Ухвала суду № 56556273, 17.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/12479/15-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/1676/16 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.Категорія 26 17.03.2016

У Х В А Л А

іменем України

17 березня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Білоконь О.В.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк», третя особа ОСОБА_3 про визнання припиненим зобовязання за договором іпотеки та зняття обтяжень,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернуласядо суду із вказаним вище позовом,який мотивувала тим, що 5 квітня 2007 року між ПАТ «КБ «Актив-Банк» і її чоловіком ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким останій отримав кредит на поточні потреби в сумі 143750 доларів США терміном на 2 роки зі сплатою 14 % процентів річних. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 5 квітня 2007 року між нею і ПАТ «КБ «Актив-Банк» було укладено договір іпотеки, згідно якого вона передала в іпотеку банку належні їй домоволодіння і присадибну земельну ділянку розміром 0,2500 га, розташовані по вул.Леніна 190 в с.Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

Вказувала, що у зв'язку із неповерненням ОСОБА_3 кредиту після закінчення строку його надання банк у листопаді 2009 року звернувся з позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. В ході розгляду справи 17 лютого 2010 року між сторонами було укладено мирову угоду щодо погашення заборгованості за кредитним договором, яка ухвалою суду в цей же день була затверджена. В мировій угоді сторони погодили як розмір боргу ОСОБА_3 за кредитним договором, який склав 161976 доларів США, з яких 134980 доларів США борг за кредитом, 26996 доларів - штраф, а також графік погашення цієї заборгованості. При цьому мировою угодою було обумовлено, що у випадку сплати боргу за кредитом в розмірі 134980 доларів згідно графіку штраф позичальником в сумі 26996 доларів сплачуватися не буде.

Посилалася, що вона погасила борг у розмірі 134980 доларів і звернулася до банку із проханням зняти обтяження з предмета іпотеки, проте відповідач відмовив, посилаючись на те, що борг повернуто із запізненням на два роки, а тому вона має сплатити штраф у розмірі 26996 доларів США. Така відмова відповідача є незаконною, поскільки за умовами мирової угоди остаточне погашення боргу за кредитом в розмірі 134980 доларів США ОСОБА_3 мав виконати згідно графіку 30 серпня 2010 року, чого не зробив, а отже саме з цієї дати має відраховуватися річний строк позовної давності для стягнення штрафу, який закінчився 30 серпня 2011 року. Вважає, що у зв'язку із спливом позовної давності припинилося як зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором, так і її зобов'язання за договором іпотеки, бо із спливом позовної давності припиняється право вимоги.

У зв'язку із наведеним просила визнати припиненим зобов'язання іпотеки, встановлене в договорі іпотеки, укладеному 5 квітня 2007 року між нею і ПАТ «КБ «Актив-банк» у відношенні нерухомого майна та зняти у відношенні цього майна обтяження.

Рішенням Києво-Святошиньского районного суду Київської області від 13 січня 2016 року узадоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким її позов задоволити у повному обсязі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує на те, що суд дав невірну оцінку як змісту так і строку дії мирової угоди щодо повернення боргу за кредитним договором, яка затверджена судом. Суд не врахував сплив строку позовної давності щодо повернення боргу визначеного в мировій угоді. Крім того, суд не застосував при вирішенні спору норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції з наведених у скарзі підстав та ухвалити нове про задоволення позову.

Представник ПАТ «КБ «Актив-Банк» в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість рішення, та відсутність підстав для його скасування.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги не заперечував.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки відсутністю передбачених законом підстав для визнання припиненим зобов'язання іпотеки, встановленого в договорі іпотеки, укладеному 5 квітня 2007 року між позивачкою і ПАТ «КБ «Актив-банк» у відношенні нерухомого майна, яке є предметом іпотеки.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно положень ст.ст.546,575 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зазначено в ч.1 ст.598 ЦК України. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки визначено ст.17 Закону України «Про іпотеку». Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;з інших підстав, передбачених цим Законом.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що припинення іпотеки можливе лише у випадках, визначених цим законом.

Відповідно до роз'яснень п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору.

З огляду на викладене затвердження ухвалою суду мирової угоди в судовому спорі про стянення боргу за кредитним договором, яка не виконана належним чином не є передбаченим законом випадком для припинення як кредитного договору, так і забезпечувального зобов'язання - договору іпотеки.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 5 квітня 2007 року між позичальником ОСОБА_3 і ТОВ «КБ «Актив-банк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Актив-банк», було укладено кредитний договір № 04-5/05, згідно якого позичальник ОСОБА_3 отримав в банку на споживчі цілі кредит готівкою в розмірі 143750 доларів США строком на 2 роки із сплатою 14 % річних за користування грошовими коштами.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком і позивачкою ОСОБА_2 5 квітня 2007 року укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за яким остання передала в іпотеку належне їй майно: домоволодіння, що включаєжитловий будинок загальною площею 264 кв.м. з господарськимим спорудами та присадибну земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовані по вул.Леніна 190 в с.Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

У зв'язку із неповерненням позичальником ОСОБА_3 кредитних коштів після закінчення строку дії договору, банк у листопаді 2009 року звернувся до Києво-Святошинського районного суду із позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою Києво-Святошинського районого суду від 17 лютого 2010 року у вказаній справі затверджено мирову угоду сторін, за умовами якої сторони добровільно погодили розмір боргу за кредитним договором, який склав 161976 доларів США, з яких 134980 доларів США - борг за кредитом та 26996 доларів - штраф. Також сторони погодили графік погашення цієї заборгованості, обумовивши, що штраф у розмірі 26996 доларів США не сплачується за умови повної і своєчасної сплати боргу за кредитом в розмірі 134980 доларів США до 30 серпня 2010 року.

Також судом встановлено, що борг за тілом кредиту в розмірі 134980 доларів США було погашено з порушенням умов мирової угоди, остаточний розрахунок проведено 25 квітня 2012 року, замість 30 серпня 2010 року, що згідно мирової угоди свідчить про обов'язок позичальника погасити штраф за кредитним договором в розмірі 26996 доларів США, що у свою чергу свідчить про існування правовідносин за кредитним договором і як наслідок існування забезпечувального зобов'язання за договором іпотеки.

Заява позивачки ОСОБА_2 із проханням зняти обтяження з предмета іпотеки у зв'язку із погашенням боргу банком відхилена із посиланням на те, що борг повернуто із запізненням на два роки, а тому вона має сплатити штраф у розмірі 26996 доларів США.

За таких обставин, з урахуванням того, що за умовами іпотечного договору та закону іпотека діє до припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, чого не встановлено, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд дав невірну оцінку як змісту так і строку виконання мирової угоди, зокрема, що суд не врахував сплив строку позовної давності щодо повернення боргу визначеного в мировій угоді необгрунтовані та безпідставні.

Як вище вказувалося наявність судової ухвали, про затвердження мирової угоди в судовому спорі про стянення боргу за кредитним договором, яка не виконана боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, як у свою чергу і не припиняє правовідносин за іпотечним договором та не позбавляє кредитора права на отримання цих сум шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пропуск строку позовної давності відповідно до положень ст.ст.266,267 ЦК України може бути підставою для відмови у задоволенні позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, проте не припиняє правовідносин договору, як помилково важає апелянт.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що, суд не застосував при вирішенні спору норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини надумані та безпідставні і не спростовують висновків суду про відсутність підстав для задовлення позову про припинення іпотеки.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: