Постанова № 5650111, 27.07.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2009 р. Справа № 40/299-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., судді Кравець Т.В. , Пуль О.А.

при секретарі Горбачовій О.А.

за участю представників сторін:

позивача Закерничної Т.І., дов. б/н від 25.03.2008 р. (копія у справі)

відповідача ОСОБА_2 (особисто), ОСОБА_3, угода на надання юр. послуг від 14.07.2009 р. (у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вх. №1333Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 23 квітня 2009 року у справі № 40/299-08

за позовом Іноземного підприємства “Ровена”, м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 18079,99 грн., -

встановила:

Позивач, Іноземне підприємство “Ровена”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням збільшення позовних вимог) до ФО-П ОСОБА_2, в якому просив суд стягнути з відповідача 12477,64 грн. заборгованості, 458,37 грн. пені, 309,52 грн. індексу інфляції, 2495,53 грн. 20% штрафу, 5658,46 грн. 300% річних за договором оренди №14/03/08 від 01.04.2008 року та судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 квітня 2009 року (повний текст рішення підписаний 27.03.2009 року) у справі №40/299-08 (суддя Хотенець П.В.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ФО-П ОСОБА_2 на користь Іноземного підприємства “Ровена” 12477,64 грн. заборгованості, 458,37 грн. пені, 309,52 грн. індексу інфляції, 2495,53 грн. 20% штрафу, 5658,46 грн. 300% річних, 214,98 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, ФО-П ОСОБА_2, з рішенням господарського суду Харківської області не погодився звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23 квітня 2009 року у справі № 40/299-08 повністю та припинити провадження по справі.

Позивач, ІП „Ровена”, надав суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2009 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як необґрунтовану, оскільки скаржником чітко не вказано, яким чином судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, та які саме статті не були дотриманні при розгляді справи.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 01.04.2008 року між Іноземним підприємством "Ровена" (позивачем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем) був укладений договір оренди нежитлових приміщень №14/03/08, за умовами якого ІП "Ровена" зобовязалося передати в користування ФО-П ОСОБА_2 за певну плату та на певний строк майно - нежитлові приміщення загальною площею 160 кв.м. для здійснення господарської діяльності, визначеної договором, а ФО-П ОСОБА_2, в свою чергу, зобовязався щомісячно сплачувати орендну плату за користування орендованим приміщенням у розмірі 17,00 грн. за один квадратний метр, у тому числі ПДВ 20% згідно пункту 4.1 договору № 14/03/08.

Згідно пункту 4.2 спірного договору та на підставі статті 762 Цивільного кодексу України відповідач виплачує орендну плату до 15 числа місяця, що передує місяцю, в якому надані послуги в безготівковому порядку на поточний рахунок Іноземного підприємства "Ровена".

Пунктом 4.3 договору оренди нежитлових приміщень № 14/03/08 передбачено, що розмір орендної плати за звітний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Згідно пункту 4.4 договору № 14/03/08 відповідач в обємі, пропорційному зайнятій площі та кількості працюючого персоналу, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, згідно встановлених рахунків повинен відшкодувати витрати ІП "Ровена" на утримання орендованих приміщень (витрати по споживанню електроенергії, води, послуг по водовідводу та опаленню, витрати на вбирання території, послуги телефонного звязку) згідно виставлених рахунків орендодавця.

Орендар має право заключити прямі договори по споживанню електроенергією, водою, каналізацією та опаленням на орендованих площах та встановити необхідні вимірювальні засоби (п.4.5).

В разі несвоєчасної виплати орендної плати згідно з пунктами 4.2, 4.4 даного договору, орендар (позивач) сплачує орендодавцю (відповідачу) штраф у розмірі 20% від несплаченої суми, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки, а також відповідно до ст. 625 Господарського кодексу України, повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 300% річних від простроченої суми (пункт 5.2).

Позивач наполягає на тому, що заборгованість відповідача складає 12477,64 грн., яка складається з заборгованості за оренду приміщення: серпень 2008 року - 605,38 грн.; вересень 2008 року - 2860,80 грн.; жовтень 2008 року - 2892,80 грн.; листопад 2008 року - 2720,00 грн.

По рахунку-фактурі №СФ-0000076 від 31.07.2008 року (орендна плата за серпень 2008 року) відповідачем було сплачено частково в розмірі 2 124,18 грн. На сьогоднішній день заборгованість за серпень складає 605,38 грн.

Також, зазначає позивач, виникла заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання приміщення: серпень 2008 року - 241,49 грн.; вересень 2008 року - 227,79 грн.; жовтень 2008 року - 307,79 грн.; листопад 2008 року - 362,97 грн.

