Ухвала суду № 56504426, 17.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 225/5002/15-ц Номер провадження 22-ц/775/382/2016

Головуючий в I інстанції: ЧелюбєєвЄ.В.

Суддя доповідач: Тимченко О.О.

Категорія 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Тимченко О.О.,

суддів Осипчук О.В.,Корчистої О.І.,

за участю секретаря: Чуряєва В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 16 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа служба у справах дітей виконкому Дзержинської міської ради Донецької області про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 16 грудня 2015 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, відмовлено.

З зазначеним рішенням не погодився позивач, приніс апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на обставини викладені у позовній заяві та додатково зазначає, що суд не врахував, що він бажає урегулювати спір мирним шляхом, а відповідачка перешкоджає йому у спілкуванні з дитино.

Представник позивача в судовому засіданні в режимі відео конференції доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Дзержинської міської ради в судове засіданні не зявився про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, що не зявились, оскільки відповідно до вимог ст.305 ч.2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що у період з жовтня 2006 року по грудень 2009 року позивач та відповідачка проживали однією сімю без реєстрації шлюбу, що ними не заперечується. 16 січня 2008 року від спільного проживання у них народився син ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про народження. (а.с. 9). У період спільного проживання вони жили за адресою: АДРЕСА_1. З кінця 2009 року сторони по справі спільно не проживають. Після припинення стосунків малолітня дитина залишилася разом з матірю. Відповідно до довідки про склад сімї, виданої об єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Північний» ОСОБА_2 разом з дитиною проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 29). За місцем фактичного проживання відповідачки з дитиною створені всі необхідні умови для їх проживання, квартира обставлена приладами необхідного побуту, в дитини є окрема кімната, в якій є все для розвитку і виховання дитини, що підтверджено актом обстеження умов проживання від 11.09.2015 року (а.с. 30). Неповнолітній ОСОБА_1 навчається в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 10 та окрім цього є учнем музичної школи імені ОСОБА_4 м. Дзержинська (а.с. 32-33). За місцем навчання дитина характеризується з позитивного боку, яка має здібності до навчання. До покладених на нього доручень ставиться сумлінно, приймає активну участь в житті школи та класу, бере участь в культурних масових заходах. Взагалі дитина є скромною, товариською, розсудливою, дисциплінованою. Користується повагою серед учителів та товаришів, має багато друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. Із представленої школою характеристики вбачається, що багато уваги вихованню сина приділяє його мати, відповідачка по справі, яка створює всі належні умови для виховання сина, сприяє його всебічному розвитку, тощо. Відповідачка ОСОБА_2 працює, за місцем проживання і роботи характеризується з позитивного боку (а.с. 30, 34-35). Згідно № 929, виданої 10.08.2015 року житлово-експлуатаційною конторою № 1 м. Знамянка позивач зареєстрований і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2(а.с. 10). Рішенням Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 січня 2013 року зобовязано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином, визначено ОСОБА_5 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5, 16.01.2008 рок народження у такий спосіб: як щотижнево з 10.00 до 18.00 в суботу або неділю за місцем проживання дитини. (а.с.24-26).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що після винесення рішення Знамянським міськрайонним судом Кіровоградської області 24 січня 2013 року, позивач з січня 2014 року жодного разу не відвідував дитину, відповідачка в свою чергу не чинила його перешкод у спілкуванні з дитиною . Факт переїзду на постійне місце проживання відповідачки з дитиною на до м. Дзержинську , суд ні розцінює як спосіб останньої уникнути від виконання обовязків, поскладених на неї рішенням суду. Також суд не вважає поважною причиною неможливості відвідування сина у м. Дзержинську в звязку з проведенням АТО, оскільки гостра фаза АТО вже минула, на протязі тривалого часу у м. Дзержинську спокійно і нічого не загрожує населенню міста, працюють всі підприємства, установи в місці забезпечений правопорядок. Крім того,згідно висновку комісії з питань захисту прав дітей виконавчого комітету Дзержинської міської ради, відповідачка не чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною, рішення Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 січня 2013 року не скасовано і в повній мірі виконується відповідачкою, в звязку з чим є доцільним залишити ОСОБА_6 спосіб спілкування з сином, визначений у рішенні суду.

Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на вимога матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини.

Положеннями ст.150 СК України, визначено, що батьки зобовязані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сімї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобовязані піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

У статті 151 СК України, закріплено, що батьки мають преважне право перед іншими особам на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Стаття 153 СК України передбачає, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

На підставі ст.15 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Частини 1 та 2 статті 155 СК України передбачає, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобовязаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитини, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно до ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Частиною 1 ст.159 СК України, передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. 161,

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Таким чином, законодавством України закріплено обов'язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини, окрім того, законодавством зобов'язано батьків вирішувати всі питання виховання дитини спільно (ст. 157 СК України).

Законодавством також встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Слід зазначити, що прийняте рішення органу опіки та піклування є обов'язковим для батьків (ст. 158 СК України). І лише у випадку вчинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Як вбачається із матеріалів справи рішенням Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 січня 2013 року зобовязано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином, визначено ОСОБА_5 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5, 16.01.2008 рок народження у такий спосіб: як щотижнево з 10.00 до 18.00 в суботу або неділю за місцем проживання дитини.(а.с. 24-26).

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно із до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції відро встановлено, що між батьками існує спір щодо визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною, батька дитини, який проживає окремо.

Згідно із ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Із системного тлумачення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ст.ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Згідно висновку комісії з прав дитини виконавчого органу Дзержинської міської ради від 14.12.2015 року № 1522, враховуючи, що ОСОБА_2 не перешкоджає спілкуванню ОСОБА_6 з малолітнім сином ОСОБА_7 та рішення Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 січня 2013 року не скасовано та виконується ОСОБА_2 в повній мірі та встановлений законом порядок, комісія з питань захисту прав дітей вважає доцільним встановити ОСОБА_8 спосіб участі в вихованні та спілкуванні з сином у вигляді днів побачень щотижня з 10.00 до 18.00 в суботу або неділю за місце проживання житини, встановлених рішень суду.( а.с.111).

Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо невірної оцінки доказів.

Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.

Згідно ж ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

За вказаних обставин доводи позивача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволенні позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, ОСОБА_5 не надано.

Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до положень ч.2 ст.308 ЦПК України та розяснень що містяться у п. 18 постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року № 12, що законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань, а тому апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 16 грудня 2015 року

залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: О.В.Осипчук

ОСОБА_9