Рішення № 56514697, 10.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.03.2016 Справа № 905/368/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Донбаське промислово-транспортне підприємство" м. Маріуполь

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж" м.Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 766 957,60 грн. та штрафних санкцій в розмірі 158204,67 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

21.01.2016року шляхом направлення поштового відправлення ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Донбаське промислово-транспортне підприємство" м.Маріуполь (далі ТОВ " Донпромтранс") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж" м.Донецьк (далі - ТОВ "Спеценергомонтаж") про стягнення заборгованості в розмірі 766 957,60 грн. та штрафних санкцій в розмірі 158204,67грн., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №49/14 від 27.06.2014року за актами від 31.12.2014року, від 31.03.2015року, від 30.09.2015року позивач виконав роботи на загальну суму 951 957,60грн., які відповідачем частково сплачено, заборгованість складає 766 957,60грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою суду від 27.01.2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 905/368/16, розгляд справи відкладався.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору субпідряду №49/14 від 27.06.2014року, локального кошторису, договірної ціни, розрахунку загальновиробничих витрат, претензії №51/445 від 09.11.2015року, доказів її направлення, актів приймання виконаних будівельних робіт - №1(94) за грудень 2012року, №2(95) за березень 2015року, №3(97) за березень 2015року, №4(103) за вересень 2015року, звітних відомостей ресурсів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за грудень 2012року, березень 2015року, вересень 2015року, рахунків на оплату №397 від 31.12.2014року, №8 від 31.03.2015року, №60 від 30.09.2015року, податкових накладних, платіжних доручень №10828 від 02.12.2015року, №10789 від 11.11.2015року, №10731 від 07.10.2015року, №10845 від 09.12.2015року, Статуту позивача, протоколу №28 від 15.01.2010року.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 625, 875, 879 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 1, 12, 54, 61 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України).

26.02.2016року на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача заборгованість за договором в сумі 766 957,60грн., пеню в сумі 25933,25грн., 3%річних в сумі 21315,01грн., витрати від інфляції в сумі 110956,41грн.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Суд розцінює заяву ТОВ "Донпромтранс" про уточнення позовних вимог від як заяву про зміну предмету позову.

Вказана заява судом приймається, оскільки подана до початку розгляду справи по суті, підстави для доплати судового збору відсутні.

26.02.2016року позивачем також надані суду письмові пояснення, в яких він зазначає, що договірна ціна, що міститься в матеріалах справи, складена на підставі умов договору, оскільки найменування обєкту, ціна, найменування сторін відповідають умовам договору, календарний графік до договору не підписувався. Рахунки та податкові накладні, за ствердженням позивача, вручались уповноваженому представнику відповідача нарочно.

У судове засідання 10.03.2016року уповноважений представник позивача не зявився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений з дотриманням процесуальних норм, а саме, шляхом направлення ухвал суду на юридичну адресу підприємства, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача у судове засідання 10.03.2016року, як і у попередні судові засідання, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, про час та місце судового розгляду справи повідомлений у відповідності з рекомендаціями, що надані у п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" № 01-06/2052/14 від 01.12.2014, яким передбачено особливості повідомлення сторін судового процесу, у разі знаходження підприємства на території проведення АТО.

Адреса місцезнаходження ТОВ "Спеценергомонтаж" , що зазначена у спеціальному витягу з ЄДРПОУ: 83048, м.Донецьк, пр.Панфілова, буд.1. Відомості щодо перереєстрації юридичної особи відсутні.

Як встановлено у актах канцелярії господарського суду Донецької області внаслідок того, що згідно листа Харківської дирекції УДППЗ Укрпошта №7-14-197 від 06.05.2015р. відділення поштового звязку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, канцелярія суду не має можливості направити поштову кореспонденцію (ухвали суду) на юридичну адресу відповідача.

Інформація про час і місце судових засідань щодо розгляду справи №905/368/16 розміщувалась на сторінці господарського суду Донецької області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). Матеріали справи містять роздруковані та оформлені належним чином сторінки з відповідними повідомленнями.

З огляду на викладене, суд здійснив всі можливі дії направлені на повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи.

