Постанова № 56553984, 18.03.2016, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/83/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Манасовича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції у Чернівецькій області про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції у Чернівецькій області про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Посилаючись на порушення відповідачем вимог Закону України «Про виконавче провадження» та вказуючи про незаконне накладення арешту на нерухоме майно, належне ОСОБА_1 на праві власності, а також посилаючись на норми Цивільного кодексу України щодо підстав стягнення моральної школи, позивач просить суд:

1) зобов'язати відділ державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції у Чернівецькій області винести постанову про зняття арешту з житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1;

2) стягнути з відділу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції у Чернівецькій області моральну шкоду у розмірі 821,10 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити повністю.

Відповідач щодо задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність. При цьому вказав, що станом на 18 березня 2016 року арешт з нерухомого майна позивача знято. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що у відділі державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції у Чернівецькій області перебували виконавчі провадження (ВП №22309766, ВП №22075269, ВП №22075151) з примусового виконання постанов №152813 від 12 вересня 2010 року, №031242 від 17 листопада 2009 року та №028951 від 02 листопада 2009 року, виданих Глибоцьким ВДАІ, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 51 грн, 300 грн та 255 грн відповідно.

В ході проведення виконавчих дій відповідачем було накладено арешт на майно позивача-боржника, а саме: на житловий будинок, належний ОСОБА_1 на праві власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

При цьому, згідно пояснень відповідача та інформації, наведеній у листі відділу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції у Чернівецькій області від 20 січня 2016 року №64/02-43, оригінали зазначених вище матеріалів виконавчих проваджень знищені відповідно до вимог Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року №2274/5.

Як пояснив позивач, у листопаді 2015 року йому стало відомо про накладення арешту на вказаний житловий будинок. Постанову про накладення арешту на майно боржника він не отримував.

Після неодноразових звернень до відділу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції у Чернівецькій області з приводу указаних обставин, не погоджуючись із накладенням арешту на житловий будинок, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Таким чином, згідно наведених процесуальних норм, особа може у разі незгоди оскаржити в порядку адміністративного судочинства рішення, дію або бездіяльність суб'єкта владних повноважень - органу державної виконавчої служби.

Між тим, як вбачається зі змісту позовних вимог, ОСОБА_1 фактично не оскаржує конкретне, визначене рішення, дію або бездіяльність органу державної виконавчої служби. Водночас просить суд зобов'язати відповідача винести постанову про зняття арешту з житлового будинку, належного йому на праві власності.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

Вказаним законом, як в редакції, чинній на час накладення арешту на майно позивача, так і в редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, визначаються мета, підстави та порядок вчинення таких виконавчих дій як накладення арешту на майно боржника та звільнення майна з-під арешту (статті 57 - 60 Закону №606-XIV).

Поряд з цим в ході судового розгляду справи на підставі пояснень сторін та наявних матеріалів (постанови про звільнення майна боржника з-під арешту від 15 березня 2016 року, Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта) судом встановлено, що станом на 18 березня 2016 року належний позивачу на праві власності житловий будинок, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, с. Багринівка, вул. Центральна, 85-а, звільнений з-під арешту.

Тобто нерухоме майно, відносно якого позивач просить суд зобов'язати відповідача винести постанову про зняття арешту, під арештом не перебуває.

За таких обставин та зважаючи на положення статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відділ державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції у Чернівецькій області винести постанову про зняття арешту з житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1.

Відтак, позовні вимоги в указаній частині задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є фактично похідними від зазначених вище позовних вимог, які є безпідставними та задоволенню не підлягають, то підстави для їх задоволення відсутні.

Крім цього, слід зазначити, що за змістом статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Однак позивач не довів чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору про стягнення моральної шкоди.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 у даному позові вимог.

Керуючись статтями 2, 11, 69, 70, 71, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції у Чернівецькій області про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Лелюк

Постанова у повному обсязі складена 21 березня 2016 року.