Ухвала суду № 56554083, 16.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3534/15

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати незаконними дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції по відкриттю 20.08.2014 року виконавчого провадження про стягнення з позивача на користь Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції 680,00 грн. та 18.08.2014 року про стягнення з позивача 100,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій на користь відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції; зобов`язати державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції скасувати постанову від 20.08.2014 р. про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача на користь Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції 680 грн. та 18.08.2014 року про стягнення з позивача 100 грн. витрат на проведення виконавчих дій на користь Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не отримувала постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій б їй було запропоновано добровільно виконати рішення суду, а отже не має нести відповідальності у вигляді зазначених штрафних санкцій за його не виконання.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано постанови Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 20.08.2014 року ВП № 44451735 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 680,00 грн. та від 18.08.2014 року № 44451735 про стягнення з ОСОБА_1 100,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

14 березня 2016 року від державного виконавця Л.І. Гончарової надйшло клопотання, в якому, посилаючись на ст. 158-1 ЦПК України, просить постановити ухвалу про участь представника Ленінського відділу державної виконавчої служби у судовому засіданні у режимі відео конференції.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3,4 ст. 122-1 КАС України, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, іншого учасника адміністративного процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь.

Як вбачається з даного клопотання воно подане з порушенням вимог ст. 122-1 КАС України, а саме: в клопотанні заявник посилається на ст. 158-1 ЦПК України, клопотання подано менше ніж за два дні до дня проведення судового засідання, не зазначено найменування суду, якому доручається забезпечити проведення відеоконференції.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання про участь представника Ленінського відділу державної виконавчої служби у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.07.2014 року державним виконавцем органу ДВС було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/489/2092/2013 від 09.07.2014 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про поділ житлового будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою. Боржнику ОСОБА_1 було встановлено строк на самостійне виконання рішення суду протягом семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Вказані постанови були направлені боржнику ОСОБА_1 простою кореспонденцією через брак коштів в органі ДВС.

Згідно акту від 31.07.2014 року державного виконавця боржником рішення суду не виконано у визначений строк.

01.08.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору; 18.08.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

19.08.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно п.8. ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» та виділено в окреме виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

20.08.2015 року державним виконавцем органу ДВС Мельник Ю.В. було прийнято постанову від 20.08.2014р року ВП №44451630 про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови №44101651 від 01.08.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Ленінського ВДВС у сумі 680 грн.»

18.08.2014 року державним виконавцем Мельник Ю.В. було винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 витрати на проведення виконавчих дій у сумі 100,00 грн.

Позивачка в даній справі оскаржує постанови від 18.08.2014 року про стягнення з неї витрат на проведення виконавчих дій в сумі 100,00 грн. та від 20.08.2014 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з неї на користь Ленінського ВДВС 680,00 грн. - виконавчого збору.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними та скасування оскаржуваних позивачем постанов органу ДВС, оскільки ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про необхідність самостійного виконання рішення суду та про строк такого виконання, а тому вона не може нести майнову відповідальність за невиконання вимог державного виконавця у вигляді виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Інший порядок судового оскарження, у тому числі коло учасників цього оскарження, визначено розділом VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК України і статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

За приписами статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 ЦПК України).

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 387 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист був виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що, коли законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року в справі N 3077цс15.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

З огляду на вищезазначене колегія суддів приходить до висновку, що судом безпідставно розглянуто дану адміністративну справу в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Керуючись ст. ст. 157, 195, 196, 203, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст рішення виготовлено 18.03.2016 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик