Рішення № 5653968, 01.07.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2009 р.Справа № 5/77 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5/77

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Друкмаш", м. Кіровоград

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

представники сторін, які 24.06.2009р. брали участь у судовому засіданні:

від позивача - представник Квашук О.Д., довіреність № б/н від 24.03.2009;

від відповідача - представник ОСОБА_3, довіреність № 718 від 16.06.2009.

У судовому засіданні 24.06.09 була оголошена перерва до 01.07.09 на 15:00 год.

Відкрите акціонерне товариство "Друкмаш" (далі - ВАТ "Друкмаш") звернулося до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) наступного змісту:

застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину договору купівлі-продажу від 04.02.2004 року, укладеного між ВАТ "Друкмаш" та ФОП ОСОБА_1, а саме: зобов'язати відповідача повернути позивачу отриману по договору градирню (літ. У), розташовану по вул. Волкова, 2 м. Кіровограда, а ВАТ "Друкмаш" - повернути отримані 3985,03 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про відхилення позову, посилаючись на відсутність підстав вважати договір купівлі-продажу від 04.02.2004 року нікчемним, оскільки зазначений договір є дійсним відповідно до рішення третейського суду від 25.07.2005р., створеного для вирішення конкретного спору.

Представники сторін, які брали участь у судовому засіданні 24.06.09, були повідомлені під розписку про час і дату судового засіданні 01.07.09 (а.с. 58), але після перерви в засідання 01.07.09 не прибули, клопотань до суду не надходило, тому в судовому засіданні 01.07.2009р. було прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні 24 червня 2009р., господарський суд першої інстанції встановив наступне.

Відповідно до постанови господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2005 у справі № 10/197 ВАТ "Друкмаш" визнано банкрутом, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Заболотного Г.В., який і представляє інтереси позивача.

Між ВАТ "Друкмаш" (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладений договір купівлі-продажу від 04 лютого 2004 року щодо продажу резервуару технічної води УО № 00000071 та градирні № 0000025, що розташовані за адресою: м. Кіровоград, вул. Волкова, 2.

Відповідно до пунктів 3, 6 договору купівлі-продажу ціна резервуару технічної води та градирні обумовлена в розмірі 3985,03 грн.

Відповідно до плану земельної ділянки технічного паспорту, зазначений правочин укладено щодо об'єктів нерухомого майна, визначений на плані земельної ділянки по вул. Волкова, 2, м. Кіровоград.

ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" на запит господарського суду надало наступну інформацію у листі від 28.05.2009р. № 794-3.

При проведені поточної інвентаризації по вул. Волкова, 2 техніком ООБТІ 25.05.2009р. встановлено, що градирня літ. "Ч" знаходиться в частково розібраному стані.

ОСОБА_1 надав до БТІ на реєстрацію договір купівлі-продажу від 04.02.2004р., згідно якого ВАТ "Друкмаш" продало йому резервуар та градирню.

Реєстратором ООБТІ розглянуто заяву ОСОБА_1 про реєстрацію права власності на резервуар технічної води та градирню по вул. Волкова, 2 і на підставі п. 3.3. Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 з наступними змінами, як таке, що не відповідає вимогам установленими актами чинного законодавства України, а саме договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчено.

Господарський суд виходить з того, що згідно частини 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно п. 2 Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1442, споруди це земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тунелі, естакади, мости тощо). При цьому, земельне поліпшення це результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельних поліпшень належать матеріальні об'єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів, багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури тощо).

Виходячи з викладеного, градирня є спеціальною спорудою, призначеною для виконання спеціальних технічних функцій, належить до нерухомих речей.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Із положення частини 1 ст. 210 Цивільного кодексу України слідує, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Також частинами 3 і 4 ст. 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Із зазначеного слідує, що ФОП ОСОБА_1 не набув права власності на спірне майно - градирню, оскільки державна реєстрація права власності чи речові права на цю градирню відповідачем не здійснювалася.

Заперечення відповідача та його посилання на те, що зазначений договір купівлі - продажу визнано дійсним, право власності на градирню визнано за ФОП ОСОБА_1 відповідно до рішення третейського суду від 25.07.2005р., створеного для вирішення конкретного спору, відхиляються господарським судом, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. (стаття 35 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 1076-VI від 05.03.2009). Тобто, на час вирішення даного господарського спору у господарського суду взагалі відсутні правові підстави враховувати факти, встановлені рішенням третейського суду від 25.07.2005р. на яке посилається відповідач.

За змістом статті 55 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду є обов'язковим лише для сторін. Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Із статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" слідує, що до переліку документів, що є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, не входить рішення третейського суду.

Отже, рішення третейського суду про визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним на підставі частини 2 ст. 220 Цивільного кодексу України не є актом органу судової влади, на підставі якого у набувача виникає право власності на таке майно.

Із тексту договору купівлі-продажу від 04.02.2004р. вбачається, що сторони не домовлялися та не узгоджували питання витрат щодо посвідчення договору нотаріально.

Згідно із статтею 55 Закону України "Про нотаріат" № 3425-12 нотаріуси посвідчують договори про відчуження нерухомого майна, яке підлягає реєстрації, лише за умови подання власником майна документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується. Для посвідчення договору про відчуження нерухомого майна нотаріально до нотаріуса повинні прибути обидві сторони з документами, що підтверджують повноваження їх представників, тому посилання відповідача на те, що саме ВАТ "Друкмаш" не посвідчив договір нотаріально є безпідставним. Дії сторін свідчать про те, що обидві сторони ухилилися від посвідчення договору купівлі - продажу нотаріально.

Рішення третейського суду від 25.07.2005р. мотивоване тим, що саме ВАТ "Друкмаш" ухилилося від посвідчення договору купівлі-продажу нотаріально, але це рішення третейського суду з урахуванням статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінюється господарським судом критично і відхиляється як доказ.

Згідно правил статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, оскільки договір купівлі-продажу градирні нотаріально не посвідчений, дійсним судом загальної юрисдикції не визнавався, то такий договір є нікчемним. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно положень статті 216 Цивільного кодексу України:

"Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою."

З огляду на викладене вище, позивач правомірно звернувся до господарського суду із вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої сторони без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно. Набувач зобов'язаний повернути це майно в натурі.

Господарським судом враховується, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2008р. у справі № 5/1 за позовом ЗАТ "Гідросила Груп" до ФОП ОСОБА_1 та ВАТ "Друкмаш" право власності на резервуар технічної води, що за нікчемним правочином - договором купівлі - продажу був проданий ФОП ОСОБА_1, визнано за ЗАТ "Гідросила Груп", тому позивач заявив позовні вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину лише щодо градирні.

Таким чином, позов про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину підлягає задоволенню.

Згідно частин 1 і 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати у справі покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРIШИВ:

Позов про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору купівлі-продажу від 04 лютого 2004 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Друкмаш" та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, задовольнити.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (25031, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути відкритому акціонерному товариству "Друкмаш" (25028, м. Кіровоград, вул. Волкова, 2 у м. Кіровограді, ідентифікаційний код 05784934) градирню (літ. У), розташовану по вул. Волкова, 2 у м. Кіровограда, а відкрите акціонерне товариство "Друкмаш" повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3 985 грн. 03 коп.

Наказ видати.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 25031, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь відкритого акціонерного товариства "Друкмаш", 25028, м. Кіровоград, вул. Волкова, 2 у м. Кіровограді, ідентифікаційний код 05784934, судові витрати у справі на державне мито в сумі 102 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Наказ видати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя О.А. Змеул