Постанова № 56483372, 24.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2016 р. Справа№ 910/16066/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Лобаня О.І.

при секретарі судового засідання Лисенко М.В.,

за участю представників сторін за первісним позовом:

від позивача: Нізола Н.М. (дов.№ б/н від 22.10.2015);

Новожилов Є.В. (дов.№б/н від 03.02.2016);

від відповідача: Волинський А.В. (дов.№13-11-1086 від 27.01.2016)

Колосюк С.Л.(дов.№13-11-1099 від 27.01.2016)

від третьої особи 1: Дягілєв А.Б. (дов. № GUF/04-005/66 від 17.09.2015);

від третьої особи 2: Торканєвський Д.В. (дов.№ 12 від 15.02.2016);

від третьої особи 3: Галаченко Т.О. (дов.№ 4 від 04.01.2016);

розглянувши апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" та Німецько-Українського Фонду

на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015

у справі № 910/16066/15 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик"

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

третя особа 1) Німецько-Український Фонд,

2) публічне акціонерне товариство "Рівненський Центральний Універмаг",

3) товариство з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія"

про визнання припиненими зобов'язань

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору публічного акціонерного товариства "Рівненський Центральний Універмаг"

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про визнання припиненим договору іпотеки № 2/1/2-1/2012/980-ДІ/19 від 12.11.2012 та додатковими угодами до нього

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія"

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про визнання припиненим договору застави майнових прав № 2/1/2-1/2012/980-ЗМП/19-2 від 20.11.2014, договору застави обладнання № 2/1/2-1/2012/980-З/19 від 30.04.2014 та додатковими угодами до них.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі № 910/16066/15 позов ТОВ «Баядера Логістик» задоволено частково. Визнано припиненим з 02.06.2015 зобов'язання ТОВ «Баядера Логістик» перед ПАТ «Комерційний банк «Надра» за кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №2/1/2-1/2012/980-К/19 від 12.11.2012 та додатковими угодами до нього, в частині заборгованості за кредитом у загальному розмірі 85 918 919,65 грн., у зв'язку з поєднанням в одній особі боржника і кредитора. Визнано припиненим з 02.06.2015 договір застави товарів в обороті №2/1/2-1/2012/980-ТО/19 від 12.11.2012 з додатковими угодами до нього, що укладений між ТОВ «Баядера Логістик» та ПАТ «Комерційний банк «Надра» у зв'язку з припиненням зобов'язань за кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №2/1/2-1/2012/980-К/19 від 12.11.2012 та додатковими договорами до нього. Стягнуто з ПАТ «Комерційний банк «Надра» на користь ТОВ «Баядера Логістик» 2 436,00 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог ТОВ «Баядера Логістик» відмовлено.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі № 910/16066/15 позов ТОВ «Національна горілчана компанія», як третьої особи із самостійними вимогами задоволено повністю. Визнано припиненим з 02.06.2015 договір застави майнових прав №2/1/2-1/2012/980-ЗМП/19-2 від 20.11.2014 з додатковими угодами до нього, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", у зв'язку з припиненням зобов'язань за кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №2/1/2-1/2012/980-К/19 від 12.11.2012 та додатковими договорами до нього. Визнано припиненим з 02.06.2015 договір застави обладнання №2/1/2- 1/2012/980-З/19 від 30.04.2014 з додатковими угодами до нього, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", у зв'язку з припиненням зобов'язань за кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №2/1/2-1/2012/980-К/19 від 12.11.2012 та додатковими договорами до нього. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код 20025456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" 2 436,00 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі № 910/16066/15 позов ПАТ "Рівненський Центральний універмаг", як третьої особи із самостійними вимогами, задоволено повністю. Визнано припиненим з 02.06.2015 договір іпотеки №2/1/2-1/2012/980-ДІ/19 від 12.11.2012, укладений між Публічним акціонерним товариством "Рівненський Центральний Універмаг" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевою Є.І. та зареєстрованого у реєстрі за №1973 зі змінами внесеними договорами про внесення змін до нього від 31.01.2014, 14.04.2014, 22.04.2014, 30.04.2014, 04.02.2015, які зареєстровані у реєстрі за №198, 676, 711, 775 та 144 відповідно, у зв'язку з припиненням зобов'язань за кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №2/1/2-1/2012/980-К/19 від 12.11.2012 та додатковими договорами до нього. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" а користь Публічного акціонерного товариства "Рівненський Центральний Універмаг" 1218,00 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що поєднання боржника і кредитора в одній особі за грошовими зобов'язаннями, відповідно до норм ч. 2 ст. 204 Господарського кодексу України та ст. 606 Цивільного кодексу України, є підставою для припинення зобов'язання. Крім того, припинення зобов'язання на підставі ст. 606 ЦК України не залежить від черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тому дія даного Закону не поширюється на спірні правовідносини. Оскільки зобов'язання ТОВ "Баядера Логістик" перед відповідачем за кредитним договором було припинено 02.06.2015, тому припиняються зобов'язання за договором застави та договором іпотеки.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, ПАТ «Комерційний банк «Надра» оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що поєднання боржника і кредитора в одній особі у розумінні ст. 606 ЦК України не відбулось. Припинення зобов'язання зарахуванням регулюється ст. 601 ЦК України, тому суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 606 ЦК України. Також скаржник зазначив, що до спірних правовідносин підлягають застосування норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з встановленою черговістю погашення вимог кредиторів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у складі колегії суддів: головуючий суддя Ропій Л.М., судді Рябуха В.І., Калатай Н.Ф. апеляційну скаргу ПАТ «Комерційний банк «Надра» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Крім того, не погодившись з рішенням суду першої інстанції Німецько-Український Фонд також звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що поєднання боржника і кредитора в одній особі у розмінні ст. 606 ЦК України по даному спору суперечить вимогам закону.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 у складі колегії суддів: головуючий суддя Ропій Л.М., судді Рябуха В.І., Калатай Н.Ф. апеляційну скаргу Німецько-Українського Фонду прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

