Постанова № 56452520, 02.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2016 р. Справа№ 922/3745/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 02.03.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2015 (повне рішення складено 10.11.2015)

у справі №922/3745/15 (суддя Головіна К.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий стандарт»

до державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система»

про стягнення 200 666,63 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2015 у справі №922/3745/15 провадження в частині стягнення з ДП «НЕК «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» ДП НЕК «Укренерго» основної заборгованості в сумі 136 603,32 грн. припинено. Позов ТОВ «Промисловий стандарт» до ДП «НЕК «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» про стягнення 64 063,31 грн. задоволено частково. Стягнуто з ДП «НЕК «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» на користь ТОВ «Промисловий стандарт» 7 529,25 грн. пені, 49 827,98 грн. інфляційної складової боргу 1 687,82 грн. 3% річних. У решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ДП «НЕК «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» на користь ТОВ «Промисловий стандарт» 3 912,96 грн. судового збору та 9 749,92 грн. судових витрат на оплату послуг адвоката.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ДП «НЕК «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2015 скасувати в частині стягнення пені у сумі 7 529,25 грн. та судових витрат на оплату послуг адвоката у сумі 9 749,92 грн.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, має місце порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 24.12.2015 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи №922/3745/15 за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у зв'язку з перебуванням судді Федорчука Р.В. на лікарняному, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І. Гаврилюк О.М.

Ухвалою від 03.02.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І. Гаврилюк О.М. апеляційну скаргу ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» прийнято до свого провадження.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 у зв'язку з виходом судді Федорчука Р.В. з лікарняного, який входить до складу постійної колегії суддів та визначений протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В.

Ухвалою від 02.03.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І. Федорчук Р.В. апеляційну скаргу ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» прийнято до свого провадження.

Представник позивача брав участь в судових засіданнях, заперечував щодо доводів апеляційної скарги, надавав пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2015 у справі №922/3745/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники відповідача у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу та справу без участі представників відповідача.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2014 між ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» (покупець) та ТОВ «Промисловий стандарт» (постачальник) укладено договір №80-1/3621-14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації (додаток № 1 до договору), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 1.2. договору передбачено найменування товару - аксесуари одягу з натуральної шкіри, одяг виготовлений з фетру чи нетканих полотен, одяг готовий з текстильних полотен з покривом (спеціальний одяг).

Згідно з п. 3.1. договору ціна цього договору становить 195 147,60 грн. (вартість товару).

Відповідно до п. п. 4.1.1, 4.1.2 розрахунки проводяться шляхом: здійснення покупцем попередньої оплати впродовж 20 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури на партію товару в розмірі 30 % від вартості партії товару, що зазначена в рахунку-фактурі, а остаточний розрахунок за партію товару - впродовж 30 календарних днів з моменту отримання товару, підписання сторонами акту приймання-передачі партії товару та надання постачальником покупцеві податкової накладної.

Пунктом 5.1. договору визначено, що поставка товару здійснюється партіями, впродовж 30 календарних днів з моменту отримання письмової заявки від покупця на партію товару.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.03.2015 (п. 11.1. договору).

На виконання умов договору та специфікації до договору ТОВ «Промисловий стандарт» поставлено ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» товар на загальну суму 195 147,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №о001883 від 10.12.2014, №о001998 від 23.12.2014, №о002017 від 25.12.2014, довіреностями на отримання товару, податковими накладними №73 від 10.12.2014, №180 від 23.12.2014, №193 від 25.12.2014, актами прийому-передачі товару від 11.12.2014, від 23.12.2014, від 25.12.2014, рахунком на оплату № 2050 від 01.12.2014, копії яких містяться в матеріалах справи.

Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» оплату поставленого товару виконано частково, а саме на суму - 58 544,28 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №3312 від 26.12.2014 (а. с. 96, т. 1).

23.04.2015 ТОВ «Промисловий стандарт» звернулось до ДП «НЕК «Укренерго» з претензією, в якій просило протягом десяти днів з дня отримання претензії сплатити 136 603,32 грн. основної заборгованості за договором поставки №80-1/3621-14.

