Постанова № 56452489, 14.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2016 р. Справа№ 911/4346/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Сухового В.Г.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Малка-Транс» на рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2015 року

у справі №911/4346/15 (суддя - Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Поліс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малка-Транс»

про стягнення 1 155 009,54 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Солоян А.М., довіреність № 89 від 05.10.2015 року

від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Поліс» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малка-Транс» (відповідач у справі) про стягнення 1 155 009,54 грн (з урахуванням прийнятої Господарським судом Київської області заяви позивача від 02.12.2015 року про зменшення розміру позовних вимог а.с. 3-5 том 1, 12-15 том 2).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №01-Б від 01.01.2015 року щодо своєчасної та повної оплати за поставлену продукцію (сировину - молоко коров'яче).

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.12.2015 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Малка-Транс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Поліс» 1 155 009,54 грн основної заборгованості та 17 325,13 грн судового збору (а.с. 34-38 том 2).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт передачі відповідачу сільськогосподарської продукції згідно умов укладеного договору та обставини щодо несвоєчасного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Малка-Транс», 25.12.2015 року подав апеляційну скаргу №24/12/15 від 24.12.2015 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2015 року у справі №911/4346/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не досліджено дійсних обставин справи, зокрема, факту передання та отримання сільськогосподарської продукції відповідачем у справі, оскільки не досліджено наявності належним чином оформлених довіреностей на уповноваження осіб щодо отримання матеріальних цінностей від позивача у справі, а подані позивачем товарно-транспортні накладні не містять відомостей щодо осіб, які отримали товар, а тому не можуть вважатись належними та допустимим доказами на підтвердження факту поставки товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2016 року апеляційну скаргу № 24/12/15 від 24.12.2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Малка-Транс» на рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2015 року прийнято до провадження з призначенням розгляду справи на 08.02.2016 року о 10:00 год.

04.02.2016 року від позивача у справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ «Агро-Поліс» зазначає про безпідставність вимог апеляційної скарги, оскільки подані документи, а саме спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини та прийомні квитанції, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства щодо їх порядку складання та оформлення, а тому, стверджує, що факт поставки продукції та її часткової оплати відповідачем доведені належними та допустимими доказами. З огляду на зазначене, позивач вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2015 року відповідає дійсним обставинам справи, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 ГПК України було відкладено розгляд справи на 14.03.2016 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників апелянта.

У судовому засіданні 14.03.2016 року представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просив суд апеляційної інстанції залишити рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2015 року без змін.

У судове засідання 14.03.2016 року представники апелянта повторно не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, такими обставинами є нез'явлення в засідання представників сторін. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується суддею.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд апеляційної скарги, строки розгляду апеляційної скарги, встановлені ст. 102 ГПК України, відсутність заяв та клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника апелянта за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

01.01.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Поліс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Малка-Транс» було укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 01-Б (а.с. 9-14, том1), згідно п.1.1. якого продавець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину-молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662-97, надалі товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий товар.

Місцем передачі товару від продавця покупцеві для подальшого транспортування до місцезнаходження виробничих потужностей (виробництва) покупця пунктом 1.2. договору визначено місцезнаходження продавця.

Відповідно до п. 1.4. договору перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки покупця про прийом товару на товарно-транспортній накладній.

Згідно з п. 2.1. договору оплату за товар покупець проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною до даного договору.

Відповідно до п. 2.5. договору розрахунки за даним договором здійснюються шляхом безготівкового розрахунку безпосередньо між сторонами. За домовленістю сторін може проводитись готівковий розрахунок та (або) розрахунок векселем. Зміна форми розрахунку закріплюється сторонами у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною до даного договору.

Пунктом 3.1.4. договору передбачено, що підтвердженням якості товару (густини, кислотності, масової частки жиру і білку, органолептичних показників) є висновок лабораторного аналізу, проведеного продавцем самостійно та за власний рахунок в присутності покупця (представника покупця). Висновки щодо показників лабораторного аналізу щоденно зазначаються у товарно-транспортній накладній при передачі товару покупцю. Підпис продавця (представника продавця) на товарно-транспортній накладній є обов'язковим. При цьому після підпису зазначається посада представника продавця, його повне прізвище, ім'я та по-батькові.

Пунктом 7.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно п. 7.2. договору строк даного договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. даного договору та діє до 31.12.2015 року, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

01.01.2015 року між сторонами було підписано Додаток до договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 01-Б від 01.01.2015 р. (Протокол на погодження вільних відпускних цін на закупівлю молока згідно ДСТУ 3662-97 а.с. 14, том 1).

На виконання умов договору позивачем протягом січня-липня 2015 р. було передано у власність (поставлено) відповідачу продукцію на загальну суму 3 113 368, 55 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями спеціалізованих товарних накладних (а.с. 15-157, том 1) та прийомних квитанцій №383 від 03.02.2015 р., №408 від 02.03.2015 р., № 436 від 02.04.2015 р., №460 від 06.05.2015 р., №479 від 03.06.2015 р., №497 від 02.07.2015 р., №3.108 від 03.08.2015 р. (а.с. 158-164, том 1).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково оплачено вартість отриманої продукції (сировини - молоко коров'яче) та сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 1 958 359, 00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 193-220 том 1, а.с. 18-32 том 2).

У зв'язку з наявністю непогашеної заборгованості за отриману сировину 31.08.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. №200 від 13.08.2015 р. (а.с. 170 том 1), в якій просив погасити заборгованість протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги. Факт отримання відповідачем вимоги підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 31.08.2015 р. (а.с. 169 том 1).

09.09.2015 р. між сторонами було підписано Акт №223 звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 09.09.2015 р. складала 1 788 201, 81 грн (а.с. 172, том 1).

Доказів проведення повної оплати вартості отриманої продукції Товариство з обмеженою відповідальністю «Малка-Транс» не надало, що свідчить про те, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду та винесення рішення у справі, заборгованість відповідача перед позивачем становила 1 155 009,55 грн (3 113 368,55 грн, вартість поставленої продукції, - 1 958 359,00 грн, проведені відповідачем платежі).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Колегія суддів звертає увагу, що оскільки сторонами у договорі не визначено строку оплати поставленої продукції, то строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Малка-Транс» грошового зобов'язання у спірних правовідносинах визначається за правилами ст. 692 ЦК України (яка є спеціальною нормою), відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а тому до правовідносин купівлі-продажу не можуть бути застосовані загальні положення ст. 530 ЦК України. Зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 року у справі № 925/1332/13 та від 30.09.2014 року у справі № 927/1232/13.

В силу вимог частин 1, 2 статті 193 ГК України, ст. ст. 526, 257, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В апеляційній скарзі апелянт заперечує проти доведеності факту поставки продукції позивачем, оскільки, як зазначає ТОВ «Малка-Транс», первинні документи, які подані позивачем в обґрунтування своїх вимог, складені з порушенням встановлених вимог до оформлення таких документів, а тому не можуть вважатись первинними документами, які підтверджували б проведення господарської операції з поставки сільськогосподарської продукції. Однак, колегія суддів відхиляє такі твердження апелянта з наступних підстав.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 43 ГПК України передбачено, що однією з засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. У відповідності до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Правила допустимості доказів у процесуальному праві розуміється як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів зазначає, що у період поставки продукції по договору №01-Б від 01.01.2015 року, регулювання порядку заповнення та ведення документів, що пов'язані з продажем-закупівлею молочної сировини здійснювалось також Інструкцією про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (ф. №3-ПК (МС), затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 1 липня 2002 р. №176 (який був чинним на момент здійснення поставки продукції, та який втратив чинність з 15.01.2016 року згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 1 грудня 2015 року №457) та Інструкцією про порядок заповнення, застосування, спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 01.07.2002 року №176 (який був чинним на момент здійснення поставки продукції, та який втратив чинність з 15.01.2016 року згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 1 грудня 2015 року №457).

Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок заповнення, застосування, спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини, товарна накладна за формою №1-ТН (МС) (далі - накладна) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання молочної сировини господарством або молокоприймальним пунктом, що здійснили відпуск цієї сировини, а також оприходування її молокоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством-одержувачем, для оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України. Указана накладна оформлюється на кожну відвантажену партію сировини і для кожного вантажоодержувача окремо.

Згідно з ч. 3 п. 2.1. даної Інструкції спеціалізована товарна накладна на перевезення молочної сировини складається з чотирьох частин і оформлюється на кожну партію вантажу. Відомості про відповідальних осіб, реквізити та підписи осіб, які приймають участь у процесі перевезення молочної сировини заповнюються наступним чином: у лівій частині накладної вказується посада, прізвище, ім'я, по батькові, підпис відповідальних осіб: особи, яка дозволяє відпуск молочної сировини з господарства або молокоприймального пункту; особи, яка зробила аналіз; вантажовідправника, який здав молочну сировину; вантажоодержувача, який отримав молочну сировину на підставі довіреності (серія, N, дата видачі), яка видана платником із зазначенням найменування підприємства. Ці дані завіряються печаткою юридичної особи - вантажовідправника. У правій частині накладної вказується посада, прізвище, ім'я, по батькові та підпис відповідальних осіб: особи, яка здала молочну сировину на молокоприймальний пункт або молокопереробне підприємство; особи, яка прийняла молочну сировину із зазначенням назви молочного заводу; особи, яка зробила аналіз на цьому заводі по графах, указаних у частині другій. Ці дані завіряються печаткою молокоприймального пункту або підприємства, яким прийнята молочна сировина.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи спеціалізованих товарних накладних у їх правій частині, де зазначаються відомості про відповідальних осіб підприємства, яким прийнята молочна сировина, то у цій частині накладних міститься скорочена назва посади відповідної особи, її прізвище та підпис. Зазначені дані завірені печатками Філії «Конотопський молзавод» Товариства з обмеженою відповідальністю «Малка-Транс», окрім того, інші частини накладних також заповнені відповідно до вимог вищенаведеної Інструкції, а тому колегія суддів дійшла висновку, що подані позивачем накладні, оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити, що свідчить про їх належність та допустимість як доказів в господарському процесі.

Окрім того, згідно п. 1.1. Інструкції про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (ф. №3-ПК (МС), затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 1 липня 2002 р. №176 приймальна квитанція - це документ, у якому приймальник на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою №1-ТН (МС) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць. Відповідно до останнього абзацу п. 2.1. Інструкції приймальну квитанцію за формою №3-ПК (МС) підписує керівник та головний бухгалтер молокопереробного підприємства.

Приймальні квитанції, які наявні в матеріалах справи, №383 від 03.02.2015 р., №408 від 02.03.2015 р., № 436 від 02.04.2015 р., №460 від 06.05.2015 р., №479 від 03.06.2015 р., №497 від 02.07.2015 р., №3.108 від 03.08.2015 р., містять підписи керівника відповідача, головного бухгалтера, підписи яких завірені печаткою Філії «Конотопський молзавод» Товариства з обмеженою відповідальністю «Малка-Транс». Таким чином, приймальні квитанції заповнені та складені з дотриманням встановлених вимог законодавства, містять підписи відповідальних осіб, та окрім того суд апеляційної інстанції звертає увагу, що складені безпосередньо самим відповідачем, як приймальником молочної сировини.

Враховуючи вищезазначене, апеляційним господарським судом встановлено, що спеціалізовані товарні накладні та приймальні квитанції, відповідають вимогам нормативних актів щодо порядку їх складання та заповнення, а тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції з поставки позивачем сільськогосподарської продукції (сировини - молока коров'ячого) відповідачу та відповідно виникнення в останнього на підставі умов договору та приписів ст. 692 ЦК України обов'язку по проведенню розрахунків за отриману продукцію.

Разом з цим, не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що матеріальні цінності по вказаних накладних не отримувалися ТОВ «Малка-Транс», тому що в матеріалах справи відсутні довіреності, видані відповідачем на отримання продукції від позивача у справі. Згідно листа Міністерства фінансів України № 31-04200-30/23-7454/6784 від 29.08.2005 довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність не являється документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі товару.

Слід зазначити, що відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не являється запереченням факту передачі (поставки ) товарів.

Отже, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі продукції Товариству з обмеженою відповідальністю «Малка-Транс», не може заперечувати таку господарську операцію. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 року №3-77гс15.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховуючи, що наявні в матеріалах справи документи, які відповідно до вимог цивільного законодавства, є первинними бухгалтерськими документами, підтверджують факт здійснення господарської операції щодо поставки відповідачу продукції на загальну суму 3 113 368,55 грн, підтверджують обставини щодо часткової оплати відповідачем вартості товару у розмірі 1 958 359,00 грн та наявність заборгованості у розмірі 1 155 009,55 грн, дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом правомірно та обґрунтовано задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Поліс» та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Малка-Транс» заборгованість у розмірі 1 155 009,54 грн в межах суми, заявленої позивачем згідно заяви про зменшення позовних вимог.

Також апеляційний господарський суд вважає правомірною відмову Господарського суду Київської області у прийнятті заяви позивача в частині заявлення після початку розгляду справи по суті додаткових вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Малка-Транс»19 057,66 грн пені, 1 041,82 грн - 3% річних та 9 740,58 грн інфляційних втрат, оскільки такі вимоги не заявлялись Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Поліс» під час подачі позовної заяви, а тому по суті є зміною предмету позову, яка відповідно до положень ст. 22 ГПК України може здійснюватись лише до початку розгляду справи по суті.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2015 року у справі №911/4346/15 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. 33, 34, 49, 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Малка-Транс» на рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2015 року у справі №911/4346/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2015 року у справі №911/4346/15 залишити без змін.

3. Справу №911/4346/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

В.Г. Суховий