23.09.2015 від позивача по справі через відділ діловодства апеляційного суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що чинним законодавством України не обмежено способи, якими може бути досягнуто поєднання боржника та кредитора в одній особі. Таким чином, позивач вважає, що для припинення зобов'язання достатньо самого факту поєднання боржника і кредитора в одній особі, незалежно від способу досягнення такого поєднання. Також позивач вказує, що положення Закону України «Про систему гарантування вкладів» не містять заборони на припинення зобов'язань у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора банку в одній особі на стадії ліквідації банку. Позивач заперечує на недійсність договору про відступлення права вимоги, оскільки зміст вказаного договору відповідає вимогам закону. А також, на думку позивача, оскільки зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитним договором було припинено, то припиняється і зобов'язання за договором іпотеки та договорами застави.

28.09.2015 від третьої особи 1 через відділ діловодства апеляційного суду надійшли додаткові доводи до апеляційної скарги, в яких третя особа 1 зазначає, що у випадку, коли боржник банку придбав право вимоги до банку за договором, відповідно два зобов'язання між банком і його боржником, який придбав згідно з договором право вимоги до банку, не можуть припинятися на підставі статті 606 ЦК України, оскільки зазначена стаття до таких правовідносин не застосовується.

Ухвалою суду від 26.10.2015 апеляційне провадження у справі № 910/16066/15 зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі № 910/16066/15.

Ухвалою суду від 04.12.2015 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/16066/15 та призначено розгляд справи на 16.12.2015.

Ухвалою суду від 16.12.2015 продовжено строк розгляду апеляційних скарг та відкладено розгляд справи на 24.12.2015.

У зв'язку з перебування головуючого судді Ропій Л. М. у відпустці протоколом від 24.12.2015 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Ухвалою суду від 29.12.2015 (головуючий суддя Федорчук Р. В., судді: Майданевич М. Г., Лобань О. І.) розгляд справи призначено на 17.02.2016.

Ухвалою суду від 17.02.2016 продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 24.02.2016.

23.09.2015 від позивача по справі через відділ діловодства апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу третьої особи 1, в якому позивач наголошує, що у правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем відбулося поєднання в грошовому зобов'язанні боржника і кредитора в одній особі - особі позивача, що відповідно до ст. 606 Цивільного кодексу України є підставою для припинення зобов'язання. Також позивач зауважує, що постанова Верховного суду України в якій йдеться мова про поєднання боржника та кредитора в одній особі, не є джерелом права. Позивач вказує, що припинення зобов'язання як самостійна правова підстава та самостійний інститут за ст. 606 ЦК України не залежить від встановленої положенням Закону України «Про систему гарантування вкладів» черговості задоволення вимог кредиторів.

