Рішення № 56446024, 09.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/3325/15-ц 09.03.2016 09032016 09.03.2016

Справа №487/3325/15-ц

Провадження № 22-ц/784/27/16 Суддя першої інстанції: Біцюк А.В.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 березня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої: Крамаренко Т.В.,

суддів: Буренкової К.О., Самчишиної Н.В.,

із секретарем: Лівшенком О.С.,

за участю: позивачки - ОСОБА_2, представників відповідачки - ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

В квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії.

Позивачка зазначала, що є власником 42/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 Інша частина 30/100 вказаного домоволодіння належить на праві власності ОСОБА_5 Відповідачкою в загальному подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_1 без дотримання будівельних санітарно-епідеміологічних норм, а саме на межі палісадника побудовано зливну яму №13. Укріплення на зливній ямі зроблено неякісно, постійно руйнується, розтріскується та відвалюється та у зв'язку з цим на частині загального двору утворюється прірва розміром в 3 метри глибиною.

Посилаючись на те, що зливна яма, побудована відповідачка створює перешкоди при користуванні загальним подвір'ям домоволодіння АДРЕСА_1 та наявність зливної ями несе загрозу здоров'ю та життю оточуючих, остаточно уточнивши позовні вимоги, позивачка просила суд у місячний термін зобов'язати відповідачку засипати зливну яму №13, що знаходиться в загальному подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_1.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, просила рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд з зобов'язанням призначити інженерно-технічну експертизу.

В запереченнях на апеляційну скаргу, відповідачка просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог.

Проте, з таким висновком погодитися в повній мірі неможливо.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, ОСОБА_2 належить 42/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1. 30/100 частин вказаного домоволодіння належить ОСОБА_5 Крім того, співвласниками також є ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2007 року в якому виправлена описка ухвалою того ж суду від 5 березня 2013 року між співвласниками вказаного домоволодіння було встановлено порядок користування земельної ділянкою та визначено земельну ділянку загального користування площею 128,80 кв.м. з якої співвласникам було виділено: ОСОБА_8 - 38,66 кв.м., ОСОБА_9 - 36,09 кв.м. та ОСОБА_2 - 54,13 кв.м. (а.с.3-4).

Відповідачкою було побудовано житловий будинок літ. «О-2», розташований на лівому торцевому куті домоволодіння АДРЕСА_1, який побудований шляхом прибудови до гаражу літ. «Ш» і виділений в окрему адресу АДРЕСА_2 (а.с. 135-137).

На території двору загального користування знаходиться зливна яма №13, яка пристосована для обслуговування житлового будинку літ. «О-2» по АДРЕСА_2.

Знаходження зливної ями узгоджено з усіма сусідами, окрім ОСОБА_2 Облаштування зливної ями №13 викликана неприязними стосунками, що існують між сторонами, оскільки позивачка відмовилась надати можливість підключити житловий будинок літ. «О-2» по АДРЕСА_2 до спільної дворової зливної ями, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 36).

Державними санітарними нормами та правилами утримання територій населених місць, затвердженими Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 березня 2011 року № 45 (Наказ набирає чинності з 01 січня 2012 року) визначено, що вигрібна яма (вигріб) - це інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів.

Відповідно до п. 2.22. вказаних Державних санітарних норм вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м.

Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства.

Спірні питання щодо місць розміщення вигребів на території присадибної ділянки розглядаються у порядку вирішення земельних спорів згідно з законодавством.

Відповідно до пункту 3.256* ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» за відсутності інженерних мереж міської (селищної) каналізації слід передбачити каналізування садиб з використанням місцевих очисних споруд, проект яких погоджений з органами санепідемстанції.

Пунктом 3.26 ДБН 360-92 передбачено, що відповідно до санітарних вимог майданчики для компосту, дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибину двору не ближче 15 м від вікон житлових будинків, в тому числі і сусідніх садиб.

Доказів на підтвердження конкретного місця розташування спірної зливної ями №13, існування проекту, дозволу на виконання будівельних робіт матеріалі справи не містять.

Крім того, за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права судом в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України, і .1 ст. 3 ЦПК України).

З матеріалів справи видно, що на підставі нотаріально посвідченого договору даруванню від 7 вересня 2015 року ОСОБА_5 подарувала житловий будинок АДРЕСА_2 своєму сину ОСОБА_3 за яким зареєстровано право власності на вказаний будинок (а.с.132-133).

Вказані обставини стали відомі під час апеляційного розгляду, оскільки доказів на їх підтвердження відповідачкою в суді першої інстанції не було надано.

Тобто, на час ухвалення рішення 18 вересня 2015 року відповідачка ОСОБА_5 не була власником житлового будинку літ. «О-2» по АДРЕСА_2 для обслуговування якого і облаштована зливна яма №13.

За положеннями статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши про це докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Суд першої інстанції був позбавлений можливості вирішити питання щодо заміни неналежного відповідача відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, в силу повноважень, визначених розділом У ЦПК України, не має процесуальної можливості усунути зазначені вище недоліки.

Оскільки, даний спір не може бути вирішено без участі ОСОБА_3, як сторони у даній справі, то відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення не можна вважати законним.

За таких обставин, рішення суду на підставі п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: