Ухвала суду № 56485194, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ К/800/950/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий),

Єрьоміна А.В.,

Кравцова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Стрийське лісове господарство» до Жидачівської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги, що переглядається за касаційною скаргою Державного підприємства «Стрийське лісове господарство» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ДП «Стрийське лісове господарство» (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до Жидачівської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції у Львівській області (далі - Інспекція) про часткове скасування вимоги від 17 грудня 2013 року № 22-15/1955 «Про усунення порушень за наслідками ревізії».

Зазначали, що проведеною ревізією виявлені порушення Підприємством фінансово-господарської діяльності, у зв'язку з чим Інспекцією направлена вимога про їх усунення.

Посилаючись на те, що висновки ревізії не відповідають дійсним обставинам, а порушень допущено не було, з урахуванням уточнених позовних вимог просили визнати протиправною та скасувати вимогу від 17 грудня 2013 року № 22-15/1955 в частині: проведення претензійно-позовної роботи з одержувачами благодійної допомоги щодо повернення коштів на суму 75,1 тис. грн; проведення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування покупцями суми недоотриманих підприємством доходів у розмірі 11,22 тис. грн у зв'язку з порушенням пункту 1 додаткових угод від 1 вересня 2011 року № 3, від 26 вересня 2011 року № 4, пункту 1 статті 629 ЦК України, пункту 4 статті 198 ГК України при реалізації лісопродукції у 2011 році на експорт закордонному покупцю ФК «Інвест Кошіце»; проведення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування покупцями сум недоотриманих підприємством доходів у розмірі 16,76 тис. грн у зв'язку із порушенням пункту 1.5 Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 19 лютого 2007 року № 42, внаслідок реалізації лісопродукції на внутрішньому ринку по прямих угодах за цінами, нижчими ніж склалися на останньому біржовому аукціоні; забезпечення максимального усунення виявлених в ході ревізії порушень, зокрема порушення визначення тарифів на послуги із лісозаготівлі ділової деревини, що призвело до завищення витрат на оплату послуг із заготівлі ділової деревини за 2011 рік на суму 141,97 тис. грн; забезпечення максимального усунення виявлених в ході ревізії порушень, зокрема, порушення визначення тарифів на послуги, які закуповуються підприємством, зокрема по угодах на надання послуг з навантаження лісопродукції на період 2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірною та скасовано вимогу Інспекції в частині: вимоги провести претензійно-позовну роботу з одержувачами благодійної допомоги щодо повернення коштів на суму 75,1 тис. грн; вимоги провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування суми 11,22 тис. грн у зв'язку з реалізацією продукції ФК «Інвест-Кошіце»; вимоги забезпечити усунення порушень визначення тарифів на послуги з лісозаготівлі ділової деревини у зв'язку з виявленим під час перевірки завищенням витрат на оплату послуг із заготівлі ділової деревини за 2011 рік у сумі 141,97 тис. грн; вимоги забезпечити усунення порушень визначення тарифів на послуги з навантаження (розвантаження) лісопродукції у зв'язку з виявленням під час перевірки порушень при визначенні тарифів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції, а в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Підприємство, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду повністю, а постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції просили залишити без змін.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що Інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Підприємства за період з 1 січня 2011 року по 31 серпня 2013 року, за результатами якої складено акт від 25 листопада 2013 року № 27-38/17.

За наслідками перевірки винесено вимогу від 17 грудня 2013 року № 22-15/1955 «Про усунення порушень за наслідками ревізії».

Частково задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з невідповідності оскаржуваної вимоги приписам чинного законодавства.

Скасувавши постанову суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов виснвоку, що оскаржувана вимога Інспекції, яка вказує на виявлені збитки та їхній розмір, не породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (Положення) Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, зокрема: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства, пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії.

При цьому оскаржувана вимога вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає цей позов, а не шляхом заяви підконтрольною установою позову про скасування вимоги.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема у постановах 9 червня 2015 року (справа № 2а/2570/614/2012, 21-54а15), 23 червня 2015 року (справа № 818/1858/14, 21-358а15), від 17 листопада 2015 року (справа № 21-3498а15), від 2 грудня 2015 року (справа № 21-3609а15) та від 27 січня 2016 року (справа № 2а-4367/10/0770) і колегія суддів бере її до уваги.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову.

За правилами частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Стрийське лісове господарство» відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов