Ухвала суду № 56490334, 10.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/291/16 Справа № 180/2189/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Нанічкіна Н. М. Доповідач - Стуковенкова Т.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді-доповідача Стуковенкової Т.Г.,

суддів Ферафонтова В.Ю., Слоквенка Г.П.

за участю секретаря судового засідання Шемет Ю.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015040330000381 від 21 квітня 2015 року, за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2015 року, щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився в м. Марганець Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1

за участю прокурора Крижановського О.С., обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2015 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.

Не погодившись із ухваленим щодо ОСОБА_3 вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості і ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 засудженим за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік. Вважає, що при ухваленні вироку стосовно ОСОБА_3 суд не дотримався принципів справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, пославшись при призначенні покарання на позитивні характеристики, без належної уваги залишив зухвалість вчинення кримінального правопорушення відносно малолітнього, а також стійкість умислу обвинуваченого, обставини вчинення кримінального правопорушення.

В запереченнях обвинувачений ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2015 року стосовно нього залишити без змін. При цьому посилається на протиріччя, які містяться в апеляційній скарзі. Заперечуючи, фактично, проти вчинення кримінального правопорушення відносно неповнолітнього ОСОБА_4, а саме, його побиття, звертає увагу, що при судовому розгляді даного провадження потерпілі просили суд про призначення йому більш м'якого покарання, як обмеження волі, про що просив прокурор. Просить також про апеляційний розгляд даного кримінального провадження без його участі та участі адвоката.

Згідно вироку суду, ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що 16 квітня 2015 року, приблизно 15-00 годині, проходячи поблизу буд. 16, розташованого на Східному кварталі в м. Марганець Дніпропетровської області, побачив на вулиці малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Підійшовши до них, з'ясувавши їх прізвища, наніс ОСОБА_4 удар правою рукою в область обличчя, а саме, в лоб. Після чого схопив потерпілого рукою за шию та, притиснувши до стіни буд. №16 Східного кварталу в м. Марганець, при цьому, утримуючи руку на шиї, ударив ОСОБА_4 головою об стіну, в результаті чого спричинив малолітньому ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження.

В суді апеляційної інстанції прокурор просив апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від представника потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_7 надійшла заява по електронній пошті, в якій вона просить розглядати дане кримінальне провадження за їх відсутності, в зв'язку з чим колегія суддів, приймаючи до уваги думку учасників судового засідання, приймає рішення про розгляд даного кримінального провадження за відсутності потерпілого та його законного представника.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, провівши судові дебати, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора з наступних підстав.

Законодавцем у ст.337 КПК України визначено межі судового розгляду, із зазначенням у частині першій вказаного закону, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Відповідно до ч.3 вказаної статті Кримінального закону, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Вимоги до змісту судового рішення визначені ст.370 КПК України, де зазначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, й вмотивованим - в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з п.2 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції при судовому розгляді даного кримінального провадження вищевказаних вимог закону не дотримався.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в умисному спричиненні малолітньому ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні (21 день), його дії кваліфіковані за вищевказаними ознаками за ч.2 ст.125 КК України.

Під час судового розгляду прокурор обвинувачення не змінював і суд розглянув справу щодо ОСОБА_8 в межах висунутого останньому обвинувачення.

Разом з тим суд визнав ОСОБА_8 винуватим у спричиненні малолітньому ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень, погодившись з органом досудового розслідування щодо юридичної кваліфікації його дії за ч.2 ст.125 КК України, але не виклав свої мотиви щодо вказаної кваліфікації злочину, а саме, не співставив ознаки установленого судом кримінального правопорушення та ознак правопорушення, передбаченого кримінальним законом ( статтею, її частиною або пунктом), не сформулював висновок про їх відповідність.

Таким чином, суд першої інстанції неналежно мотивував своє рішення та припустився у його змісті суперечностей, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Крім того, як вбачається зі змісту вироку та журналу судового засідання, обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину не визнав. Проте суд, прийшовши до висновку про доведеність його вини, не дав оцінки його доводам, на які він посилався на свій захист.

Таким чином, вирок суду щодо ОСОБА_3 не можна визнати таким, що відповідає вимогам ст.370,374 КПК України і не може залишатись в силі.

Приймаючи до уваги, що діючим КПК України, з одного боку, чітко визначені повноваження суду апеляційної інстанції, до яких не входить дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження та доказів, без клопотання учасників судового провадження, оскільки останнє покладено кримінальним процесуальним законом саме на суд першої інстанції, який цих вимог у повному обсязі не дотримався, з другого боку в перелік підстав, для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ст.415 КПК України, не входять істотні порушення кримінального процесуального закону, передбачені ст.ст.370, 374 КПК України, які в даному випадку були допущені судом першої інстанції, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п.2 ч.1 ст.7 КПК України, ч.6 ст.9 КПК України, ст. 411 КПК, обвинувальний вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15.12.2015 року щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню з направленням кримінального провадження на новий розгляд у суд першої інстанції, а апеляційна скарга прокурора, який приймав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції - частковому задоволенню.

У відповідності з положеннями ч.2 ст.415 КПК України колегія суддів, призначаючи новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції не обговорює питання про покарання, призначене судом обвинуваченому ОСОБА_3, а тому апеляційна скарга прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора- задовольнити частково.

Вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2015 року щодо ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.Г. Стуковенкова В.Ю. Ферафонтов Г.П. Слоквенко