Рішення № 56535500, 15.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/213/2016(м)

0520/9197/2012

Головуючий у 1-й інстанції Пустовойт Т.В. Категорія 27

Суддя-доповідач Сорока Г.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Сороки Г.П.,

суддів - Лопатіної М.Ю., Гаврилової Г.Л.,

секретар - Собецька О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

18 вересня 2012 року позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 08.08.2006 року у розмірі 28499,21грн., а також судовий збір в розмірі 284,99грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 08.08.2006 року уклав з ОСОБА_2 договір б/н, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 4500,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач своїм підписом підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складають між відповідачем та банком договір. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат. Свої зобов'язання за кредитним договором позивач виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит. Відповідачка свої зобов'язання по укладеній угоді не виконала. Станом на 31.08.2012 року утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 28499,21грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 8403,73грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 18262,18грн., штрафу (фіксована складова) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 1333,30 грн.

Рішенням Іллічівського районного суду Донецької області від 22 жовтня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору розмірі 28499,21грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 284,99грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачка ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та закрити провадження по справі. При цьому посилається на необґрунтованість і незаконність рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи не подав, про час та місце судового засідання був повідомлений під особистий підпис. Тому, керуючись положеннями ст.305 ЦПК України, колегія суддів розглянула справу у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_2, яка доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження по справі, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка визнала позов, що вона не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором від 08.08.2006 року, у зв'язку з чим станом на 31.08.2012 року утворилась заборгованість у розмірі 28499,21грн., тому дійшов до висновку про стягнення з відповідачки заборгованості у вказаному розмірі.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судів в повній мірі погодитись не може, виходячи з наступного.

Так, за змістом ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.634 договором приєднання є договір, умови якого встановленні однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.610,611,625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання грошового зобов'язання. У разі неналежного виконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно ст.549 ЦК України боржник у разі порушення ним зобов'язань повинен сплатити кредитору неустойку (штраф, пеню), розмір якої згідно ст.551 ЦК України може бути встановлений договором.

Зі справи вбачається, що 08.08.2006 року між сторонами був укладений договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк». Своїм підписом відповідачка засвідчила згоду про те, що ця заява разом із Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Також своїм підписом відповідачка засвідчила, що вона ознайомилася з даними умовами кредитування, згодна з ними і згодна на оформлення такої послуги. За умовами договору відповідачка отримала кредит у розмірі 4500грн. у вигляді поновлюваного кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» за умови повернення та сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 3% в місяць (36% річних) з розрахунку 360 днів у році на суму залишку заборгованості за кредитом шляхом внесення щомісячних платежів на погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом щомісячно за попередній місяць (а.с.12-20).

Відповідно до п.8.6 договору при порушенні позичальником строків платежів з будь-якого грошового зобов'язання більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500грн. та 5% від суми позову.

Згідно наданого банком розрахунку станом на 31.08.2012 року у відповідачки перед банком утворилась заборгованість за договором у розмірі 28499,21грн., яка складається із заборгованості по кредиту у розмірі 8403,73грн., в тому числі поточна заборгованість -267,25грн., прострочена заборгованість - 8136,48грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 18262,18грн., в тому числі поточні - проценти на поточну заборгованість 10,31, проценти на прострочену заборгованість 18262,18грн.; штрафу (фіксована складова) - 500грн., штрафу (процентна складова) - 1333,30грн. (а.с.5-11).

Даний розрахунок проведений відповідно до умов договору. В апеляційному суді відповідачка не оспорювала правильність даного розрахунку заборгованості, що утворилась станом на 31.08.2012 року.

Зі справи також вбачається, що відповідачка в суді першої інстанції позов визнала, що підтверджується письмовою заявою від її імені від 22.10.2012 року (а.с.37). В апеляційному суді відповідачка цю заяву не спростувала.

Крім того, зі справи вбачається, що раніше ПАТ КБ «ПриватБанк» звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договір б/н від 08.08.2006 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, яка утворилась станом на 31.01.2012 року, у розмірі 24875,28грн., шо складається із заборгованості по кредиту у розмірі 8403,73грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 14810,83грн., штрафу (фіксована складова) - 500грн., штрафу (процентна складова) - 1160,72грн. Справа була розглянута і рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 17.04.2012 року (справа №2/0520/4099/2012) позов банку задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 24875,28грн. Рішення набрало законної сили 27.04.2012 року (а.с.50-51).

Згідно довідок ПАТ «МК Азовсталь» від 07.12.2015 року №022/2471 та від 24.02.2016 року №022/452, на виконання вказаного рішення за виконавчим листом №0520/4099/2012 від 17.05.2012 року на підставі постанови державного виконавця №13/286 від 28.01.2013 року із заробітної плати ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» утримано 24875,28грн. (а.с.59,88).

З огляду на наведене, виходячи з того, що рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 17.04.2012 року, яке набрало законної сили та звернуто до виконання, але не було виконане станом на час ухвалення рішення у справі, що переглядається, вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8403,73грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 14810,83грн., є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки ця заборгованість уже стягнута з відповідачки рішенням суду від 17.04.2012 року, яке не скасоване.

Між тим, з наданого позивачем розрахунку заборгованості, за період з 01.02.2012 року по 31.08.2012 року вбачається, що відповідачка не провела жодного платежу на погашення заборгованості в цей період, хоча продовжувала користуватись кредитними коштами і за цей період їй були нараховані проценти за користування кредитом, які не сплачені. Заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.02.2012 року станом на 31.08.2012 року складає 3451,35грн. (18262,18-14810,83). Тому ця сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, оскільки наявність рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, яке не було виконане, не позбавляє банк права на отримання за інший період процентів за користування кредитом та штрафних санкцій.

Крім того, оскільки відповідачка порушила свої зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом на строк біль ніж на 120 днів., у відповідності з п.8.6 Умов та Правил надання банківських послуг у неї виникло зобов'язання по сплаті позивачу штрафу (фіксована складова) у розмірі 500грн. та штрафу (процентна складова) у розмірі 5% від суми позову, що від суми заборгованості по процентам за користування кредитом становить 172,56грн. (3451,35:100Х5).

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором б/номеру від 08 серпня 2006 року, що утворилася за період з 01 лютого 2012 року станом на 31 серпня 2012 року, у розмірі 4123,91грн., яка складається із заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 3451,35грн., штрафу (фіксована складова) в сумі 500,00грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 172,56грн. Підстав для задоволення позову в іншій частині вимог у справі не вбачається.

Однак, вирішуючи справу у відсутності сторін, суд першої інстанції дані обставини не з'ясував та не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду підлягає зміні.

Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що з 2013 року з її пенсії за виконавчим листом проводяться стягнення на виконання рішення суду від 22.10.2012 року, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як вбачається з роздруківки з пенсійного особового рахунку ОСОБА_2, за виконавчим листом №0520/9197 від 21.11.2012 року на підставі розпорядження державного виконавця від 26.03.2013 року №947/03 стягнення на користь банку проведені на загальну суму 2604,30грн. (а.с.60-61,93-99), що не свідчить про повне погашення боргу, що утворивася за період з 01.02.2012 року станом на 31.08.2012 року, у зв'язку з чим підстав для закриття провадження у справі не вбачається.

З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та в межах доводів апеляційного оскарження на підставі доказів наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів дійшла до переконання, що рішення суду підлягає зміні та з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за кредитним договором, що утворилась за період з 01.02.2012 року станом на 31.08.2012 року у розмірі 4123,91грн. У зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України у зв'язку зі зміною рішення суду першої інстанції та частковим задоволенням апеляційної скарги підлягає перегляду і рішення суду в частині вирішення питання про судові витрати.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Як вбачається зі справи ПАТ КБ «ПриватБанк» заявлено вимоги до відповідачки на суму 28499,21грн.

Апеляційним судом позов задоволено на суму 4123,91грн., що становить 14,47% від заявлених вимог (4123,91Х100:28499,21). Відповідно частка незадоволених вимог від заявлених становить 85,53% (100-14,47).

Таким чином, за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 14,47%, а за рахунок позивача підлягають відшкодуванню на користь відповідачки понесені нею судові витрати у розмірі 85,53%.

Зі справи вбачається, що позивач поніс судові витрати по оплаті судового збору при подачі позову до суду в сумі 284,99грн. (а.с.2), тому пропорційно задоволеним вимогам з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 41,22грн. (284,99:100Х14,47) у відшкодування судових витрат понесених на сплату судового збору при подачі позову до суду.

Відповідачка понесла судові витрати по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 313,49грн. (а.с.72), тому з позивача підлягає стягненню на користь відповідачки 268,12грн. (313,49:100Х85,53) у відшкодування понесених витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 жовтня 2012 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/номеру від 08 серпня 2006 року, що утворилася за період з 01 лютого 2012 року станом на 31 серпня 2012 року у розмірі 3451 (три тисячі чотириста п'ятдесят одна) гривень 35 копійок заборгованості по відсоткам за користування кредитом, штраф (фіксована складова) в сумі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок, штраф (процентна складова) у розмірі 172 (сто сімдесят дві) гривень 56 копійок, а всього заборгованість за кредитним договором у розмірі 4123 (чотири тисячі сто двадцять три) гривні 91 копійку.

В задоволенні решти позовних вимог Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у відшкодування витрат по оплаті судового збору при подачі позову до суду 41 гривню 22 копійки.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 268 гривень 12 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Сорока Г.П.

Судді : Лопатіна М.Ю.

Гаврилова Г.Л.