У судовому засіданні 24.02.2016 представники відповідача та третьої особи 1 підтримали доводи, викладені в поданих ними апеляційних скаргах та просили їх задовольнити. Представники позивача заперечили проти задоволення апеляційних скарг відповідача та третьої особи 1 з огляду на доводи, які містяться у поданих ними відзивах. Представники третіх осіб 2 та 3 підтримали правову позицію представників позивача.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 12.11.2012 між ПАТ «Комерційний банк «Надра» (банк) та ТОВ «Баядера Логістик» (позичальник) укладено кредитний договір про надання відновлювальної кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №2/1/2-1/2012/980-К/19.

Згідно з п. 1.1.1 кредитного договору банк встановлює ліміт заборгованості за кредитною лінією в сумі, яка з урахуванням змін внесених згідно додаткового договору №59 від 22.04.2014, не може перевищувати 90 400 000,00 грн. та надає кредитні кошти траншами, в межах максимального ліміту заборгованості в гривні. Строк користування кредитною лінією встановлюється з 12.11.2012 по 10.04.2016 включно.

З метою забезпечення основного зобов'язання позивачем укладено наступні договори:

- договір іпотеки №2/1/2-1/2012/980-ДІ/19 від 12.11.2012 з ПАТ «Рівненський центральний універмаг» (іпотекодавець), відповідно до умов якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку: будівлю універмагу, загальною площею 8 568,8 кв. м та земельну ділянку, площею 0,3978 га, під кадастровим номером 5610100000:01:039:0119, що належать іпотекодавцю на праві власності та розташовані за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 17, ринковою вартістю 41 544 570,00 грн.;

- договір застави майнових прав №2/1/2-1/2012/980-ЗМП/19-2 від 20.11.2014 з ТОВ «Національна горілчана компанія» (заставодавець), за умовами якого заставодавець передав заставодержателю у заставу: належні йому майнові права, що полягають у праві заставодавця вимагати від ТОВ «Баядера Логістик» сплатити кошти на суму не менше 60 000 000,00 грн. за договором поставки №02/2014 від 03.02.2014 укладеним між ТОВ «Національна горілчана компанія» та ТОВ «Баядера Логістик»;

- договір застави обладнання №2/1/2-1/2012/980-З/19 від 30.04.2014 з ТОВ «Національна горілчана компанія» (заставодавець), за умовами якого заставодавець передав заставодержателю у заставу обладнання, а саме: лінію розливу №1 у кількості 9 одиниць, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Черкаський район, с. Степанки, Смілянське шосе, 8-й кілометр, буд. 2 ринковою вартістю - 2 767 600,00 грн. без ПДВ та лінію розливу №2 у кількості 5 одиниць, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Камянка, вул. Сердюка, 1, ринковою вартістю - 3 897 799, 24 грн. без ПДВ;

- договір застави товарів в обороті №2/1/2-1/2012/980-ТО/19 від 12.11.2012 між ПАТ «Комерційний банк «Надра» (заставодержатель) та ТОВ «Баядера Логістик» (заставодавець), відповідно до умов якого заставодавець передало заставодержателю у заставу товари в обороті, що належать ТОВ «Баядера Логістик» на суму не менше 64 700 000,00 грн.

Станом на 02.06.2015 залишок несплаченої заборгованості позивача перед відповідачем становить 85 918 919,65 грн., з урахуванням здійсненого 02.06.2015 ТОВ "Баядера Логістик" погашення частини тіла кредиту у розмірі 74 129, 84 грн., що не заперечується сторонами у справі.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 №83 "Про віднесення ПАТ "КБ "Надра" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 05.02.2015 №26 щодо запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Надра" та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 06.02.2015 по 05.05.2015, а рішенням №85 від 23.04.2015 продовжено до 05.06.2015 включно. Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Надра" призначено Стрюкову І.О.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 №113 вирішено з 05.06.2015 припинити здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» та розпочати процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» з 05.06.2015.

02.06.2015 між компанією «Ліга Інвест енд Фінанс» - юридичною особою, яка зареєстрована та діє відповідно до законодавства Британських Віргінських островів та ТОВ «Баядера Логістик» укладено договір відступлення права вимоги.

За умовами даного договору ТОВ «Баядера Логістик» набуло право вимоги до ПАТ «КБ «Надра» за консолідованим договором про реструктуризацію боргу з Торгового Фінансування від 16.07.2010, відповідно до якого боржником виступило ПАТ «КБ «Надра» у сумі 3 714 589,99 євро, що на дату відступлення складало еквівалент цієї суми у гривнях в розмірі 85 918 919, 65 грн. відповідно до офіційного курсу Національного банку України.

