Рішення № 5653674, 21.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2009 р. Справа № 57/172-09

вх. № 5775/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Караваєв О.О. - заступник начальника юридичного відділу, дов. №66 від 18.03.09р.

Відповідач - не з"явився.

розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , м. Харків

про стягнення 13212,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач- Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача СПДФО ОСОБА_2 заборгованості в сумі 13212,73 грн., з яких 5889,49 грн. заборгованість з орендної плати та 7323 грн. пеня, а також просить суд розірвати договір оренди № 818-Н від 18.06.2004 року, укладений між позивачем та відповідачем по справі, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань по договору оренди № 818-Н від 18.06.2004 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 липня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27 серпня 2009 року о 12:20 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 27 серпня 2009 року, у звязку з неявкою представників сторін у судове засідання та невиконання сторонами вимог ухвал суду щодо подання додаткових документів, розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 вересня 2009 року, у звязку з необхідністю належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, відкладено розгляд справи на 21 вересня 2009 року.

14 вересня 2009 року позивач надав заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 22522), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 17144,28 грн. за період з липня 2008 року по вересень 2009 року, станом на 07.09.2009 року , з яких 7624,19 грн. заборгованість з орендної плати та 9520,09 грн. пеня, а також позивач просить суд розірвати договір оренди № 818-Н від 18.06.2004 року.

Розглянувши зазначену уточнену позовну заяву та враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

У призначеному 21 вересня 2009 року судовому засіданні представник позивача позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримував та наполягав на його задоволенні..

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини неявки у судове засідання не повідомив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Судом перевірена адреса відповідача: відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, саме на цю адресу судом були надіслані процесуальні документи, а позивачем позовну заяву, проте ухвали суду повертались до суду.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обовязок зясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач ФОП ОСОБА_2., належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач в судове засідання не зявився, правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 21 вересня 2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі відповідача.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення прокурора та уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.

18 червня 2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області (далі позивач) та ФОП ОСОБА_3 (далі - відповідач) укладено Договір оренди № 818-Н на оренду нерухомого майна (далі договір), відповідно до умов якого, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно кіоск, загальною площею 4,5 кв.м., розміщений за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі ДП „Харківський метрополітен”, вартість якого, станом на 03.05.2004 року становить 26500 грн. Майно передавалось в оренду з метою торгівлі продовольчими товарами підакцизної групи.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна № 21, підписаним сторонами та балансоутримувачем 18 червня 2004 року.

Відповідно до п. 3.1.,3.2 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) травень 2004 року 266,86 грн. Орендна плата за перший місяць оренди червень 2004 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень 2004 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.2 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.3 Договору, орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 12числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету на рахунок, визначений фінансовими органами - у розмірі 70% та 30% балансоутримувачу .

29 травня 2007 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди, згідно якої п. 3.1 доповнено абзацом наступного змісту: „ Орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 року 534,24 грн. Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року (розраховано згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди). Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, за період з 01.01.2007 р. до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена орендарем протягом місяця після її підписання.

Пунктом 10.1 договору сторони передбачили, що договір діє з 18 червня 2004 року до 01 січня 2005 року включно.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому діючим законодавством порядку та доказів передачі орендованого майна, зокрема акту прийому - передачі орендованого майна, суд вважає, що станом на момент розгляду справи, договір є діючим.

Орендодавцем належним чином виконано свої зобовязання по договору, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу плати за оренду приміщення, внаслідок чого, у відповідача за період з липня 2008 року по вересень 2009 року, станом на 07.09.2009 року виникла заборгованість в сумі 7624,19 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"

Проте, Орендар систематично порушував умови Договору щодо своєчасного внесення 70% орендної плати до державного бюджету, внаслідок чого, за період з липня 2008 року по вересень 2009 року, станом на 07.09.2009 року виникла заборгованість відповідача з орендної плати перед державним бюджетом України у сумі 7624,19 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором оренди № 818-Н від 18.06.2007 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 7624,19 грн. заборгованості з орендної плати за період з липня 2008 року по вересень 2009 року, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 3.5 Договору сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. За прострочення внесення орендної плати, позивач нарахував відповідачу пеню, яка станом на 07 вересня 2009 року склала 9520,09 грн.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути змінено у договорі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно зі статтею 3 цього закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В преамбулі Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” зазначено, що дія не поширюється на порядок нарахування та сплати пені за несвоєчасну сплату платежів до бюджету всіх рівнів.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобовязання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 9520,09 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як встановлено судом, станом на момент розгляду справи, договір є діючим.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обовязкового виконання сторонами зобовязань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за обєктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, орендар більш ніж три місяці не сплачує орендну плату. Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про розірвання договору оренди № 818-Н від 18.06.2004 року, правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 525, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 651,762,764,782 Цивільного кодексу України, статтями 179, 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 291, 343, Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди № 818-Н від 18.06.2004 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, (АДРЕСА_1.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, (АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Харків; відомості про банківські рахунки відсутні) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул.Гуданова, 18; р/р 31119094700009, код ЄДРПОУ УДК 24134604, код бюджетної класифікації 22080300, УДКУ у Харківській області; МФО 851011) - заборгованість по орендній платі в розмірі 7624,19 грн., пеню в розмірі 9520,09 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, (АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Харків; відомості про банківські рахунки відсутні) на користь держбюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002 код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200,символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) 256,44 грн. державного мита.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, (АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Харків; відомості про банківські рахунки відсутні) на користь держбюджету України (одержувач коштів - УДК у м.Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 22.09.2009 року

справа № 57/172-09