Рішення № 56477856, 07.03.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 521/10953/13-ц

провадження № 2/521/1782/16

«07» березня 2016 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Целуха А.П.,

при секретарі судового засідання Корнієнко Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів відділ опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2013 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» ( з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк») (надалі- Позивач), звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, заборгованості за кредитним договором №11026861000 від 10.08.2006 року в рівних частках з кожного по 83209,37 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (7,993 гривень за 1 долар США) еквівалентно 665092,49 грн., та стягнення судового збору з відповідачів у рівних частках з кожного по 1 147,00грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що 10 серпня 2006 року між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №11026861000, відповідно до якого, ОСОБА_4 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 400000,00 (Чотириста тисяч) доларів США з 10 серпня 2006 року по 10 серпня 2017 року з платою за користування кредитними коштами у розмірі 14,05 % річних та позичальник зобов'язався повернути кошти та сплатити плату за кредит на умовах договору у повному обсязі не пізніше 10.08.2017 р. Відповідно до п.1.5. кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти шляхом зарахування на поточний нарухнок позичальника 26209050297500.

Позивачу у листопаді 2011 року стало відомо, що позичальник за кредитним договором ОСОБА_4 помер 19.10.2011 року, про що свідчить свідоцтво про смерть від 20.10.2011р., фотокопія якого додана до позовної заяви. Після смерті позичальника за вказаним договором залишились невиконані зобовязання за кредитним договором та сплаті відсотків загальним розміром 249628, 13 (Двісті сорок девять тисяч шістсот двадцять вісім Доларів США 13 цент.) доларів США.

Дізнавшись про смерть позичальника банк (Позивач) направив на адресу Першої Одеської державної нотаріальної контори вимогу до спадкоємців - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від 04.03.2013 р. за № 30-11/4266, в якій просить державного нотаріуса передати вимоги спадкоємцям померлого про необхідність погашення боргу кредитним договором у сумі 249 628 дол.США 13 цнт, що існував станом на 28.02.2013р. Позивач зазначив, що відповідачі не виконують встановлених кредитним договором обов'язків, тому станом на 11.06.2013 року загальний розмір заборгованості склав 249 628 дол.США 13 цнт. (за курсом НБУ 7,993 за 1 долар США еквівалентно 1 995 277 грн. 65 коп.).

Позивач в судове засідання не зявився вкотре, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином та своєчасно повідомлені. Представник відповідачів надала заяву до канцелярії суду щодо розгляду справи у її відсутність та просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 ЦПК України, неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 серпня 2006 року року між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №11026861000, відповідно до якого, ОСОБА_4 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 400000,00 (Чотириста тисяч) доларів США з 10 серпня 2006 року по 10 серпня 2017 року з платою за користування кредитними коштами у розмірі 14,05 % річних та позичальник зобов'язався повернути кошти та сплатити плату за кредит на умовах договору у повному обсязі не пізніше 10.08.2017 р. Відповідно до п.1.5. кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти шляхом зарахування на поточний нарухнок позичальника № 26209050297500.

Позивачу у листопаді 2011 року стало відомо, що позичальник за кредитним договором ОСОБА_4 помер 19.10.2011 року, про що свідчить свідоцтво про смерть від 20.10.2011р., фотокопія якого додана до позовної заяви. Після смерті позичальника за вказаним договором залишились невиконані зобовязання за кредитним договором та сплаті відсотків загальним розміром 249628, 13 (Двісті сорок девять тисяч шістсот двадцять вісім Доларів США 13 цент.) доларів США.

Банк направив на адресу Першої Одеської державної нотаріальної контори вимогу до спадкоємців - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від 04.03.2013 р. за № 30-11/4266, в якій просить державного нотаріуса передати вимоги спадкоємцям померлого про необхідність погашення боргу кредитним договором у сумі 249 628 дол.США 13 цнт, що існував станом на 28.02.2013р. Відповідачі не виконують встановлених кредитним договором обов'язків, тому станом на 11.06.2013 року загальний розмір заборгованості склав 249 628 дол.США 13 цнт. (за курсом НБУ 7,993 за 1 долар США еквівалентно 1 995 277 грн. 65 коп.), з яких:

- заборгованість по кредиту - 247 643,26 дол.США;

- заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом , що нараховані з 01.10.2011р. по 18.10.2011р. - 1984,87 дол.США.

Як зазначив позивач по справі вимога про погашення боргу була перенаправлена Першою Одеською державною нотаріальною конторою за місцем знаходження спадкової справи до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, яка листами № 96/02-14 від 19.03.2013р. та № 204/02-14 від 21.05.2013р. повідомила банк, що свідоцтво про право на спадщину були видані 16.08.2012р. та 21.05.2013р.на імя ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

У процесі розгляду справи представник відповідачів ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності, заявила клопотання про витребування доказів, а саме, спадкової справи від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, що відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_4, проте, ухвала нотаріусом виконана не була та представник відповідачів заявою про витребування доказів в порядку ст. 137 ЦПК України просила повторно витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 спадкову справу що відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_4 19.10.2011р.

Так, ухвалою від 23.09.2015р. у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 витребувано спадкову справу, що відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_4 19.10.2011р.

Листом від 26.10.2015р. за вих.. № 2156/01-16 Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 надано завірені у встановленому чинним законодавством порядку копії спадкової справи до Малиновського районного суду м. Одеси.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1219 ЦК України визначає, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Позивачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про повідомлення відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про майнові вимоги банку одноразовим платежем (згідно ст. 1282 ЦК України).

У спадковій справі № 4/2012, яка заведена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, відсутні докази повідомлення відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про майнові вимоги банку одноразовим платежем.

Матеріали справи не містять жодних підтверджень щодо обізнаності відповідачів про майнові вимоги банку до них, як до спадкоємців майна позичальника-спадкодавця.

Законодавство України не містить положень щодо обовязку спадкоємців позичальника самостійно звертатися до кредитора за інформацією щодо моменту (дня) предявленнякредитором майнових вимог до спадкоємців.

Враховуючи те, що відповідачі не знали і, без повідомлення позивачем (банку), не могли знати про майнові вимоги одноразовим платежем, то у позивача відсутнє право на позов до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, оскільки права та законні інтереси позивача на момент заявлення ним до суду позовних вимог не були порушені, невизнані чи оспорюванні.

Відтак, відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором із спадкоємців без виконання певних вимог, зокрема, визначених ст. 1282 ЦК України, за приписами якої вимоги кредитора спадкоємці зобовязані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено та лише після відмови спадкоємців задовольнити вимоги кредитора банк може звернутися з таким позовом до спадкоємців.

Разом з тим необхідно враховувати наступне.

Разом з тим,положення статті 1282 ЦК України застосовуються у випадку дотримання кредитором нормстатті 1281 ЦК Українищодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року № 6-33цс15 та в силу ч. 1ст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, встановленістаттею 1281 ЦК Українистроки це строки у межах яких кредитор здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право, а не є строком позовної давності.

В даному випадку банк не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановленістаттею 1281 ЦК України, що згідно з частиною четвертою цієї норми позбавляє його права вимоги до спадкоємців.

Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу статей58,59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобовязання в натурі.

Положеннями Конституції України (ст.55), Цивільного кодексу України (зокрема, ч.1 ст.16), Цивільного процесуального кодексу України (ч.1. ст.3; п.1 ст.4), Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (ч.1. ст.7) передбачено, що суд захищає права та інтереси юридичних осіб, у спосіб, визначений законами України. Враховуючи зазначене, юридична особа має право на позов виключно, у випадку порушення, невизнання або оспорювання її прав та інтересів іншою особою.

У своєму листі від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України" Верховний Суд України визначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Таким чином, позивачем не доведений факт його повідомлення відповідачів про майнові вимоги до них, як до спадкоємців майна позичальника за кредитним договором, як того вимагає чинне законодавство України. А, отже, і не доведене існування відмови відповідачів (спадкоємців) від задоволення вимог позивача в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Тобто не доведена вина відповідачів щодо невиконання зобовязань перед позивачем.

Враховуючи те, що на даний час сплив строк пред'явлення кредитором (позивачем) вимог до спадкоємців боржника (відповідачів), то позивач позбавлений права вимоги до відповідачів.

Згідно ст. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, а також досліджене судом керуючись ст.ст.16,1218, 1219, 1281, 1282 ЦК України ст. ст.10,11,57,59,60,169, 209,212-215 ЦПК України, СУД

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укрсиббанк» (МФО 351005, код в ЄДР 09807750) до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів відділ опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про стягнення заборгованості за договором відмовити повністю

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ : А.П. ЦЕЛУХ

07.03.16