Ухвала суду № 56580745, 17.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2016 р. м. Київ К/800/22103/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі Корецькому І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013

та касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державноїподаткової інспекції Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.01.2013

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013

у справі № 2а-1870/9166/12 Сумського окружного адміністративного суду

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон»

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області

про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.01.2013 позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України (Головне управління державного казначейства України в Сумській області на користь ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1138933,00 грн. по декларації за липень 2011 року та пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість за липень 2011 року, у сумі 189741,57 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 постанову суду першої інстанції скасовано у частині стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість за липень 2011 року, у сумі 189741,57 грн. та відмовлено у цій частині позовних вимог; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ДП МО України «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Конотопська ОДПІ у своїй касаційній скарзі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення у частині задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги ОДПІ, представник позивача в судовому засіданні просив відмовити в її задоволенні. ОДПІ не реалізовано процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги іншої сторони.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що позивач подав до податкового органу декларацію з ПДВ за липень 2011 року, розрахунок сум бюджетного відшкодування та заяву про повернення бюджетного відшкодування у сумі 2138933,00 грн., що стало підставою для проведення позапланової виїзної перевірки ДП МО України «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» з питань достовірності нарахування цієї суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за липень 2011 року, за наслідками якої складено довідку від 20.10.2011 № 403/23-5/12602750. Згідно з вказаною довідкою позивачу було підтверджено відображене по декларації за липень 2011 року бюджетне відшкодування у сумі 2138933,00 грн. Частина вказаної суми бюджетного відшкодування, а саме 1000000,00 грн., відшкодована позивачу до розгляду спору судом.

За визначенням пункту підпункт 14.1.18 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду..

Пунктом 200.3 цієї статті визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 ст.200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.7 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.11 цієї ж статті встановлено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Орган державної податкової служби, відповідно до пункту 200.12 ст. 200 ПК України, зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти 200.13 цієї статті).

Відповідно до пункту 200.15 у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Встановивши у судовому процесі, що частина заявленого позивачем у податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року бюджетного відшкодування у сумі 1138933,00 грн., яка була підтверджена контролюючим органом за наслідками проведеної перевірки, не була відшкодована позивачу, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення вказаної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. При цьому, суд першої інстанції, застосовуючи норми пункту 200.23 ст. 200 ПК, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені у сумі 189741,57 грн., нарахованої на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість за липень 2011 року з огляду на невиплату контролюючим органом суми бюджетного відшкодування у строки, встановлені ПК.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення суми пені, виходив з того, що норма пункту 200.23 ст. 200 ПК пов'язує нарахування пені на виплачену суму бюджетного відшкодування з ПДВ, а оскільки такого щодо суми 1138933,00 грн. не відбулось, то і підстави для стягнення пені, нарахованої на цю суму за прострочення її виплати, відсутні.

Однак, такі висновки суду апеляційної інстанції не відповідають правильному змісту правового регулювання норм пункту 200.23 ст. 200 ПК.

Відповідно до цього пункту суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зміст вказаних норм передбачає обов'язковість нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, встановлений ст. 200 ПК безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні.

Разом із тим, висновок судів про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування з ПДВ за податковою декларацією з ПДВ за липень 2011 року, а отже і пені зроблено передчасно.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленій у постанові від 16.09.2015 у справі за позовом ПАТ «Донагроімпекс» до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області, ГУ Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки, сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування, або окремо від здійснення такого контролю.

Відшкодування з Державного бюджету України надмірно сплаченого ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Така ж правова позиція висловлена і в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі за позовом ТОВ «Аскоп-Україна» до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідно до положень ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно частини 1 ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті).

Частиною 3 встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а тому відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень в цій частині позовних вимог та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у цій частині.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін, для чого, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державного підприємства Міністерства оборони України «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» та Конотопської об'єднаної державноїподаткової інспекції Сумської області Державної податкової служби задовольнити частково, скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.01.2013 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев