Рішення № 5650313, 20.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.09 Справа№ 25/155

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с.Солонка Пустомитівського району)

до відповідача:Приватного підприємства “ЮВІРС” (м.Новий Розділ)

про :стягнення заборгованості за договором суборенди в сумі 8 495,92 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є. Башак Представники:

від позивача:ОСОБА_4-представник, довіреність від 01.06.2009 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с.Солонка Пустомитівського району) до Приватного підприємства “ЮВІРС” (м.Новий Розділ) про стягнення заборгованості за договором суборенди в сумі 8 495,92 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.06.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 12.06.2009 року. Ухвалою від 12.06.2009 року розгляд справи відкладено до 15.07.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 15.07.2009 року розгляд справи відкладено до 20.07.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.06.2009 року, про відкладення від 12.06.2009 року, від 15.07.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

15.07.2009 року за вх.№14314 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.06.2009 року, про відкладення від 12.06.2009 року, від 15.07.2009 року не виконав, відзиву на позов не подав, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.69 ГПК україни, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими ковертом, що повернувся на адресу Господарського суду Львівської області з поштовою відміткою про закінчення терміну зберігання №4390034 від 10.06.2009 року.

Відповідач проти позову у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, відзив на позов не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повернутими поштовими конвертами з поштовою відміткою про закінчення терміну зберігання №4390034 від 10.06.2009 року, а його явка була визначена ухвалами суду обов”язковою.

Згідно довідки Головного управління статистики у Львівській області від 01.07.2009 року №20-09/1383, Приватне підприємство “Ювірс” (ідентифікаційний код 35968415, юридична особа) знаходиться за адресою: 81652, Львівська область, м.Новий Розділ, проспект Шевченка,28/58.

Позов розглянуто за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 20.07.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі позивач, орендар) та Приватним підприємством “ЮВІРС” (надалі відповідач, суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення №9 від 05.09.2008 року. Відповідно до умов даного договору, орендар передає, а суборендар бере у тимчасове платне володіння та користування приміщенням, яке розташоване за адресою: м.Львів, вул.Патона,22, загальною площею 17 кв.м.

Між сторонами даних договірних відносин було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов укладеного договору. Ціна та строк оплати за коритсування приміщенням, як істотні умови також були погоджені при укладені вищевказаного договору.

Згідно пп.5.1 п.5 договору суборенди, суборендар сплачує орендну плату в розмірі 60,00 грн. за 1 кв.м. без ПДВ в місяць, тобто 1 020,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до пп.5.2 п.5 вищевказаного договору, орендна плата сплачується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендаря, не пізніше 15 числа місяця, що передує місяцю за який вноситься плата.

Згідно пп.4.1 п.4 договору, термін суборенди становить один рік з моменту прийняття об”єкта, що орендується, за актом приймання-передачі.

Як стверджує позивач, орендарем було повністю виконано всі умови даного договору, у тому числі приведено до належного стану, приміщення, та передано в суборенду зазначене приміщення, у стані, придатному для експлуатації, про що підписано акт приймання-передачі від 06.06.2008 року.

Незважаючи на погодження між орендарем та суборендарем, розмір орендної плати, взятті на себе зобов”язання по її виплаті у строк, встановлений договором, відповідач не здійснив розрахунків за надання приміщення в суборенду.

Таким чином, за свідчення позивача, заборгованість відповідача становить 3 255,00 грн., з яких 3 060,00 грн.- заборгованість по орендній платі та 195,00 грн. заборгованість по відшкодуванню вартості спожитих комунальних послуг.

Згідно ч.1 пп.9.2 п.9 договору, у разі несвоєчасної сплати орендної плати, суборендар сплачує штраф у розмірі 300,00 грн. за кожен випадок прострочення, що, у даному випадку, становить 900,00 грн., оскільки, орендна плата не була сплачена за три місяці, а несплата за кожен окремий місяць вважається окремим випадком прострочення по орендній платі за договором.

Відповідно до ч.1 пп.9.2 п.9 договору, у разі несвоєчасної сплати орендної плати суборендар сплачує пеню в розмірі 2% від щомісячної орендної плати за кожен день прострочення. Таким чином, загальний розмір пені за несвоєчасну сплату орендної плати, за підрахунком позивача, становить 3 978,00 грн.

Крім того, позивачем нараховано інфляційні нарахування та 3% річних, відповідно до чинного законодавства України, що становить в розмірі 362,92 грн.

У порушеннях норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав, докази погашення боргу суду не представив.

При прийняті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки встановлені договором, зокрема сплата неусойки (пеня, штраф).

Позивачем нараховано пеню, яка, відповідно до розрахунку, складає 3 978,00 грн., а також штраф в сумі 900,00 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні по сплаті штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобо”язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов”язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов”язанні, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов”язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Це положення доповнюється також і змістом ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення та положенням п.3 ст.83 ГПК України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання.

Враховуючи відсутність збитків у позивача та великий розмір штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що наявні обставини є поважними для зменшення штрафних санкцій на 30%. Таким чином розмір пені, який підлягає стягненню, становить 2 784,60 грн., а штраф, що підлягає стягненню, становить 630,00 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

Згідно ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов”язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.5 ст.762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.3 ст.774 ЦК україни, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно пп.11.3 п.11 договору, даний договір може бути розірваний орендарем в односторонньому порядку, якщо суборендар не вносить плату за користування майном, що орендується, протягом 3-ох місяців поспіль.

У зв”язку з тим, що суборендар не вносив орендну плату 3 місяці поспіль та на час розгляду справи не користується приміщенням, зазначеним у договорі суборенди, вказаний договір фактично не виконується, а правовідносини, що виникли внаслідок його підписання, припинилися, тому вимога позивача щодо розірвання договору суборенди нежитлового приміщення №9 від 05.09.2008 року підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог з урахуванням уточненя розміру позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с.Солонка Пустомитівського району) до Приватного підприємства “ЮВІРС” (м.Новий Розділ) в частині стягнення заборгованості в сумі 7 032,52 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав квитанції №475.26.3 від 03.06.2009 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та №475.25.1 від 03.06.2009 року на суму 312,50 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Договір суборенди нежитлового приміщення №9 від 05.09.2008 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі позивач, орендар) та Приватним підприємством “ЮВІРС” (надалі відповідач, суборендар) вважати розірваним.

3.Стягнути із Приватного підприємства “ЮВІРС” (Львівська область, м.Новий Розділ, пр-т.Шевченка,28/58, код ЄДРПОУ 35968415, р/р 26000060219085 в ЗУКБ Приватбанку, МФО 325321) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ЗУКБ Приватбанку, МФО 325321) 7 032 (сім тисяч тридцять дві) грн. 52 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. сплаченого держмита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.