Постанова № 56516230, 15.03.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2016 року Справа № 904/6710/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Величко Н.Л., Дармін М.О.

При секретарі Логвіненко І.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №131/1001 від 12.05.15 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник,довіреність № 709/2-14 від 01.07.15 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради « Аульський водовід»

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 1 лютого 2016 року у справі № 904/6710/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК»Дніпрообленерго», м. Дніпропетровськ

до комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід», смт. Аули, Криничанський район Дніпропетровської області

про стягнення 45 302 891 грн. 38 коп.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 1 лютого 2016 року ( суддя Манько Г.В.) у задоволенні заяви комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради « Аульський водовід» про розстрочку та відстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2015 року - відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про відстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2015 року.

В обґрунтування своєї скарги комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що заборгованість підприємства складає більше 80 млн. грн., в той час як збитки підприємства складають близько 5 млн. грн., що становить реальну загрозу банкрутства стратегічно важливого підприємства області.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування ухвали суду та задоволення заяви.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 2 березня 2016 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 15 березня 2016 року.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги,

просив ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2015р. стягнуто з Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" 80079384,08 грн. - боргу за активну електроенергію, 774 854,11 грн. - боргу за реактивну електроенергію, 1164565,81 грн. - 3% річних, 7558 721,02 грн. інфляційних, 73 080,00 грн. - судового збору, про що виданий наказ.

Звертаючись із заявою про відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2015 року по справі № 904/6710/14 на шість місяців, відповідач - комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» посилався на те, що необхідність відстрочки та розстрочки виконання рішення суду зумовлена скрутним фінансовим становищем відповідача та збитковістю підприємства, а тому стягнення заборгованості призведе до банкрутства відповідача.

Відмовляючи у задоволенні заяви, господарський суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем не було надано жодних доказів щодо свого складного матеріального становища, яке б ускладнювало або робило неможливим виконання даного судового рішення. Крім того, суд зазначив, що фінансова криза також стосується і позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони по справі є суб'єктами господарської діяльності.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Кризові явища в економіці країни, відсутність прибутку становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір.

При цьому слід врахувати, що позивач, так само, як і відповідач, здійснює господарську діяльність в умовах економічної кризи, а відтак, всі негативні наслідки, про які зазначив відповідач у поданій ним заяві, в повній мірі стосуються і діяльності позивача.

У п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 грудня 2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вказано, що, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як свідчать матеріали справи, рішення суду у цій справі прийняте на захист майнових прав позивача, порушених відповідачем, який взяв на себе зобов'язання оплатити активну електричну енергію на загальну суму 80 148 998,81 грн. та реактивну електричну енергію на загальну суму 775 658,11 грн. і не виконав його.

Виходячи з норм ст. 3 ЦК України, згідно з якими до загальних засад цивільного законодавства відносяться справедливість, добросовісність та розумність, та враховуючи, що відповідачем порушені майнові договірні зобов'язання перед позивачем і останній заперечує проти віддалення строку виконання відповідачем цих зобов'язань, буде несправедливим відстрочити виконання фінансових зобов'язань відповідача перед позивачем.

В силу статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заявником не доведено ані винятковість у розумінні приписів статті 121 ГПК України обставин, на які він посилається як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, ані об'єктивний вплив цих обставин на виконання ним рішення суду у заявлений термін.

Слід зазначити і про те, що, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не надано належних доказів того, що результати його господарської діяльності будуть позитивними, внаслідок чого його фінансовий стан в майбутньому покращиться, що згодом надасть йому можливість акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення у цій справі без створення ризику визнання його банкрутом, тобто відсутні докази того, що відстрочення виконання рішення у цій справі забезпечить його виконання.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» про відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2015 року, а тому правові підстави для скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 1 лютого 2016 року у справі № 904/6710/14 - відсутні.

Керуючись ст.ст. 99-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради « Аульський водовід» - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 1 лютого 2016 року у справі № 904/6710/14 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 березня 2016 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя Н.Л.Величко

Суддя М.О.Дармін