Рішення № 56545499, 18.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.03.16р. Справа № 904/420/16

За позовом публічного акціонерного товариства "Акцент-банк", м. Дніпропетровськ

до науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Номас", м. Дніпропетровськ

про стягнення 25 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 27 602,08 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 27 576,57 грн. пені

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: Задорожний С.О., довіреність № 3066-К-О від 23.07.2015 року, представник

Від відповідача: Горобець Ю.В., довіреність № б/н від 12.02.2016 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Акцент-Банк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Номас" заборгованості у сумі 80 178,65 грн., яка складається з:

- 25 000,00 грн. заборгованості за кредитом;

- 27 602,08 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 27 576,57 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

02.11.2012 року відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої останній приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті http://a-bank.com.ua., які разом складають договір банківського обслуговування № б/н від 02.11.2012 року. На виконання умов договору банківського обслуговування № б/н від 02.11.2012 року та відповідно до заявок на "Гарантований платіж" № 188 від 29.11.2013 року на суму 24 000,00 грн.; № 217 від 17.01.2014 року на суму 25 000,00 грн. позивач надав відповідачу кредит зі сплатою винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує позивачу відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує позивачу відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі непогашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів включно, на 31-й день заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином умови договору банківського обслуговування № б/н від 02.11.2012 року не виконав, у зв'язку з чим у нього станом на 19.01.2016 року виникла заборгованість за кредитом у сумі 25 000,00 грн., заборгованість за відсотками у сумі 27 602,08 грн. За порушення зобов'язань за договором позивач нарахував та просить стягнути з відповідача також пеню у сумі 27 576,57 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів, які свідчили про укладання сторонами договору про відкриття банківського рахунку пов'язаного з кредитуванням рахунку, як і доказів укладання кредитного договору. Отже кредитний договір, на який посилається позивач, в загалі нікчемний, а отже вважається неукладеним, та момент повернення грошових коштів отриманих відповідачем, не визначений, тому у позивача немає законних підстав на стягнення заборгованості по основному боргу, по процентах та по пені і тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо нарахування процентів відповідач зазначає, що сторонами в порушення вимог ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, не визначено типу процентної ставки, крім того, нарахована сума процентів відповідно до договору, який на думку відповідач є нікчемним.

Також відповідач зазначає, що нарахована позивачем пеня значно перевищує заборгованість, беручи до уваги той факт, що сторони не узгодили конкретний розмір пені, то нарахована позивачем пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та стягнення її з відповідача є неправомірним. Тому позив не має законних підстав вимагати пеню у розмірі 27 576,57 грн.

01.03.2016 року позивачем надано заперечення на відзив в якому вказує, що відповідно до умов договору від 02.11.2012 року відповідачу було відкрито приватним акціонерним товариство "Акцент-Банк" поточний рахунок. Позивач звертає увагу на те, що в заяві про відкриття поточного рахунку, яку підписав відповідач, вказано, що останній підписавши заяву погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування за розрахунковими картками, користування відповідачем послугою "Гарантований платіж" підтверджується, виписками по рахунках та розрахунком заборгованості.

09.03.2016 року відповідач в своїх поясненнях просить суд застосувати зменшення розміру штрафних санкцій згідно ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та у зв'язку з порушенням терміну звернення із позовними вимогами щодо стягнення боргу та штрафних санкцій, передбачений ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України застосувати термін позовної давності.

12.03.2016 року позивачем надані письмові пояснення де вказує, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років (п. 3.2.2.10.7 Умов). За приписами п. 3.2.2.10.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Ухвалою господарського суду від 29.01.2016 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 16.02.2016 року, після чого розгляд справи відкладався до 29.02.2016 року.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 29.02.2016 року було оголошено перерву до 09.03.2016 року, від 09.03.2016 року до 14.03.2016 року.

У судовому засіданні 14.03.2016 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.11.2012 року науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю "Номас" (далі - клієнт, відповідач) підписано заяву про відкриття поточного рахунку згідно якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів публічного акціонерного товариства комерційного банку "Акцент-Банк" (далі - банк, позивач), що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://a-bank.com.ua, які разом із завою складають договір банківського обслуговування № б/н від 02.11.2012 року (далі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору (а.с. 16 том 1).

Відповідачу було відкрито поточний рахунок № 26002010006494.

Згідно з частиною другою статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до пункту 3.1.1.108. Умов банк надає послугу гарантованих платежів за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом і банком, далі послуга. Послуга надається банком, як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами справжньою послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

Згідно з пунктом 3.1.1.109. Умов у разі необхідності отримання отримувачем послуг, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування шляхом заповнення всіх необхідних реквізитів, створює заявку (платіжне доручення) за формою розміщеної в Приват24. Заявка містить в собі реквізити платежу за господарським договором і доручення платник на здійснення банком списання коштів в дату виконання платежу.

