок розрахунок за товари ТОВ "Палетпром" здійснило у повному обсязі (а.с. 178-192); перевезення товарів здійснено власними силами позивача, що підтверджено договором найму транспортного засобу (автомобіль КАМАЗ - 5320) від 04.04.2011 із ТОВ "Агропрод", актом прийому-передачі транспортного засобу від 05.04.2011, подорожніми листами ТОВ "Палетпром" та наказами на відрядження ОСОБА_2 (працівника ТОВ "Палетпром") для отримання придбаного у ТОВ "Укрпромтехресурс ЛТД" товару. Зазначені первинні документи складені відповідно до вимог правових норм. Доказів, що ці документи від імені ТОВ «Укрпромтехресурс» видані та підписані не уповноваженою особою, ДПІ не надано.

На підставі оцінки вище перелічених доказів суд зробив висновок, що надані позивачем документи щодо здійснення господарських операцій, фінансові показники яких він відтворив у податковому обліку, за відсутності доказів з боку ДПІ, що ці документи містять недостовірну інформацію, дійшов висновку про реальність вчинених між позивачем та ТОВ "Укрпромтехресурс ЛТД" господарських операцій та безпідставність прийнятих ДПІ податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції, чинній до 01.07.2015).

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на витрати та податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо декларування суми витрат та/чи податкового кредиту; платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на витрати та/чи податковий кредит за неправомірну діяльність його контрагента у ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Судами з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на виконання вимог статті 11 цього Кодексу, зроблено обґрунтований висновок, що ДПІ не доведено недостовірність даних податкового обліку позивача та правомірність податкових повідомлень-рішень від 18.12.2012 № 0005602320, № 0005612320, № 0005622320.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев