Постанова № 5649938, 07.07.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2009 р. Справа № 58/134-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді (доповідач) ,

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників сторін:

позивача - Шершень Ю.С. арбітражний керуючий ліцензія №307248 від 13.02.2007 року;

першого відповідача - Стеренчук Р.П. довіреність №7/09-юр від 10.12.2008р.;

другого відповідача- не з"явився;

3-ї особи - КП "Харківське районне БТІ" - Шорнікова М.Г. довіреність №01 від 08.01.2009 року;

ТОВ «Вільд»- не з"явився.

ТОВ «НВФ «Укрпромпровадження»- не з"явився.

ТОВ «Німас»- не з"явився.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (вх. № 1077 Х/2-6) на рішення господарського суду Харківської області від 31.03.09р. по справі № 58/134-08

за позовом ВАТ "Мереф"янський скляний завод", м. Мерефа,

до 1) ТОВ "Скловолокно", м. Мерефа,

2) Закритого акціонерного товариства "Скловолокно", м. Мерефа Харківської області,

3-я особа на стороні відповідачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство «Харківське районне бюро технічної інвентаризації», м. Харків,

3-тя особа на стороні відповідачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Вільд», м. Київ,

3-тя особа на стороні відповідачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «НВФ «Укрпромпровадження», м. Київ,

3-тя особа на стороні відповідачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Німас», м. Київ,

про визнання права власності,

та за зустрічним позовом ТОВ "Скловолокно", м. Мерефа Харківської області,

до ВАТ "Мереф"янський скляний завод", м. Мерефа Харківської області,

про визнання права власності,

встановила:

Позивач, відкрите акціонерне товариство «Мерефянський скляний завод» звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Скловолокно» (відповідач-1) та закритого акціонерного товариства «Скловолокно» (відповідач-2) про визнання права власності на нежитлові будівлі адміністративного корпусу літ.«3-2», цеху №4 літ.«А-3», будівлю цеху №7 «Д-2» прохідну №2 літ. «Е-1», будівлю цехів №5, №6 літ. «Ж-2», будівлю малої механізації літ. «Х-1», будівлю гаража літ. «Ф1-1», підземну стоянку електрокара літ.«И-1», ЛЕП від міс. ТП, ЛЕП від ж/д ТП, лінії кабельні 3 шт., артезіанську свердловину, що знаходиться за адресою: Харківська область. Харківський район, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 липня 2008 року було порушено провадження за вказаним позовом і залучено до участі у справі комунальне підприємство «Харківське районне бюро технічної інвентаризації», товариство з обмеженою відповідальністю «Вільд», товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Укрпромвпровадження», товариство з обмеженою відповідальністю «Німас» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

14 серпня 2008 р. першим відповідачем - ТОВ «Скловолокно», був поданий до господарського суду Харківської області зустрічний позов до ВАТ «Мерефянський скляний завод» про визнання права власності на майно, а саме: на адміністративний корпус літ. “3-2”, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84 “в”, будівлю цеху № 4 літ. “А-3”, будівлю цеху літ. “Д-2”, прохідну № 2 літ. “Е-1”, цех № 5, № 6 літ. “Ж-2”, будівлю малої механізації літ. “В-1”, хімічну лабораторію літ. “Х-1”, гараж літ. “Ф1-1”, підземну стоянку електрокара літ. “И-1”, та огорожу, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84 “б”.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2008 р. (суддя Присяжнюк О.О.) було відмовлено першому відповідачу у прийнятті зустрічної позовної заяви на підставі п. 1,3,4 ст. 63 ГПК України. Зазначена ухвала була скасована, а справа передана для подальшого розгляду до господарського суду Харківської області, згідно постанови Харківського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2008 р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28 січня 2009 р. Рішенням господарського суду Харківської області від 31.03.2009р. (суддя Мамалуй О.О.) в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано право власності товариства з обмеженою відповідальністю “Скловолокно” на майно, а саме: на адміністративний корпус літ. “3-2”, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84 “в”, будівлю цеху № 4 літ. “А-3”, будівлю цеху літ. “Д-2”, прохідну № 2 літ. “Е-1”, цех № 5, № 6 літ. “Ж-2”, будівлю малої механізації літ. “В-1”, хімічну лабораторію літ. “Х-1”, гараж літ. “Ф1-1”, підземну стоянку електрокара літ. “И-1”, та огорожу, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84 “б”. Стягнуто з позивача ВАТ “Мерефянський скляний завод” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Скловолокно” суму державного мита за подання зустрічного позову в розмірі 85,00 грн. та суму сплачених судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Позивач за первісним позовом з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати право власності на спірне майно за позивачем, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Представник позивача в судовому засіданні вимоги заявленої скарги підтримав в повному обсязі.