Згідно із пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача та ненадання відповідачем певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідно до положень статті 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Дослідивши надані позивачем в підтвердження вимог та заперечень докази, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Статтею 11 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

27.06.2014року між юридичними особами: ТОВ "Спеценергомонтаж" (Генпідрядник) та ТОВ "Донпромтранс" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №49/14, за умовами п.1.1 якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобовязується на свій ризик виконати роботи у порядку й на умовах даного договору: будівельно-монтажні роботи по «Укладка шляху деревяних шпалах (ст.Схід) УППМШ та МЛ. Ділянка переробки металевого брухту з встановленням гідравлічних скрапових ножиць LIS616-8FA 60-21-10 компанії «Metso Linderman» у районі вогнерізки №2»(п.1.2 договору). Вказане кореспондується з обовязком Генпідрядника надати Субпідряднику обєкт для проведення робіт, прийняти та оплатити виконані роботи у порядку та строки, що передбачені даним договором (п.1.3 договору).

Договірна ціна робіт складає 966478,80грн., у томі числі ПДВ 161079,80грн. Договірна ціна наведена у додатку до договору (Додаток №2) (п.3.1).

Як визначено у п. 3.2 договору договірна ціна, яка є невідємною частиною договору, визначається на підставі кошторису згідно потреби у трудових, матеріально-технічних ресурсах та поточних цін на них.

При цьому, п.1.4 договору передбачає, що склад та обсяг робіт, які доручаються для виконання Субпідряднику, визначені проектно-кошторисною документацією, яка є невідємною частиною даного договору.

Матеріали справи містять копії проектно-кошторисної документації та договірної ціни, в тексті яких відсутнє безпосереднє посилання на договір №49/14 як підставу їх складання, але з тексту яких вбачається тотожність обєкту, на якому виконуються роботи, сторін, вартості робіт умовам відповідного договору. Доказів на підтвердження того, що між сторонами були укладені договори з тотожним предметом суду не надано. Відповідно, приймаючи до уваги письмові пояснення позивача з приводу віднесення вказаних документів до умов договору, та вищевикладене, суд вважає, що договірна ціна та кошторис підписувались на підставі умов вказаного договору.

Одночасно у порушення п. 2.1 договору, яким передбачено визначення строків виконання робіт та їх окремих обсягів, Графіком виконання робіт (додаток №3), за ствердженням позивача, означений графік сторонами не підписувався. Суд вважає, що відсутність вказаного документу не свідчить про неукладність договору, оскільки, по-перше, істотні умови договору сторонами узгоджені, по-друге, сторони приступили до виконання його умов, що унеможливлює визнання договору неукладеним.

Строк дії договору визначено у п. 18.5, а саме, даний договір діє до 31.12.2014року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобовязань ( у тому числі гарантійних) за цим договором.

Зі змісту спірного договору та додаткових угод до нього вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма істотними умовами щодо: предмету договірного зобовязання, обєму робіт, а також їх вартості та строку його дії. Зазначені правочини укладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками підприємств, які мають необхідний обсяг дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплені відтисками печаток підприємств. Їх зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсним не визнаний.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що укладений договір та додаткові угоди до нього за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини першої статті 193 Господарського кодексу України регулюються відповідними нормами зобовязального права і глави 61 Цивільного кодексу України.

Положеннями частин першої, другої статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.(ч.1,2 ст.838 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою закону належною підставою для виникнення у замовника обов'язку оплатити виконану виконавцем роботу за договором відповідно до чинного законодавства є прийняття замовником виконаних робіт, підтверджене відповідними доказами.

Порядок здачі та прийняття робіт визначено розділом 11 договору, який передбачає: Протягом 3 (трьох) днів з моменту закінчення всіх робіт за даним договором або за окремими обсягами (обєктам, етапами, видами) Субпідрядник направляє Генпідряднику повідомлення у письмовій формі про їх закінчення. Зобовязання по складанню актів форми КБ-2в з додатками та довідок КБ-3 покладається на Субпідрядника. Оригінали актів КБ-2в з додатками та довідок КБ-3 у трьох примірниках передається Генпідряднику, після підписання та скріплення печаткою кожного їх екземпляра Субпідрядником, з вказанням в адресній частині реквізитів даного договору. Замовник зобовязаний протягом 5 (пяти) днів з моменту отримання актів КБ-2в з додатками та довідок КБ-3 здійснити огляд результатів виконання робіт Субпідрядником та при відсутності недоліків прийняти їх, підписавши надані підрядником акти КБ-2в та довідки КБ-3. Якщо при прийманні результатів виконання робіт будуть виявлені недоліки, сторони керуються п.4.5 договору.

Згідно п. 10.1.9 договору Субпідрядник зобовязаний надавати Замовнику рахунки-фактури, акти КБ-2в, довідки КБ-3 у строк до 25 числа звітного місяця, а також податкові накладні на всю суму податкових зобовязань, що виникли у Підрядника в день виникнення податкових зобовязань по ПДВ (документи передаються «з рук у руки», про що робиться відповідна відмітка у реєстрі передачі документів, або направляються рекомендованим листом або іншим способом, що узгоджений сторонами).

При цьому, Генпідрядник має право не приймати неналежним чином оформлені документи від Субпідрядника. (п.4.4 договору).

Сторонами договору підписані акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в:

- №1(94) за грудень 2012року від 31.12.2014року на суму 200638,80грн.;

- №2(95) за березень 2015року від 31.03.2015року на суму 669982,80грн;

- №3(97) за березень 2015року від 31.03.2015року на суму 57783,60грн.;

- №4(103) за вересень 2015року від 30.09.2015року на суму 23552,40грн.

Загальна вартість виконаних за актами робіт складає 951957,60грн.

Крім того, сторонами підписані відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат форми КБ-3 за грудень 2012року, березень 2015року, вересень 2015року, копії яких містяться в матеріалах справи. Даті підписання довідок відповідають датам підписання актів.

Вищенаведені акти і довідки, які у відповідності до пункт 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами обліку, містять посилання на договір №49/14 від 27.06.2014року, підписані уповноваженими посадовими особами сторін та скріплені печатками підприємств.

Виконані роботи прийняті Генпідрядником без будь-яких зауважень та претензій щодо обєму і якості та визначеної вартості. До актів додані розрахунки загальновиробничих витрат, звітні відомості ресурсів.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами документи є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором, тому, суд дійшов висновку, що у передбаченому умовами договору порядку результати роботи позивачем на загальну суму 951957,60грн. передані, а відповідачем прийняті.

Підписанням актів та довідок з посиланням на умови договору у 2015році сторони своїми діями підтвердили факт продовження строку дії договору на цей період.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Оплата Генпідрядником виконаних робіт здійснюється поетапно (щомісячно) протягом 30 календарних днів від дати підписання Генпідрядником актів КБ-2в з наданням до актів КБ-2в підтверджених довідками Кб-3 на підставі наданих Субпідрядником рахунків та податкових накладних.

У разі порушення Субпідрядником строків надання Генпідряднику актів КБ-2в, передбачених п.10.1.10 договору, строк оплати таких робіт складає 60 календарних днів з дати підписання актів КБ-2в з наданням до актів КБ-2в підтверджених довідками Кб-3 на підставі наданих Субпідрядником рахунків та податкових накладних.(п.4.1 договору).

Судом встановлено, що порядок передачі відповідних актів передбачений п.10.1.9 договору, що наведений вище, зокрема, строк надання актів - до 25 числа звітного місяця.

Здійснивши системний аналіз п.10.1.9 у співвідношенні до п.11.6 договору, за яким відповідач зобовязаний протягом 5 (пяти) днів з моменту отримання актів КБ-2В з додатками та довідок КБ-3 здійснити огляд результатів виконання робіт Субпідрядником та при відсутності недоліків прийняти їх, підписавши надані підрядником акти КБ-2в та довідки КБ-3, виходячи з дати підписання актів, суд приходить до висновку, що вони передані у встановлений договором строк.