Проте, відповідач заперечує проти такої суми заборгованості та вказує, що ним орендна плата за квітень 2008 року була перерахована платіжними дорученнями №3484.170.1 та №3848.170.2 від 18.04.2008 р. на загальну суму 2720,00 грн. Крім того, за вимогою орендодавця, 12.05.2008 р. ним платіжним дорученням №120416 була внесена орендна плата в розмірі 3106,15 грн., яка не була врахована позивачем при розрахунку суму боргу. Так, на думку позивача, дана сума повинна погасити борг за послідуючі місяці в такому порядку: залишок боргу за серпень 2008 р. складає 605,38 грн., але при її погашенні залишається сума 2500,77 грн. (3106,15 грн. 605,38 грн.). Цією сумою, на думку відповідача, можливо частково погасити орендну плату за вересень 2720 грн. 2500,77 грн., тобто заборгованість за вересень складе лише 219,23 грн.

15.07.2009 року, після звірки розрахунків та коригування платежів по договору оренди, між ІП „Ровена” та ФО-П ОСОБА_2 було підписано двосторонній акт звірки розрахунків. При здійсненні розрахунків враховувались сплати боржника, здійснені в період з 21.04.2008 р. до 22.08.2008 р., що підтверджується банківськими квитанціями (квитанція від 06.05.2008 р., якою здійснено повне погашення заборгованості за серпень 2008 р.).

Так, фактична заборгованість відповідача ФО-П ОСОБА_2 по договору оренди нежитлових приміщень №14/03/08 від 01.04.2008 р. складає 9600,00 грн., яку відповідач під час судового засідання визнав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших правових актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

З врахуванням приписів вищенаведених статей та вимог пунктів 4.3 4.4 спірного договору, індекс інфляції (заборгованість, яка виникла за несплату по оренді приміщення) за період з серпня по листопад 2008 року становить 284,09 грн. Цю суму також визнає відповідач.

Також сторони дійшли згоди стосовно розміру пені, передбаченої пунктом 5.2 спірного договору оренди нежитлових приміщень. Відтак, загальна сума пені (облікова ставка НБУ 0,066%) склала 407,63 грн., з яких пеня на суму заборгованості по орендній платі складає 374,10 грн., а на суму заборгованості по утриманню орендованих приміщень 33,53 грн.

Таким чином, з урахуванням викладеного та того, що відповідач визнає розмір заборгованості в сумі 9600,00 грн., індексу інфляції в сумі 284,09 грн. та нарахованої пені в сумі 407,63 грн., рішення господарського суду підлягає в цій частині зміні.

Стосовно нарахування 300% річних на загальну суму заборгованості, яке передбачено пунктом 5.4 спірним договором оренди, то колегія суддів вважає зазначити наступне.

Згідно зі статтею 43 Господарсько процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із статтею 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В процесі повторного перегляду справи, колегією суддів апеляційної інстанції зясовано, що приймаючи оскаржене рішення в частині застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення 300% річних, господарський суд неправильно застосовував норми матеріального та процесуального права і не в повному обсязі дослідив обставини даної справи в цій частині, оскільки залишив поза увагою, що сума нарахованих позивачем 300% відсотків річних не узгоджується з нормами чинного законодавства і є надмірно великою порівняно із заборгованістю відповідача.

Згідно з пунктом 3 статті 509 ЦК України зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відтак, враховуючи положення вказаної статті, апеляційний суд дійшов висновку про застосування в даному випадку загальних меж нарахування 3% річних від простроченої суми з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, що передбачено частиною 2 статті 625 ЦК України

Що стосується нарахування штрафних санкцій в розмірі 20% від несплаченої суми, відповідно до пункту 5.2 договору, то слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Тобто, зазначена стаття розрізняє три види штрафних санкцій неустойку, штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій унормований статтею 231 цього ж Кодексу. За приписами пункту 6 наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у звязку з чим суд не погоджується з висновками попередніх судових інстанцій у даній частині і знаходить підстави для часткового задоволення апеляційної скарги.

З огляду на те, що умовами спірного договору передбачене стягнення пені в розмірі подвійної залікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 20% від несплаченої суми

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи наведене , колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2009 року винесено з неповному зясуванні фактичних обставин справи, з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає зміні, позовні вимоги частковому задоволенню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101, п.4 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104, ст. 105, Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів ,-

постановила:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2009 року по справі № 40/299-08 змінити:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області 26 грудня 2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Іноземного підприємства "Ровена" (61012, м. Харків, вул. Кашуби, 10, поточний рахунок 26003000123027 у 2-му відділенні ВАТ "Укрексімбанк" у м. Харкові, МФО 351618, код ЄДРПОУ 34632497) 9600,00 грн. заборгованості, 407,63 грн. пені, 284,09 грн. індексу інфляції та 50,26 грн. 3% річних.

В частині стягнення 20% штрафу в сумі 2495,53 грн. в позові відмовити.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Судді Кравець Т.В.

Пуль О.А.