Представник першого відповідача у судовому засіданні та у наданих письмових поясненнях (вх. №4356) проти вимог заявленої скарги заперечує просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін. Надав клопотання про залучення до матеріалів справи копію витягу з ЄДР ЗАТ «Скловолокно» (вх. №4366).

В судовому засіданні 01.7.2009 року оголошувалась перерва до 06.07.2009 року до 9 год. 45хв.

Представник КП "Харківське районне бюро технічної інвентаризації" в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу № 859 від 04.06.2009р. (вх. №3539) вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також через канцелярію суду надійшли письмові пояснення третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Німас» (вх. №4355) в яких воно заперечує проти вимог заявленої апеляційної скарги і просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представники ЗАТ "Скловолокно", ТОВ “Вільд” та ТОВ «НВФ «Укрпромвпровадження» у судове засідання не з"явились, про причини не з"явлення суд не повідомили, відзиви на апеляційну скаргу не надали, хоча були належним чином повідомлені про час і місце слухання справи.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, встановила наступне.

21.07.2000р. загальними зборами ВАТ «Мерефянський скляний завод» було прийнято рішення виступити засновником ЗАТ «Скловолокно» та здійснити внесок до його статутного фонду основними та оборотними засобами товариства загальною вартістю 2499000 в обмін на акції новоствореного ЗАТ.

Установчий договір ЗАТ «Скловолокно» було зареєстровано Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 19.02.2001р.

01.03.2001р. згідно акту приймання-передачі майна, позивач передав у власність другого відповідача в якості внеску у статутний фонд ЗАТ «Скловолокно» основними та оборотними засобами майно загальною вартістю 2399000грн. в обмін на акції, в тому числі і нежитлові будівлі адміністративного корпусу літ.«3-2», цеху №4 літ.«А-3», будівлю цеху №7«Д-2» прохідну №2 літ. «Е-1», будівлю цехів №5, №6 літ. «Ж-2», будівлю малої механізації літ. «Х-1», будівлю гаража літ. «Ф1-1», підземну стоянку електрокара літ.«И-1», Леп від міс. ТП, Леп від ж/д ТП, лінії кабельні 3 шт., артезіанську свердловину, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84.

22.08.2005 р. між другим відповідачем (продавець) та приватним підприємством «Лемпіра» (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу майна, предметом якого, в тому числі, є спірне Майно. Згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 3.02.2006 р. у справі №2-7755/06 зазначений договір був визнаний дійсним, а право власності на спірне майно визнано за приватним підприємством «Лемпіра».

Згідно рішення господарського суду м. Києва від 25.07.2008 р. у справі 50/110, зазначений договір купівлі-продажу майна від 22.08.2005 р. між другим відповідачем - ЗАТ «Скловолокно» та ПП «Лемпіра» визнано дійсним.

22.09.2005р. Харківським апеляційним господарським судом було прийнято постанову у справі №40/162-04, якою установчий договір ЗАТ «Скловолокно» було визнано недійсним, скасовано державну реєстрацію ЗАТ «Скловолокно», зобов'язано ЗАТ «Скловолокно» здійснити ліквідацію у встановленому законодавством порядку та зобов'язано ЗАТ «Скловолокно» повернути ВАТ «Мерефянський скляний завод» майно, передане в якості внеску до статутного фонду за актом від 01.03.2001р., а у разі неможливості повернення майна в натурі - відшкодувати його вартість. Вказана постанова залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2006р., в її перегляді відмовлено ухвалою Верховного суду України від 30.03.2006р.

06.12.2005р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції була винесена постанова про накладення арешту на спірне майно та оголошення заборони його відчуження.

27.03.2006р. Харківським районним судом Харківської області було винесено ухвалу, згідно якої постанова державного виконавця від 6.12.2005р. про накладення арешту скасована, а дії державного виконавця в частині накладення наведеного арешту визнані неправомірними.

07.04.2006р. приватне підприємство «Лемпіра» здійснило реєстрацію права власності на спірне майно у комунальному підприємстві «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 3.02.2006р. у справі №2-7755/06.

27.04.2006р. приватне підприємство «Лемпіра» (продавець) уклало із товариством з обмеженою відповідальністю «Вільд» (покупець) договори купівлі-продажу спірного майна від 27 квітня 2006 р. р/№ 404, р/№ 409. Актами приймання-передачі від 27.04.2006р. наведене майно було передано покупцю.

05.05.2006р. ТОВ «Вільд» здійснило реєстрацію права власності на спірне майно у комунальному підприємстві «Харківське районне бюро технічної інвентаризації».

27.07.2006р. ТОВ «Вільд» (продавець) та перший відповідач - ТОВ «Скловолокно» (покупець) уклали договір купівлі - продажу за реєстраційним номером 947 та договір купівлі-продажу за реєстраційним номером 950. Предметом вказаних договорів було спірне майно. Право власності на спірне майно зареєстроване за першим відповідачем у комунальному підприємстві «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» 04.08.2006 р..

19.06.2007р., 20.06.2007 р., 20.06.2007 р. та 21.06.2007 р. на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2005 р. у справі №40/162-04, згідно актів державного виконавця другим відповідачем на користь позивача було повернуто частину майна отриманого від нього в якості внеску до статутного фонду.

25.06.2008р. судовою колегією судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області було винесено ухвалу у справі №1126 2008 р., згідно якої рішення Московського районного суду м. Харкова від 3.02.2006 р. у справі №2-7755/06 (про визнання права власності на спірне майно за ПП «Лемпіра») було скасоване, а провадження по даній справі закрито у зв'язку із непідвідомчістю даної справи судам загальної юрисдикції.

24 листопада 2008р. Харківським апеляційним господарським судом була прийнята постанова по справі 29/346-08 за наслідками розгляду апеляційної скарги ВАТ «Мерефянський скляний завод» на рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2008 р. за позовом ТОВ «Німас» м. Київ, третя особа ТОВ «НВФ «Укрпромвпровадження» м. Київ до ТОВ «Скловолокно» м. Мерефа про звернення стягнення на спірне майно ТОВ «Скловолокно» за іпотечним договором від 28.06.2008 р. реєстровий номер 2012.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст. 115 ЦК України, ч.1 ст. 85 ГК України, ч.1 ст.12 Закону України «Про господарські товариства» господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Отже, другий відповідач набув право власності на спірне майно, а позивач, відповідно, втратив таке право, з моменту передачі вказаного майна позивачем до статутного фонду другого відповідача, а саме - з дати підписання акту приймання-передачі майна - 01.03.2001 р.

Колегія суддів не приймає, як обґрунтовані, доводи позивача щодо відсутності права власності у другого відповідача на спірне майно і, як наслідок відсутність права на його відчуження. Відповідно до п. 19 роз'яснень Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.99 р. № 02-5/111 «саме лише визнання господарським судом недійсними установчих документів підприємства та/або рішення про створення підприємства, а також прийняття господарським судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру».

Із матеріалів справи вбачається факт укладення договору купівлі-продажу майна від 22.08.2005 р., предметом якого, в тому числі, є спірне майно, між другим відповідачем та приватним підприємством «Лемпіра». Твердження позивача про незаконність усіх правочинів зі спірним майном, в контексті вказаного договору, не заслуговують на увагу, оскільки згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 3.02.2006р. у справі №2-7755/06, яке було чинним з 13.02.2006р. (дата набрання рішенням законної сили) до 25.06.2008р. (момент його скасування і закриття провадження у справі апеляційною інстанцією) та рішення господарського суду м. Києва від 25.07.2008р. у справі 50/110, договір купівлі-продажу майна від 22.08.2005р. був визнаний дійсним та був повністю виконаний сторонами.

Крім того факт скасування рішення Московського районного суду м. Харкова від 3.02.2006 р. у справі №2-7755/06 ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області було від 25.06.2008р. у справі №1126 2008 р. з підстав непідсудності даної справи судам загальної юрисдикції, не тягне за собою визнання права власності за попереднім власником або іншою особою, а також не свідчить про недійсність правочинів зі спірним майном, укладених з моменту реєстрації права власності на нього.

При прийнятті постанови від 22.09.2005р. у справі № 40/192-04 Харківський апеляційний господарський суд застосовуючи ст.ст. 50, 48 ЦК Української РСР зазначив, що по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Судом з'ясовано, що неможливість повернення спірного майна зумовлена укладенням другим відповідачем договору купівлі-продажу майна від 22.08.2005 р., а повернення іншого майна здійснено ЗАТ «Скловолокно» згідно актів державного виконавця від 19.06.2007 р., 20.06.2007 р., 20.06.2007 р. та 21.06.2007 р..

Зі змісту постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2005р. у справі № 40/162-04, поданої позивачем в якості доказу правомірності власних позовних вимог, вбачається право позивача вимагати його повернення або відшкодування його вартості.

Відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На підставі наведеної норми закону колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо законності укладених договорів із ПП «Лемпіра», відповідності їх законодавству України та відсутності заборон і обґрунтованих сумнівів у ТОВ «Вільд» щодо правомірності набуття спірного майна на момент здійснення такого відчуження. Реєстрація переходу права власності на спірне майно відбувалася на підставі правовстановлюючих документів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року за № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження позивача про незаконність правочинів, предметом яких є спірне майно через збігання засновників першого та другого відповідачів, ТОВ «Вільд», ТОВ «НВФ «Укрпромвпровадження», а також про ухилення вказаних осіб від виконання судових рішень. Наявність у особи наміру ухилитися від виконання судових рішень повинна бути встановлена належним чином.

Крім того, чинне законодавство України не містить обмежень з приводу укладення договорів між господарськими товариствами, учасники яких володіють корпоративними правами цих товариств.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Зважаючи на обраний спосіб захисту порушеного права, позивачем, в порушення ст. 33 ГПК України, не було належним чином доведено існування у нього права власності на спірне майно, адже у матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, зареєстровані в порядку, передбаченим законодавством України, які б свідчили про належність спірного майна позивачеві. Наявність постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2005 р. у справі № 40/192-04 про визнання недійсним установчого договору другого відповідача, не звільняє позивача від обов'язку доведення вищевказаних обставин належними доказами, відповідно до ст. 34 ГПК України.

З урахуванням того, що згідно постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2005 року по справі 40/162-04, скасовано державну реєстрацію ЗАТ «Скловолокно» та зобовязано другого відповідача створити ліквідаційну комісію та здійснити ліквідацію товариства відповідно до встановленого законом порядку, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 року зобовязано державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області надати довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ЗАТ «Скловолокно». На виконання наведеної ухвали суду державним реєстратором надано довідку станом 25.06.2009 року (вх. №4465) відповідно до якої, 12.06.2009 року здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи ЗАТ «Скловолокно» у звязку з визнанням її банкрутом.

Відповідно до ч.5 ст. 111 ЦК України, юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно п.6 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження по справі , якщо підприємство чи організацією які є сторонами ліквідовано.

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині первісних позовних вимог до ЗАТ «Скловолокно» на підставі п.6 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Судова колегія не може погодитися із висновками суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат між сторонами справи з огляду на наступне.

Зважаючи на ціну позову визначену позивачем - 60 000 грн., проти якої не заперечували відповідачі, колегія суддів приймає її як приблизну ціну позову і вважає за необхідне стягнути з першого відповідача (позивача за зустрічним позовом) на користь державного бюджету недоплачене державне мито у розмірі 1% від 60 000 грн., а саме 600 грн.

Однак враховуючи сплату ТОВ «Скловолокно» при поданні зустрічного позову державного мита у розмірі 85 грн., з першого відповідача підлягає стягненню державне мито до державного бюджету України у розмірі 515 грн.

З урахуванням ліквідації другого відповідача та невірного розподілу судових витрат між сторонами по справі оскаржуване судове рішення підлягає зміні. Однак допущені судом першої інстанції недоліки не перешкодили прийняттю правильного, по-суті, рішення щодо відмови у задоволенні первісного позову та задоволенні позовних вимог, по зустрічному позову.

Приймаючи до уваги наведені обставини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача за первісним позовом задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2009 року по справі 58/134-08 підлягає зміні, як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального права.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів-

постановила:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Мерефянський скляний завод» залишити без задоволення.

Змінити рішення господарського суду Харківської області від 31 березня 2009 р., виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції.

В задоволенні первісних позовних вимог до ТОВ «Скловолокно» відмовити.

В частині первісних позовних вимог до ЗАТ «Скловолокно» провадження у справі припинити.

Зустрічний позов задовольнити .

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Скловолокно» (код ЄДРПОУ 34445771) право власності на наступне майно: адміністративний корпус літ.«З-2», що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84 «в»; будівлю цеху №4 літ.«А-3», будівлю цеху літ. «Д-2», прохідну №2 літ. «Е-1», цех №5, цех №6 літ. «Ж-2», будівлю малої механізації літ. «В-1», хімічну лабораторію літ. «Х-1», гараж літ. «Ф1-1», підземну стоянку електрокара літ.«И-1», огорожу №, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84 «б».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Скловолокно»( 62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84, корпус «Б», код ЄДРПОУ 34445771) на користь державного бюджету України 515,00 грн. державного мита.

Зобовязати господарський суд Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписаний 09.07.2009 року.

Головуючий суддя Судді