Позивачем виставлені рахунки №397 від 31.12.2014року, №8 від 31.03.2015року, №60 від 30.09.2015року на оплату виконаних робіт та сформовані податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач стверджує, що означені документи були передані уповноваженому представнику відповідача «нарочно», але доказів означеного суду не надав.

Одночасно, суд приймає до уваги, що за своєю правовою природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України, відповідно до частини першої якої особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обовязків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 вказаного нормативно-правового акту, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обовязку.

Означена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2009 року по справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 18 червня 2013 року по справі № 923/38/13-г.

Платіжні реквізити сторін наведені в тексті договору.

Умовами п. 4.4 договору передбачено право Генпідрядника не приймати неналежним чином оформлені документи від Субпідрядника, а акти, додатком до яких повинні надаватись вище зазначені документи, були прийняті та підписані Генпідрядником без заперечень, що опосередковано свідчить про факт належного отримання документів відповідачем.

Доказів протилежного суду не надано.

Таким чином, роботи за актом №1(94) за грудень 2012року повинні бути сплачені до 30.01.2015року включно, за актами №2(95), №3(97) за березень 2015року до 30.04.2015року включно, за актом №4(103) за вересень 2015року до 30.10.2015року включно.

Відповідачем частково здійснена оплата виконаних робіт, зокрема, платіжними дорученнями: №10828 від 02.12.2015року в сумі 10000,00грн., №10789 від 11.11.2015року в сумі 75000,00грн., №10731 від 07.10.2015року в сумі 40000,00грн., №10845 від 09.12.2015року в сумі 60000,00грн.

Пункт 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Національного Банку України N 22 від 21.01.2004року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004року за N 377/8976, передбачає, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

У графі «Призначення платежу» платіжних доручень міститься застереження, що оплата здійснюється за договором №49/14 від 27.06.2014року.

Вказані оплати зараховані позивачем у рахунок погашення заборгованості за актом №1(94) за грудень 2012року у порядку першочерговості її виникнення.

Загальна вартість робіт, що залишились не сплаченими складає 766 957,60грн., а саме, за актом №1(94) в сумі 15638,80грн., за актами №2(95), №3(97), №4(103) - повністю.

Позивач звертався до відповідача з претензією №51/445 від 09.11.2015року щодо оплати вказаної заборгованості, відповідь на претензію не надана.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів оплати заборгованості в сумі 766 957,60грн. відповідач за первісним позовом у порушення ст.ст. 33,43 ГПК України суду не надав.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобовязань у відповідності до умов зазначеного вище договору, строк виконання зобовязання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобовязаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 766 957,60грн, тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 766 957,60грн.

Відповідно до положень статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (частина перша статті 612 ЦК України).

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Позивач нараховує пеню посилаючись на п.13.2 договору, який передбачає, що у разі порушення строку оплати виконаних робіт, Генпідрядник сплачує Субпідряднику пеню в розмірі 0,01% від неоплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

В даному випадку умовами договору не передбачено інших умов нарахування пені.

Позивач здійснює нарахування пені на заборгованість за актом №1(94) (з урахуванням часткових оплат) за період з 31.01.2015року по 20.01.2016року, за актами №2(95), №3(97) за період з 30.04.2015року до 20.01.2016року, за актом №4(103) - за період з 30.10.2015року до 20.01.2016року.

При цьому, позивач невірно визначає початкову дату прострочки за актами №2(95), №3(97), №4(103), визначаючи її як 30.04.2015року та 30.10.2015року, тоді як судом встановлено, що оплата за актами №2(95), №3(97) повинна бути здійснена до 30.04.2015року включно, за актом №4(103) до 30.10.2015року включно, тому прострочка виконання зобовязання виникає з 01.05.2015року та 31.10.2015року відповідно.

Виходячи з приписів ч.6 ст.232 ГК України, з урахуванням визначної судом дати прострочки виконання зобовязання по оплаті, позивач має право на нарахування пені:

-за актом №1(94) за грудень 2012року за період з 31.01.2015року по 31.07.2015року на заборгованість в сумі 200638,80грн.(у даний період оплати не здійснювались);

- за актами №2(95), №3(97) за березень 2015року за період з 01.05.2015року по 01.11.2015року на суму 727466,40грн.

