Ухвала суду № 56457026, 14.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 р. Справа № 876/7095/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Носа С.П., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.05.2015р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Мегаполіс Україна" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Торгова компанія Мегаполіс Україна" звернулась в суд з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005422202 від 02 грудня 2014 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 148920 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.05.2015р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що позивач в порушення Закону №266/95-ВР не подавав в період з 01.07.2013 року по 13.07.2013 року до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій, а відтак накладення штрафних санкцій - є правомірним.

Суд у відповідності до ч.1 ст.41 КАС України відзначає, що коли відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі ( у тому числі у разі неявки осіб, які беруть участь у справі ) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, працівниками Тернопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області проведено фактичну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 04.11.2014р. №8334/22-01/30622532.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 7 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95р. № 265/95-ВР, а саме: позивач не подавав до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій в кількості 876 випадків неподання звітності з 01.07.2013 року по 13.07.13р.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0005422202 від 02.12.2014 року про застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 148920 грн (876 випадків * 170 грн.) з посиланням на п.9 ст. 17 Закону № 265/95-ВР.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Законом від 21.06.13р. № 357-VII відсторочено настання відповідальності за неподання електронної звітності до 01.01.14р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 7 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95р. № 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: подавати до органів державної податкової служби звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.

Суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій, що створюють контрольну стрічку в електронній формі, або електронні контрольно-касові реєстратори, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді, повинні подавати до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднанні.

Суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді, за виключенням електронних контрольно-касових реєстраторів, повинні подавати до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв'язку інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, яка міститься в їх фіскальній пам'яті.

Порядок передачі інформації до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв'язку встановлюється Державною податковою службою України на базі технології, розробленої Національним банком України та погодженої Державною податковою службою України.

Відповідальність за недодержання вимог п. 7 ст. 3 № 265/95-ВР передбачена п.9 ст. 17 Закону № 265/95-ВР.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу» від 02.12.10 р. №2756-VI із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 24.05.12р. №4834-VI відповідальність передбачена п.9 ст. 17 Закону № 265/95-ВР застосовується до суб'єктів господарювання починаючи з 1 липня 2013 року.

21.06.13р. було прийнято Закон України «Про внесення змін до розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» щодо відстрочення настання відповідальності за неподання електронної звітності № 357-VII (набрав законної сили 14.07.13р.), яким у розділі II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» цифри і слово « 1 липня 2013» замінено цифрами і словом « 1 січня 2014».

Таким чином, законодавець висловив свою позицію і пролонгував строк, протягом якого не застосовувалась відповідальність за недодержання вимог п. 7 ст. 3 № 265/95-ВР передбачена п.9 ст. 17 Закону № 265/95-ВР.

В зв'язку із опублікуванням Закону України «Про внесення змін до розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» про відстрочення настання відповідальності за неподання електронної звітності» в газеті «Голос України» №128 лише 13.07.2013 року, даний Закон набрав чинності 14.07.2013 року.

Також, вирішуючи питання щодо застосування положень пункту 9 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування» у період з 01.07.2013 року по 13.07.2013 року, суд враховує положення статті 58 Конституції України, яка передбачає, що Закони України та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 8 Контитуції України, така має найвищу юридичну силу. Закони України та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Вказана позиція не суперечить висновку Верховного Суду України викладеному в судовому рішенні від 20.10.2015 року №21-2792а15.

Також суд зазначає, що на загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (ЗІР) на сайті ДФС України в категорії 109.20 розміщено роз'яснення податкового органу згідно з яким, до суб'єктів господарювання не застосовується відповідальність за неподання інформації про суми розрахунків і копій розрахункових документів по дротовим, бездротовим каналам зв'язку з 01 по 14 липня 2013 року.

Податковим органом всупереч Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.00р. №614, зареєстрованого в Мін'юсті 05.02.01р. за №105/5296 та наказу Міндоходів від 28.08.13р., яким Порядок викладено у новій редакції, не скасовано реєстрацію РРО, який використовував позивач у господарській діяльності, а відтак використання такого реєстратора не суперечило вимогам законодавства.

Отже, з огляду на те, що суб'єкт владних повноважень не забезпечив можливості виконати п.7 ст. 3 Закону № 265/95-ВР в період з 01.07.13р. по 13.07.13р., притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності є необґрунтованим.

За своєю правовою природою штрафні санкції застосовані спірним рішенням є адміністративно-господарськими. Таку позицію висловив Верховний суд України у справі № 21-391а12 у постанові від 18.12.12р.

Так, відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Верховний суд України у справі № 21-391а12 в постанові від 18.12.12р. зазначив, що на підставі частини другої статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Разом з тим, орган Міністерства доходів та зборів України позбавив позивача такої можливості не затвердивши своєчасно оновлену версію програмного забезпечення, а тому підстави для відповідальності - відсутні.

Таким чином судова колегія вважає, що при розгляді спору окружний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і норми закону, які їх регулюють.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність своїх дій.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

З огляду на наведене висновки суду першої інстанції не викликають сумнівів щодо їх правильності, судове рішення прийнято відповідно до норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.05.2015 року у справі № 819/1009/15а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді І.М. Обрізко

С.П. Нос

Повний текст виготовлено 16.03.2016р.