Однак, скаржник грошові кошти не сплатив, у зв'язку з чим у червні 2015 року ТОВ «Промисловий стандарт» звернулось до місцевого господарського суду з позовом до ДП «НЕК «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» про стягнення 136 603,32 грн. основної заборгованості, 7 529,25 грн. пені, 54 846,24 грн. інфляційних втрат, 1 687,82 грн. 3% річних, а також 20 066,67 грн. витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 529,25 грн. пені, 49 827,98 грн. інфляційної складової боргу, 1 687,82 грн. 3% річних та 9 749,92 грн. судових витрат на оплату послуг адвоката; провадження у справі щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 136 603,32 грн. підлягає припиненню у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд відмовляючи у зменшенні розміру пені, не повно з'ясував всі фактичні обставини справи, оскільки відповідач опинився у скрутному фінансовому становищі і на час розгляду справи в суді першої інстанції суму основної заборгованості сплатив в повному обсязі. Крім того, витрати на оплату послуг адвоката у сумі 9 749,92 є необґрунтованими, оскільки позивачем не підтверджена їх фактична сплата.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 525-526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Так, судом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив суму основної заборгованості у розмірі 136 603,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2414 від 15.10.2015.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що провадження у справі щодо стягнення 136 603,32 грн. підлягає припиненню.

Згідно з ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 8.1., 8.2.3. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за договором сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України та цим договором.

За порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі половини облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Оскільки відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку з оплати поставленого товару не виконав, прострочивши виконання грошового зобов'язання, позивач здійснив розрахунок пені у розмірі 7 529,25 грн. станом на 22.06.2015.

Київський апеляційний господарський суд провівши перерахунок пені, дійшов висновку, що розрахунок який здійснено позивачем та перевірено господарським судом міста Києва, є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7 529,25 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 223 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У п. 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 зазначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст.233 ГК України, п.3 ст. 83 ГПК).

У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з подальшими змінами), а також в абзацах першому-четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами).

Зокрема, п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Судом встановлено, що оплата поставленого товару відбулась з порушенням встановлених договором строків, однак, скаржником не доведено суду наявність скрутного матеріального становища і те, що даний випадок є винятковим.

Окрім цього, сума пені за несвоєчасну оплату товару не є значно чи надмірно великою виходячи із суми основної заборгованості.

Отже, твердження скаржника про те, що судом першої інстанції не повно з'ясовано усі фактичні обставини справи та не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, судова колегія вважає необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку з оплати поставленого товару не виконав, позивач також здійснив розрахунок інфляційних втрат у розмірі 54 846,24 грн. та 3% річних у розмірі 1 687,82 грн.

Місцевий господарський суд, провівши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, який здійснено позивачем, дійшов висновку, що вимога про стягнення 3% річних в розмірі 1 687,82 грн. підлягає задоволенню, а вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 54 846,24 грн. підлягає задоволенню частково у розмірі 49 827,98 грн.

Київський апеляційний господарський суд перевіривши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що перерахунок, який здійснено господарським судом міста Києва, є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено стягнення 3% річних у розмірі 1 687,82 грн. та інфляційних втрат у розмірі 49 827,98 грн.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 9 749,92 грн. витрат на послуги адвоката, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається, що 22.06.2015 між ТОВ «Промисловий стандарт» та адвокатським об'єднанням «Колегія адвокатів України» укладено договір про надання правової допомоги.

На виконання вказаного договору, 22.06.2015 між адвокатським об'єднанням «Колегія адвокатів України» та адвокатом Стєбєлєвим А.М. укладено договір доручення та видано довіреності на представництво інтересів ТОВ «Промисловий стандарт» адвокатами Стєбєлєвим А.М. і Кудіновою О.М.

Надання адвокатами Стєбєлєвим А.М. і Кудіновою О.М. правової допомоги підтверджуються завданням №3 від 22.06.2015 до договору про надання правової допомоги, складеним звітом №1 від 26.06.2015 з виконання завдання №3, рахунком-фактурою №СФ-0000043 від 22.06.2015, платіжним дорученням №58 від 24.06.2015 про сплату послуг на правову допомогу.

Місцевим господарським судом, вирішуючи питання про вартість наданих послуг, прийнято до уваги той факт, що спір у справі не є складним, а підготовка позову та складання розрахунків до нього не зайняла у адвокатів великого обсягу правових знань та часу. Тому, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про зменшення розміру судових витрат на оплату послуг адвоката.

Отже, відповідно до положень ст. 49 ГПК України, з урахуванням пропорційності задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9 749,92 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2015 у справі №922/3745/15 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2015 у справі №922/3745/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2015 у справі №922/3745/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2015 у справі №922/3745/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №922/3745/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук