Рішення № 56572353, 20.03.2015, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/12378/13-ц

Провадження № 2/520/1287/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2015 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Прохорова П.А.,

при секретарі - Козловій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Служба у справах дітей Одеської міської ради про виселення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із позовом до відповідачів про виселення із домоволодіння з надвірними спорудами, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 2.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Славутич-95» був укладений кредитний договір № 7.6-39 від 06.08.2008 року, відповідно до якого позивач зобовязався надати ТОВ «Славутич-95» кредит у розмірі 2600000,00 доларів США, а ТОВ «Славутич-95» зобовязалося прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити позивачу відсотки за користування кредитом та повернути кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені графіком, але не пізніше 06.08.2010 року.

У якості забезпечення виконання ТОВ «Славутич-95» зобовязань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір № 7.6-39/І, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за номером 4729, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала в іпотеку позивачу домоволодіння з надвірними спорудами, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 2.

У звязку із невиконанням ТОВ «Славутич-95» зобовязань за кредитним договором позивач звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього та зареєстрував таке право у встановленому законом порядку.

Досудові вимоги позивача про звільнення домоволодіння відповідачами були проігноровані, у звязку із чим позивач змушений був звернутися до суду із позовом про виселення.

В судове засідання зявилися представники позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити позовну заяву.

Відповідачі в судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча суд вважає їх повідомленими належним чином з наступних підстав:

В матеріалах справи містяться докази направлення за допомогою курєрської служби судової повістки із зазначенням дати часу та місця судового засідання на адресу ОСОБА_2, яка діє в інтересах своїх неповнолітніх дітей, та її представника ОСОБА_9

На курєрських відправленнях містяться відмітки курєрської служби з інформацією про те, що ОСОБА_9 від вручення кореспонденції відмовилася, а ОСОБА_2 вручити повідомлення не вдалося у звязку із тим, що за адресою проживання було зачинено.

Згідно ч. 5 ст. 74 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 8 ст. 74 Цивільного процесуального кодексу України, у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Частиною 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Таким чином, на підставі вищенаведеного суд вважає відповідачів повідомленими належним чином.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба у справах дітей Одеської міської ради також повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення курєрського відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Вислухавши думку представників позивача, враховуючи, що відповідачі та третя особа були повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, та повторно не зявилися в судове засідання, суд приходить до висновку про можливість проведення слухання справи за їхньої відсутності.

До початку розгляду справи до суду надійшло клопотання ОСОБА_10 про залучення до участі у справі в якості третьої особи на підставі того, що нею із ОСОБА_2 був укладений договір оренди житлового приміщення у домоволодінні, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 2, у звязку із чим результати розгляду справи стосуються її прав та законних інтересів.

Заслухавши представників позивача та вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що клопотання ОСОБА_10 задоволенню не підлягає, та протокольною ухвалою суду відмовив у задоволенні зазначеного клопотання з наступних підстав:

Під час розгляду справи племінник ОСОБА_2 та онук ОСОБА_10 ОСОБА_11 , який давав показання у якості свідка, зазначив, що на час розгляду цієї справи він разом із своєю бабусею ОСОБА_10 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі договору оренди житлового приміщення (копія міститься в матеріалах справи).

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка житлово-комунальної служби із інформацією про те, що ОСОБА_10 зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

До того ж, відповідно до п. 4.2. Іпотечного договору, ОСОБА_2 запевнила, що станом на 06.08.2008 року відносно домоволодіння чи окремого майна, що входить до його складу, відсутні будь-які права третіх осіб, не укладено жодних правочинів, в тому числі й договорів оренди.

Із викладеного вбачається, що розгляд цієї справи жодним чином не зачіпає прав та законних інтересів ОСОБА_10

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне:

Між позивачем та ТОВ «Славутич-95» був укладений кредитний договір № 7.6-39 від 06.08.2008 року, відповідно до якого позивач зобовязався надати ТОВ «Славутич-95» кредит у розмірі 2600000,00 доларів США, а ТОВ «Славутич-95» зобовязалося прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити позивачу відсотки за користування кредитом та повернути кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені графіком, але не пізніше 06.08.2010 року.

У якості забезпечення виконання ТОВ «Славутич-95» зобовязань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір № 7.6-39/І, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за номером 4729, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала в іпотеку позивачу домоволодіння з надвірними спорудами, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 2.

Відповідно до п. 6.7.1. іпотечного договору, у разі виникнення у позивача права звернути стягнення на предмет іпотеки, позивач може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог позивача, є правовою підставою для реєстрації права власності позивача на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (п. 6.7.2 іпотечного договору).

У звязку із невиконанням ТОВ «Славутич-95» зобовязань за кредитним договором позивач звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього та зареєстрував таке право у встановленому законом порядку, про що надані відповідні витяги із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Проте, станом на час звернення стягнення на предмет застави у домоволодінні зареєстровані та фактично проживають відповідачі: ОСОБА_2 та її неповнолітні діти ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4.

15.08.2013 року позивач за допомогою поштового звязку направив відповідачам вимогу про виселення, яка була отримана ОСОБА_2 17.08.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, вимоги позивача про звільнення домоволодіння відповідачами були проігноровані, у звязку із чим позивач звернувся до суду із позовом про виселення.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Із вказаними положеннями Закону України «Про іпотеку» кореспондуються вимоги ст. 109 Житлового кодексу України.

Що ж стосується тієї обставини, що станом на час розгляду справи у домоволодінні зареєстровані неповнолітні ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_4, то суд зазначає, що, як вбачається із довідки № 603 від 19.07.2013 року, виданої органом самоорганізації населення «10 станція Великого Фонтану у м. Одесі», неповнолітні діти ОСОБА_2 були зареєстровані в домоволодінні в 2009 році, тобто після укладення іпотечного договору, на підставі якого відбулося звернення стягнення.

Суд звертає увагу на те, що Верховний суд України притримується тієї точки зору, що при розгляді подібних спорів необхідно виходити з того, чи існували якісь майнові права неповнолітньої особи на предмет іпотеки на момент укладення спірного правочину (в даному випадку такі права були відсутні).

Так, в ухвалі Верховного суду України від 17.03.2010 року у справі № 6-24166св09, зазначено наступне: Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 17 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що батьки та особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, як зазначено у частині шостій статті 203 ЦК України, у протилежному випадку такий правочин є нікчемним.

Аналогічна позиція викладена в Рішенні Верховного суду України від 27.05.2009 року.

До того ж, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Постанові Пленуму від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», вказує на таке: згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року N 2402-III "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування» (п. 44 вказаної постанови).

Таким чином, на підставі вищевикладеного та зважаючи на той факт, що відповідачі не звільнили домоволодіння в добровільному порядку, що призводить до порушення прав та законних інтересів ПАТ «ПУМБ», суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засідання докази в їх сукупності, керуючись ст. ст. 10, 11, 5760, 208, 209, 213216 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Служба у справах дітей Одеської міської ради про виселення задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1) та її малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 з житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» сплачений позивачем судовий збір в розмірі 114,70 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя П.А. Прохоров