Рішення № 5652263, 25.08.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2009 р. Справа № 57/148-09

вх. № 5102/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 - провідний спеціаліст юридичного відділу, дов. №124 від 27.05.2009року;

Прокурор -Стрельнікова Є.В., посв. №52 від 16.04.2009року.

Відповідач - не з"явився.

розглянувши справу за позовом Харківського міжрайонного транспортного прокурора м. Харків в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 3066,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний транспортний прокурор в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 заборгованості в сумі 3066,29 грн., з яких 1477,74 грн. сума основного боргу та 1588,55 грн. пеня, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань по договору оренди № 1024-Н/280 від 01.07.2003 року та додаткових угод до нього №2,3,4,5.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 липня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20 липня 2009 року о 10:30 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 20 липня 2009 року, 30 липня 2009, у звязку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог ухвал суду щодо подання додаткових документів, розгляд справи відкладався.

У призначеному 25 серпня 2009 року судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримували та наполягали на його задоволенні. Через канцелярію господарського суду прокурором та позивачем надано додаткові докази (вх №№ 21039, 9712 від 25.08.2009 року), які долучені до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини неявки у судове засідання не повідомив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Судом перевірена адреса відповідача: відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (станом на 05.08.2009 року, відповідач зареєстрований за адресою: 61023, АДРЕСА_1), саме на цю адресу судом були надіслані процесуальні документи, а позивачем позовну заяву, проте ухвали суду повертались до суду.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обовязок зясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач СПДФО ОСОБА_2, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач в судове засідання не зявився, правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутні в судовому засіданні 25 серпня 2009 року прокурор та представник позивача вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі відповідача.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.

06 вересня 2004 року, з метою приведення діючого договору оренди № 280 від 01.07.2003 року до господарського кодексу України, між орендодавецем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області (далі позивач) та орендарем СПДФО ОСОБА_2 (далі - відповідач), укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої сторони домовились викласти договір № 1024-Н/ 280 від 01.07.2003 року у новій редакції (далі договір), згідно з яким орендодавець - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківської області (далі позивач) передав, а орендар СПДФО ОСОБА_2 (далі - відповідач) прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно торгівельне місце, що знаходиться на балансі ДП „Харківський метрополітен, загальною площею 1,44 кв.м, розміщене за адресою: м. Харків, ст.. Університет, у підземному переходів № 3, обєкт № 4, вартість якого визначена відповідно до експертного висновку і становить за станом на 30.04.2003 р. 15800 грн.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами та балансоутримувачем 06 вересня 2004 року.

Відповідно до п. 3.1., 3.2 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами, та становила без ПДВ за перший місяць перерахунку 215,08 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.3 орендар перераховує 70% від розміру орендної плати до Державного бюджету на рахунок, визначений фінансовими органами та 30% балансоутримувачу.

Відповідно до п. 3.4 Договору, орендна плата здійснюється передплатою і повинна надходити від орендаря (відповідача) поквартально на розрахунковий рахунок Державного бюджету і балансоутримувача на пізніше останнього числа місяця, попереднього наступному кварталу. В останній місяць кожного кварталу, з 25 числа по останнє число місяця, орендар здійснює доплату за попередній квартал, з врахуванням індексації орендної плати та витрат на утримання майна і послуг, які надаються, і вносить попередню оплату за наступний квартал у розмірі 100% скоригованої суми попереднього кварталу.

Додатковою угодою № 2 до договору оренди № 1024-Н/ 280 від 01.07.2003 року укладеною між сторонами 01 грудня 2004 року, внесено зміни до договору щодо вартості експертної оцінки орендованого майна, та розміру орендної плати.

Додатковою угодою № 3 до договору № 1024-Н/ 280 від 01.07.2003 року укладеною між сторонами 18 травня 2007 року внесено зміни до договору щодо розміру орендної плати.

Додатковою угодою № 4 до договору № 1024-Н/ 280 від 01.07.2003 року укладеною між сторонами 27 вересня 2007 року продовжено строк дії договору до 20.08.2010 року.

Додатковою угодою № 5 до договору № 1024-Н/ 280 від 01.07.2003 року укладеною між сторонами 18 грудня 2007 року внесено зміни до розділу 1 „Предмет договору” та викладено п. 1.1 в новій редакції, згідно якої позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно кіоск № 4 перехід № 3, загальною площею 2.9 кв.м, що знаходиться на балансі ДП „Харківський метрополітен”, вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою за станом на 27.08.2007 року і становить 34200 грн.

Також цією додатковою угодою п. 3.1 доповнено абзацом такого змісту: “Орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди листопад 2007 року 536,27 грн. Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком грудень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень 2007 року (розраховано згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди).

Додатковою угодою № 7 до договору № 1024 Н/280 від 01.07.2003 року укладеною між сторонами 18 грудня 2007 року внесено зміни в розділ 11 договору, та до додатків цього договору.

Як зазначає позивач, Орендодавцем належним чином виконано свої зобовязання по договору, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу плати за оренду приміщення, внаслідок чого, у відповідача за період з січня 2008 року по травень 2008 року виникла заборгованість в сумі 1477,74 грн., що і стало підставою для звернення прокурору з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"

Проте, Орендар систематично порушував умови Договору щодо своєчасного внесення 70% орендної плати до державного бюджету, внаслідок чого, за період з січня 2008 року по травень 2009 року, виникла заборгованість відповідача з орендної плати перед державним бюджетом України у сумі 1477,74 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором оренди № 1024-Н від 01.07.2003 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 1477грн. 74 коп. заборгованості з орендної плати за період з січня 2008 року по травень 2009 року, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 3.5 Договору сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. За прострочення внесення орендної плати, позивач нарахував відповідачу пеню, яка за період з 18.01.2008 року по 15.06.2009 року склала 1588,55 грн.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В преамбулі Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” зазначено, що дія не поширюється на порядок нарахування та сплати пені за несвоєчасну сплату платежів до бюджету всіх рівнів.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте, частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути змінено у договорі.

Відповідно до п.1.ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Статтею 267 Цивільного кодексу, зазначається, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобовязання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, а також те, що відповідачем не надано заяви про застосування позовної давності, пеня у сумі 1588,55 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора правомірні та обґрунтовані, така що підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 525, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, ,762 Цивільного кодексу України, статтями 179, 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, ст. ст. 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1 (61023, АДРЕСА_1, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул.Гуданова, 18; р/р 31119094700004, код ЄДРПОУ УДК 24134573, - ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) - заборгованість по орендній платі в розмірі 1477,74 грн., пеню в розмірі 1588,55 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1 (61023, АДРЕСА_1, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь держбюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002 код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200,символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) 102 грн. державного мита.

Стягнути Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (61023, АДРЕСА_1, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь держбюджету України (одержувач коштів - УДК у м.Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 26 серпня 2009 року

справа № 57/148-09