Право вимоги до ПАТ «КБ «Надра» належало компанії «Ліга Інвест енд Фінанс Інк» на підставі акту про відступлення права вимоги від 20.05.2015, укладеного з Swedbank AB, якому у свою чергу належали права вимоги до ПАТ «КБ «Надра» на вищевказану суму 3 714 589,99 євро на підставі основного договору - Консолідованого договору про реструктуризацію боргу з Торгового Фінансування, підписаного 16.07.2010 між Swedbank AB та ПАТ «КБ «Надра».

Судом першої інстанції встановлено, що 03.06.2015 компанія «Ліга Інвест енд Фінанс Інк» через уповноваженого агента - компанію «Глобал Лоан Едженсі Сервісез Лімітед» направило на адресу ПАТ «КБ «Надра» письмове повідомлення про передачу на підставі договору про відступлення на користь ТОВ «Баядера Логістик» права вимоги до ПАТ «КБ «Надра».

Повідомлення відповідача здійснювалось саме через компанію Глобал Лоан Едженсі Сервісез Лімітед, оскільки відповідно до умов основного договору вона є агентом, який здійснює координацію між сторонами основного договору - кредиторами та боржником ПАТ «КБ "Надра», в тому числі проводить прийом та розподіл оплат від ПАТ «КБ «Надра» серед кредиторів за основним договором, повідомляє ПАТ «КБ «Надра» про зміну у складі кредиторів основного договору та виконує інші функції, що покладені таким договором. Факт вручення зазначеного повідомлення відповідачу підтверджується письмовим документом про вручення міжнародної кур'єрської служби, що в матеріалах справи.

Отже суд першої інстанції дійшов правомірних висновків, що з 02.06.2015 ТОВ «Баядера Логістик» на підставі договору про відступлення права вимоги набуло право вимоги до ПАТ «КБ «Надра» за основним договором - консолідованим договором про реструктуризацію боргу з Торгового Фінансування від 16.07.2010 у розмірі 85 918 919, 65 грн.

02.06.2015 ТОВ «Баядера Логістик» звернулося до ПАТ «КБ «Надра» з листом №02-06/2015, повідомивши про заміну кредитора компанії «Ліга інвест енд Фінанс Інк» на ТОВ «Баядера Логістик»; про припинення зобов'язання за кредитним договором по сплаті заборгованості у розмірі 85 918 919,65 грн., у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі; про необхідність зняття обтяжень по забезпечувальних договорах, у зв'язку з їх припиненням через припинення зобов'язань по кредитному договору.

Однак, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, у зв'язку з чим ТОВ «Баядера Логістик» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «КБ «Надра» про визнання зобов'язань припиненими.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п.1 ч.1. ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 Цивільного кодексу України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, враховуючи наявність договору про відступлення права вимоги від 02.06.2015 суд приходить до висновку, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 85 918 919,65 грн.

Так як, позивач направив на адресу відповідача заяву щодо припинення зобов'язань поєднанням боржника і кредитора в одній особі, то позивач є боржником відповідача за грошовими зобов'язаннями на суму 85 918 919,65 грн. по кредитному договору, а відповідач у свою чергу є боржником позивача за грошовими зобов'язаннями на суму 85 918 919,65 грн. по договору про відступлення право вимоги.

Відповідно до ст. 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Аналогічне положення міститься у ч.2 ст.204 Господарського кодексу України, згідно якої господарське зобов'язання припиняється у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторони в одній особі.

Таким чином, у правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем за вищезазначеними зобов'язаннями відбулося поєднання в грошовому зобов'язанні боржника і кредитора в одній особі - в особі позивача, що є підставою для припинення зобов'язання відповідно до ст. 606 Цивільного кодексу України.

При цьому, доводи відповідача щодо неможливості припинення зобов'язань через процедуру ліквідації банка не приймаються судом, оскільки припинення зобов'язання є самостійною правовою підставою та самостійним інститутом, що визначено в ст. 606 ЦК і не залежить від черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Протилежних положень вказаний закон не містить.

Крім того, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що визначає процедуру ліквідації банків, хоча і не передбачає, але й не містить у собі заборони на припинення зобов'язань у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора банку в одній особі на стадії ліквідації банку.

В тому числі, суд першої інстанції вірно зазначив, що зобов'язання ТОВ «Баядера Логістик» за кредитним договором припинено з 02.06.2015, тобто до початку процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» (05.06.2015).

Отже, враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції що вимоги ТОВ «Баядера Логістик» про визнання припиненими з 02.06.2015, у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі, зобов'язання ТОВ «Баядера Логістик» перед ПАТ «КБ «Надра» за кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №2/1/2-1/2012/980-К/19 від 12.11.2012 та додатковими договорами до нього в частині заборгованості за кредитом у загальному розмірі 85 918 919,65 грн. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог третіх осіб про визнання припиненими договорів застави та іпотеки, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до п. 5.1 договору застави майнових прав, договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та скріплення їх підписів печатками сторін та діє до виконання в повному обсязі забезпеченого заставою зобов'язання та/або всіх зобов'язань заставодавця за цим договором. З п. 7.4 договору застави обладнання також випливає, що він діє до повного виконання в повному обсязі забезпеченого заставою зобов'язання.

З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що зобов'язання ТОВ "Баядера Логістик" перед відповідачем за кредитним договором було припинено 02.06.2015, тому і припиняються зобов'язання за договорами застави майнових прав та обладнання.

Пунктом 5.1 договору застави товарів в обороті визначено, що він набуває чинності з моменту його укладення та діє до виконання в повному обсязі забезпеченого заставою зобов'язання та/або всіх зобов'язань заставодавця за цим договором.

Так як, зобов'язання ТОВ "Баядера Логістик" перед відповідачем за кредитним договором було припинено 02.06.2015, тому і припиняються зобов'язання за договором застави товарів в обороті №2/1/2-1/2012/980-ТО/19 від 12.11.2012 з додатковими угодами до нього, що укладений між ТОВ "Баядера Логістик" та ПАТ "КБ "Надра", тому позовні вимоги в цій частині визнані обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з частиною 5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до п. 6.2 договору іпотеки, іпотека припиняється зокрема у разі виконання зобов'язання по кредитному договору. Згідно п. 9.3 договору іпотеки, цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором.

Апеляційний господарський суд також погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки зобов'язання ТОВ "Баядера Логістик" перед відповідачем за кредитним договором було припинено 02.06.2015, тому і припиняються зобов'язання за іпотечним договором.

Зважаючи на вищенаведене, господарський суд м. Києва відмовляючи у задоволенні вимог позивача про визнання припиненим з 02.06.2015 договору іпотеки №2/1/2-1/2012/980-ДІ/19 від 12.11.2012 з додатковими угодами до нього, договору застави майнових прав №2/1/2-1/2012/980-ЗМП/19-2 від 20.11.2014 з додатковими угодами до нього, договір застави обладнання №2/1/2-1/2012/980-З/19 від 30.04.2014 з додатковими угодами до нього, правомірно врахував, що заставодавцем (іпотекодавцем) за вказаними договорами виступає не позивач, а ПАТ "Рівненський Центральний Універмаг" та ТОВ "Національна горілчана компанія".

Крім того, господарський суд м. Києва дійшов правильних висновків про задоволення позовних вимог третіх осіб із самостійними вимогами, які є заставодавцем та іпотекодавцем за вказаними забезпечувальними договорами, враховуючи, що зобов'язання ТОВ "Баядера Логістик" перед відповідачем за кредитним договором було припинено 02.06.2015.

Посилання ПАТ «КБ «Надра» на норми ст. 215 ЦК України щодо недійсності договору відступлення права вимоги від 02.06.2015 судова колегія вважає безпідставними з огляду на наступне.

Нормами ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, а саме з акту про відступлення права вимоги, відповідно до якого агент - Глобал Лоан Едженсі Сервісез прийняв та підтвердив дату відступлення права вимоги 20.05.2015.

Відповідачем не надано суду доказів того, що спірний договір не відповідає нормам чинного законодавства, тому на переконання колегії суддів, підстави для визнання договору відступлення права вимоги від 02.06.2015 відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі №910/16066/15 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі №910/16066/15 слід залишити без змін, а апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та Німецько-Українського Фонду - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" та Німецько-Українського Фонду на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі № 910/16066/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі № 910/16066/15 залишити без змін.

3. Справу № 910/16066/15 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.Г. Майданевич

О.І. Лобань