Після отримання банком за допомогою системи дистанційного обслуговування заявник, банк розглядає його на предмет надання або відмови в наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та / або не кредитоспроможності платника (п. 3.1.1.110. Умов).

При прийнятті позитивного рішення банку про надання послуги, якщо надання послуги здійснюється за рахунок кредитних коштів, банк надає платнику кредит в розмірі, передбаченому в заявці (в межах встановленого ліміту) шляхом зарахування їх на рахунок покриття одержувача грошових коштів. Порядок надання банком кредиту та його порядок погашення платником здійснюється згідно п.3.13. умов і правил надання кредиту.

Розділом 3.2.2 Умови та правила надання кредиту за послугою "Гарантовані платежі".

Відповідно до п. 3.2.2.2. Умов клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, у строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує позивачу відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує позивачу відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі непогашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач своєчасно провів Гарантовані платежі по заяві № 188 від 29.11.2013 року на суму 24 000,00; заяві № 217 від 17.01.2014 року на суму 25 000,00 грн., які підтверджуються розрахунком заборгованості, випискою по рахунку, відкритого для обслуговування рахунку відповідача та повідомленням про переказ коштів (а.с. 31-33 том 1).

Відповідач зобов'язання щодо повернення отриманих кредитних кошти позивачеві не виконав, через що виник спір.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 Цивільного Кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення з відповідача заборгованість зі сплати кредиту у сумі 25 000,00 грн., яка розрахована станом на 19.01.2016 року, заборгованість за відсотками у сумі 27 602,08 грн. за період з 09.01.2014 року по 19.01.2016 року.

З огляду на приписи договору № б/н банківського обслуговування від 02.11.2012 року та "Умов та правил надання банківських послуг" строк повернення кредиту у сумі 25 000,00 грн., сплати заборгованості за відсотками у сумі 27 602,08 грн. є таким, що настав.

Доказів сплати заборгованості за кредитом у сумі 25 000,00 грн., заборгованості за відсотками у сумі 27 602,08 грн. відповідач суду не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у сумі 25 000,00 грн., заборгованості за відсотками у сумі 27 602,08 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом статей 546, 549 зазначеного Кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п. 3.2.2.10.1. Умов у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, передбачених умовами договору, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. У разі реалізації банком права, передбаченого п. 3.2.2.2 цього договору, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в заявці, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1. - 3.2.2.10.3., цього договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом (п. 3.2.2.10.4. Умов).

Пунктом 3.2.2.10.7. Умов передбачено, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

Заявлена позивачем до стягнення пеня за прострочення виконання зобов'язання у сумі 27 576,57 грн. розрахована за період з 17.11.2014 року по 19.01.2016 року.

Пеня нарахована відповідно до умов договору та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Претензією № 31129А275S01B від 12.01.2016 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу, яка останнім залишена без відповіді (а.с. 35 том 1). Жодних заходів щодо добровільного погашення заборгованості за спірним кредитним договором відповідач не здійснив.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення та зазначає таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд не вбачає, що в даному випадку має місце винятковий випадок, як того вимагає чинне законодавство для зменшення розміру неустойки. Окрім того, сторони знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні підприємницької діяльності та відповідачем не надано жодного документу в обґрунтування заяви про зменшення штрафних санкцій.

Клопотання відповідача про застосування терміну позовної давності судом не приймається до уваги на підставі наступного.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно частини першої статті 259 Цивільного кодексу України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності (постанова пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Як вбачаться з пункту 3.2.2.10.7 "Умов та правил надання банківських послуг " термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором встановлюється сторонами тривалістю 15 років.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що кредитний договір є нікчемним оскільки відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Надання позивачем банківських послуг, які викладені в "Умовах та Правилах надання банківських послуг" і "Тарифах банку", розміщених мережі Інтернет на сайті банку є публічним договором з елементами договору приєднання.

Збільшення строку позовної давності передбачено Умовами та Правилами, тобто викладено в письмовому вигляді. Відповідач, шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку приєднався до Умов та Правил і Тарифів банку, тобто уклав договір на умова банку.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 80 178,65 грн., з яких: заборгованість за кредитом у сумі 25 000,00 грн.; заборгованість за відсотками у сумі 27 602,08 грн.; пеня у сумі 27 576,57 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 378,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Номас" (49107, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, будинок 27, офіс 2 ідентифікаційний код 19152913) на користь публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код 14360080) заборгованість за кредитом у сумі 25 000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 27 602,08 грн., пеню у сумі 27 576,57 грн., судовий збір у сумі 1 378,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.03.2016 року.

Суддя Е.М. Бондарєв