Ухвала суду № 56580744, 17.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2016 р. м. Київ К/800/16746/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Корецькому І.О., розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступник Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013

у справі № 2а/1570/8347/2011 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноремонтне підприємство «Дунайсудносервіс»

до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ від 12.10.2011 № 01022302, № 01032302.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача розміру від'ємного значення суми ПДВ, суми бюджетного відшкодування з цього податку, заявленої до відшкодування шляхом перерахування на розрахунковий рахунок та у рахунок майбутніх платежів, застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.09.2011 № 2570/2302/31893917. Згідно з висновками цього акту позивач порушив норми пункту 44.1 ст. 44, пункту 186.1 ст.186, пункту 198.6 ст.198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4, 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір (далі - ПК): завищено податковий кредит на загальну суму 1865927,00 грн. у податковому обліку за період з травня 2010 року по липень 2011 року за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ «Транс агентство сервіс», ПП «Сєллінг-2008», ПП «БІ ЕМ-Транзит» з посиланням на поставку металопродукції, з огляду на не підтвердження транспортування товару, оскільки надані до перевірки товарно-транспортні накладні мають суттєві недоліки, та відсутність у цих постачальників матеріальної бази, об'єктивно необхідної для здійснення підприємницької діяльності та операцій з поставки металопродукції зокрема. У результаті цього позивач завищив суму бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок на 1139518,00 грн. у податковому обліку за червень, липень 2011 року; завищив залишок від'ємного значення суми ПДВ за липень 2011 року (рядок 19 декларації), яке переноситься до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 132255,00 грн.; завищив залишок від'ємного значення суми ПДВ (рядок 24 декларації), яке після бюджетного відшкодування за червень 2011 року переноситься до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 865039,00 грн. Крім того, за висновками акту перевірки, попередньо підтверджені відображене бюджетне відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за червень, липень 2011 року на 241181,00 грн. та 130211,00 грн. відповідно; встановлено заниження суми бюджетного відшкодування на 270886,00 грн.

За результатами перевірки контролюючим органом стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення 12.10.2011: № 01022302 - про зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленої на розрахунковий рахунок та у рахунок майбутніх платежів, у податковому обліку за серпень, вересень, листопад, грудень 2010 року, червень, липень 2011 року на загальну суму 1158942,00 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 73981,00 грн.; № 01032302 - про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у податковому обліку за липень 2011 року на 132255,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу товару (металопродукція) від ТОВ «Транс агентство сервіс» за договором поставки від 01.01.2010 № ОД/10/3, від ПП «Сєллінг-2008» за договором купівлі-продажу від 10.02.2010 № 8, від ПП «БІ ЕМ-Транзит» за договором купівлі-продажу від 01.04.2011 № 4 від імені цих постачальників на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податкових деклараціях за вищевказані податкові періоди.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір; втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності ПК) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (у редакції, чинній до 01.07.2015).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, пунктом 201.11 ст. 201 ПК) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ та розміру від'ємного значення суми ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги та роблячи висновок про правомірне декларування позивачем сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ «Транс агентство сервіс», ПП «Сєллінг-2008», ПП «БІ ЕМ-Транзит», які приймали участь при визначенні розміру від'ємного значення суми ПДВ та суми бюджетного відшкодування, суди попередніх інстанцій виходили з реального характеру поставки позивачу товару від цих постачальників. До такого висновку суди прийшли на підставі оцінки доказів у справі, а саме: договорів, укладених позивачем з цими постачальниками, специфікацій до договорів, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень. Крім того, судом було взято до уваги висновок призначеної у справі судово-економічної експертизи від 11.05.2012 № 11/05 про правомірне формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ «Транс агентство сервіс», ПП «Сєллінг-2008», ПП «БІ ЕМ-Транзит» (а.с. 93-126,т.6).

Разом з тим, факт поставки позивачу від ТОВ «Транс агентство сервіс», ПП «Сєллінг-2008», ПП «БІ ЕМ-Транзит» товару (металопродукції) не може вважатися встановленим правильно з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, ОДПІ, поряд із доводами про такі ознаки фіктивності вказаних постачальників, як відсутність ТОВ «Транс агентство сервіс» та ПП «БІ ЕМ-Транзит» за місцезнаходженням, визнання ПП «Сєллінг-2008» банкрутом, посилається на відсутність у ТОВ «Транс агентство сервіс», ПП «Сєллінг-2008», ПП «БІ ЕМ-Транзит» основних фондів (виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів), трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення поставки металопродукції у таких обсягах; на недоліки товарно-транспортних накладних, які ставлять під сумнів достовірність цих документів як доказів транспортування товару. Так, контролюючий орган, поряд із доводами про недоліки у складанні товарно-транспортних накладних, як-то: відсутність номерів, серії, підписів посадових осіб, що здавали та приймали вантаж, підписів водія, інформації про вантажно-розвантажувальні роботи; не зазначення ваги вантажу, одиниці його виміру, кількості, номенклатури, - звертав увагу суду на те, що деякі партії металопродукції згідно наданих позивачем документів доставлялись залізничним транспортом до станції призначення Ізмаїл, Одеська область, однак подальше транспортування товару автомобільним транспортом, згідно доданих до перевірки та до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, було здійснити неможливо у повному обсязі з огляду велику різницю між вантажною під'ємностю автомобілів та вагонів залізниці. Товарно-транспортні накладні дублюють автомобільні рейси: в один день одним і тим же водієм на одному і тому ж транспортні здійснювалось транспортування в різних напрямках або двом замовникам одночасно; зазначена в них інформація щодо вантажопідйомності автомобіля не відповідає вазі вантажу (остання є значно більшою), що виключає можливість перевезення, а відтак свідчить про недостовірність товарно-транспортних накладних.

Наведеним доводам ОДПІ на підтвердження відсутності реального характеру поставки товарів позивачу від ТОВ «Транс агентство сервіс», ПП «БІ ЕМ-Транзит», ПП «Сєллінг-2008» суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС України не дали належної оцінки, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на формування податкового кредиту за документами, які виписані від імені цих юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні були мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних, первинних документів не є безумовним доказом реальності господарських операцій із вказаним в них постачальником, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Наведені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права унеможливлюють висновок щодо правильності вирішення спору, а відтак у відповідності до ст. 227 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу від ТОВ «Транс агентство сервіс», ПП «БІ ЕМ-Транзит», ПП «Сєллінг-2008» товару, наявності у цих постачальників об'єктивної можливості для виконання цієї поставки. З цією метою, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково, скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев