Ухвала суду № 56556271, 18.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1018/8290/12 Головуючий у І інстанції Кравченко М. В.Провадження № 22-ц/780/674/16 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А.Категорія 26 18.02.2016

УХВАЛА

Іменем України

18 лютого 2016 року колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційний технологій» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 квітня 2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційний технологій» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів,

встановила:

У грудні 2012 року ПАТ «Лізинг інформаційних технологій» звернулося з вищенаведеним позовом, який обґрунтовував тим, що 07 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством «Лізинг інформаційних технологій», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 був укладений договір про надання в оренду обладнання на умовах фінансового лізингу. Для забезпечення виконання умов договору було укладено договір поруки з іншими відповідачами - ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Отримавши обладнання, ОСОБА_2 була зобов'язана сплачувати орендні платежі, але в порушення умов укладеного договору свої зобов'язання виконувала неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 11 901 грн. 51 коп. У зв'язку з чим позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідачів солідарно на його користь вказану суму заборгованості.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 01 квітня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» заборгованість за невиконання зобов'язань в розмірі 7 287 грн. 67 коп. в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач в своїй апеляційній скарзі просив його скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді І доповідача пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в частині позовних вимог до ОСОБА_4 колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо

рішення містим* вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що 07 грудня 2007 року ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір № 07120706 про отримання ІТ-обладнання. інших тварі а і а послуг н системі ЬсазеІТ, згідно якого зобов'язувався надати відповідачу обладнання, а останній, взяв на себе обов'язок передбачений п.3.1. та п. 5.4.2. договору, сплачу ваги платежі згідно з Пакетом 1 .саксі Г та договором в строк до 20 числа поточного місяця» що підтверджується копією договору.

07 грудня 2007 року відповідач ОСОБА_2 подав ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» заявку на отримання обладнання, інших товарів та послуг №20083135, а саме монітору 111 ЗаішипвБупсМ&зісг 206В\№, двох системних блоків, акустичної системи, вебкамери на загальну суму 5492 гри., що підтверджується копією заявки.

18 грудня 2007 року відповідач ОСОБА_2 отримала від ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» обладнання визначене у Його заявці від 07 грудня 2007 року, що підтверджується копією накладної.

Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 було укладено договір взаємної поруки в Групі Ьеазеї Птііе від 16 січня 2008 року з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, де кожен із учасників групи виступає поручителем перед оператором ЬеазеГГ за виконання зобов'язання іншими учасниками групи.

Відповідно до пакету ЬеазеІТ, який є невід'ємною частиною договору, вид договору визначено, як фінансовий лізинг.

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Згідно зі ст. 2 вказаного Закону відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, а згідно статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо Договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, таким чином між сторонами повинен бути укладений договір поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 січня 2008 року укладено договір взаємної поруки в Групі ЬеазеІТІпуііе. Згідно даного договору кожен із відповідачів взяв на себе зобов'язання бути поручителем перед оператором ЬеазеІТ за договорами, укладеними відповідачами в системі ЬеазеІТ.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за

невиконання зобов'язань за договором солідарно з усіх відповідачів у справі та зменшуючи

розмір заборгованості, суд першої інстанції виходив з того , що поданий позивачем взаємний

договір поруки не містить істотних умов, передбачених законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції повністю, оскільки із

договору взаємної поруки від 16.01.2008 року вбачається, що його учасники діють у

відповідності до Правил отримання ІТ-обладнайия. інших товарів та послуг в системі ЬеазеІТ.

а розділом 6 вказаних Правил чітко передбачено порядок розрахунків та платежів між

клієнтом та оператором, а строк виплати вартості обладнання становить два роки.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається

перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, а згідно статті 554 ЦК України

у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель

відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не

встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Таким чином між

сторонами повинен бути укладений договір поруки.

Такий договір між сторонами відсутній, а поданий позивачем взаємний договір поруки

визначений позивачем не містить суттєвих даних договорів поруки, так як в ньому відсутні

дані про поручителів, а зазначено перелік клієнтів-учасників. Також цей договір укладений

пізніше укладення основного договору і не містить посилань на договір № 07120706. тому

доводи позову про співвіднесення договору на отримання ІТ-обладання із договором взаємної

поруки суд вважає недоведеними.

Крім цього не підтверджується та не конкретизується, що всі відповідачі є поручителями

ОСОБА_2. а зазначено, що кожен із учасників неконкретизованої групи виступають

поручителями інших учасників, тим самим судом не встановлені підстави виникнення

солідарної відповідальності відповідачів.

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на

засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61

ЦПК України, частина перша якої передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими

особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновків суду першої інстанції та не є

підставою для скасування законного і обгрунтованого рішення суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглянувши

спір, повно та всебічно дослідив й оцінив обставини справи, надані сторонами докази,

застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та дійшов

правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і

процесуального права, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення має бути залишено

без змін.

Керуючись ст. ст. 209,218,308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційний технологій» відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 квітня 2013 року в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційний технологій» до ОСОБА_4 залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його оголошення.

Головуючий

Судді