-за актом №4(103) за вересень 2015року за період з 31.10.2015року по 20.01.2016року(кінцева дата нарахування визначена позивачем) на суму 23552,40грн.

Здійснивши розрахунок пені за допомогою Інформаційно пошукової системи Ліга з урахуванням наведеного суд прийшов до висновку, що сума пені, яка належить до стягнення 17302,89грн., у задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Позивач, здійснюючи розрахунок 3% річних, за актом №1(94) (з урахуванням часткових оплат) за період з 31.01.2015року по 20.01.2016року, за актами №2(95), №3(97) за період з 30.04.2015року до 20.01.2016року, за актом №4(103) - за період з 30.10.2015року до 20.01.2016року, припускається наведеної вище помилки щодо визначення початкової дати нарахування за актами №2(95), №3(97), №4(103) та невірно враховує здійснені відповідачем оплати за актом №1(94).

Крім того, позивачем не прийнято до уваги, що день фактичної сплати суми заборгованості або її частини не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені на повну суму заборгованості.

За висновком суду нарахування повинно бути здійснено наступним чином.

-за актом №1(94) на суму 200638,80грн. за період 31.01.2015року по 06.10.2015року, на суму 160638,80грн. за період з 07.10.2015року по 10.11.2015року, на суму 85638,80грн. за період з 11.11.2015року по 10.11.2015року, на суму 75638,80грн. за період з 02.12.2015року по 08.12.2015року, на суму 15638грн. за період з 09.12.2015року по 20.01.2016року;

-за актами №2(95), №3(97) на суму 727466,40грн.за період з 01.05.2015року по 20.01.2016року;

-за актом №4(103) на суму 23552,40грн. за період з 31.10.2015року по 20.01.2016року.

Здійснивши розрахунок 3%річних за допомогою Інформаційно пошукової системи Ліга з урахуванням наведеного суд прийшов до висновку, що сума 3% річних, яка належить до стягнення 20825,02грн., у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Розрахунок втрат від інфляції в розмірі 110956,41грн. здійснено позивачем, на думку суду, також невірно виходячи з наступного.

Згідно розділу 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснений позивачем розрахунок не включає періоди часу, в яких мала місце дефляція. Крім того, при визначенні суми заборгованості, на яку нараховувались інфляційні витрати, позивач не прийняв до уваги факт часткової оплати робіт у визначеному місяці.

За розрахунком суду, здійсненим за допомогою Інформаційно пошукової системи Ліга наступним чином: за актом №1(94) на суму 200638,80грн. за період лютий вересень 2015року, на суму 160638,80грн. за жовтень 2015року, на суму 85638,80грн. за період листопад 2015року, на суму 15638грн. за грудень 2015року; за актами №2(95), №3(97) на суму 727466,40грн.за період травень 2015року грудень 2015року, за актом №4(103) на суму 23552,40грн. за період листопад грудень 2015року - сума інфляційних витрат складає 107652,52грн. , в решті позовні вимоги в цій частині судом не задовольняються.

У відповідності до ст.49 ГПК України, оскільки позовні вимоги задоволені частково, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 13691,07грн., в решті залишається на позивачі.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 11, 212, 509, 511, 526, 528, 530, 613, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. ст. 181, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Донбаське промислово-транспортне підприємство" м.Маріуполь до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж" м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 766 957,60грн., пені в сумі 25 933,25грн., 3%річних в сумі 21315,01грн., витрат від інфляції в сумі 110956,41грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж" (83048, м.Донецьк, пр.Панфілова, буд.1, ідентифікаційний код 30346867) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Донбаське промислово-транспортне підприємство" (87500, Донецька область, м.Маріуполь, пров.Банний, буд.4,оф.13, ідентифікаційний код 31366355) заборгованість в сумі 766957,60грн., пеню в сумі 17302,89грн., 3% річних в сумі 20825,02грн., витрати від інфляції в сумі 107652,52грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 13691,07грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 10.03.2016року оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 15.03.2016року.

Суддя А.М. Осадча