Ухвала суду № 56439243, 10.03.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 679/1498/15-ц

Провадження № 22-ц/792/615/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Власенка О.В.,

суддів: Юзюка О.М., Ярмолюка О.І.,

секретар: Шевчук Ю.Г.

з участю: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

представника ПАТ "Брокбізнесбанк" - Вовчука М.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07 жовтня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог Банк вказав, що 28.10.2013 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір. За умовами цього договору Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 130000 грн. зі сплатою 23 % річних та кінцевим терміном повернення - 17.08.2014 року. Однак відповідач порушив умови договору, внаслідок чого станом на 29.07.2015 року утворилася заборгованість у розмірі 268256 грн. 64 коп., яка складається з: 130000 грн. - основний борг, 45020 грн. 79 коп. - заборгованість зі сплати процентів, 4601 грн. 29 коп. - 3 % річних за користування коштами, 88634 грн. 55 коп. - сума інфляційних нарахувань, які й просив позивач стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07 жовтня 2015 року позов задоволено.

Головуючий у першій інстанції - Ходоровський Б.В. Провадження № 22-ц/792/615/16

Доповідач - Власенко О.В. Категорія № 19,27

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованість за договором № 01/04-2013 від 28.10.2013 року в розмірі 268256 грн. 64 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 2682 грн. 56 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати його і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст.10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.

Встановлено, що 28 жовтня 2013 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 01/04-2013 в сумі 130000 грн., зі сплатою 23 % річних та кінцевим терміном повернення 17 серпня 2014 року (а.с. 6-11).

З метою забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № 01/04-2013 від 28.10.2013 року, 28.10.2013 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" (заставодержателем) та ОСОБА_1 (заставодавцем) було укладено договір застави майнових прав № 1, згідно з яким заставодавець передав заставодержателю право вимоги на отримання грошових коштів в сумі 150000 грн. (Вклад), які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ "Брокбізнесбанк" на підставі договору № D 050550641 банківського строкового вкладу (депозиту) (Вклад "Стабільний"), який був укладений між тими ж сторонами 19.08.2013 року (а.с. 52-56).

Згідно з п. 5.1 договору застави заставодержатель має право на договірне списання коштів з Вкладного рахунку, для виконання позичальником боргових зобов'язань (в т.ч. частини боргових зобов'язань) за кредитним договором та зобов'язань заставодавця (в т.ч. частини зобов'язань) по цьому договору. Включенням в договір цього пункту заставодавець доручає заставодержателю здійснювати таке договірне списання, без укладення будь-яких додаткових договорів та надання будь-яких додаткових документів.

Крім цього, 28.10.2013 року між ОСОБА_1 (цедентом) та ПАТ "Брокбізнесбанк" (цесіонарієм) було укладено договір про уступку права вимоги № 1, згідно з яким цедент уступив, а цесіонарій прийняв право вимоги повернення вкладу в сумі 150000 грн. та нарахованих процентів за договором № D_050550641 банківського строкового вкладу (депозиту) (Вклад "Стабільний") від 19.08.2013 року (а.с. 57).

Крім цього, право на договірне списання, у разі порушення зобов'язань за кредитним договором та/або договором застави, виникає у ПАТ "Брокбізнесбанк" на підставі додаткової угоди № 1 до договору № D_050550641 банківського строкового вкладу (депозиту) (Вклад "Стабільний") від 19.08.2013 року (а.с.58).

Встановлено також, що ОСОБА_1 належним чином своїх зобов'язань за договором не виконував, а тому, станом на 29.07.2015 року, виникла заборгованість відповідача пред банком, яка складає 268256 грн. 65 коп., з яких: 130000 грн. - заборгованість по простроченому тілу кредиту; 45020 грн. 79 коп. - заборгованість по прострочених відсотках за користування кредитом; 4601 грн. 29 коп. - 3% річних за користування чужими коштами; 88634 грн. 55 коп. - сума інфляційних нарахувань (а.с. 5).

Згідно з постановою Правління НБУ № 107 від 28.02.2014 року "Про віднесення АТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 9 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду строком на три місяці в період з 03.03.2014 року по 02.06.2014 року.

На виконання постанови Правління НБУ № 339 від 10.06.2014 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 45 від 11.06.2014 року про початок здійснення процедури ліквідації банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20177423 від 24.02.2015 року ПАТ "Брокбізнесбанк" - в стані припинення, керівник ОСОБА_5. (а.с. 3-4).

Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 цього ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні спорів про зарахування однорідних зустрічних вимог, коли боржник банку одночасно є кредитором банку, під час процедури ліквідації банку суди повинні виходити із вимог статей 601-602 ЦК, статей 92-96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та враховувати, що цим Законом встановлено чіткий порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, який не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора.

Зазначена правова позиція висловлена також Верховним Судом України у постановах № 3-87гс11 від 03.10 2011 року; № 3-95гс11 від 10.10.2011 року та № 3-112гс11 від 24.10.2011 року, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 порушував умови кредитного договору, кредит вчасно не повернув, внаслідок чого банк вправі стягнути з нього неповернутий кредит, заборгованість по прострочених відсотках, 3% річних за користування чужими грошима та суму інфляційних втрат, при цьому суд правильно визначив розмір коштів, що підлягають стягненню з відповідача.

Додані до апеляційної скарги копії договорів, а саме: договір № D_050550641 банківського строкового вкладу (депозиту) (Вклад "Стабільний) від 19.08.2013 року; договір застави майнових прав № 1 від 28.10.2013 року, договір про уступку права вимоги № 1 від 28.10.2013 року та додаткова угода № 1 до договору № D_050550641 банківського строкового вкладу (депозиту) (Вклад "Стабільний) від 19.08.2013 року, не були предметом дослідження в суді першої інстанції через неявку сторін, які належним чином були повідомлені про час і місце слухання справи, тобто з поважних причин.

Разом з тим, вказане не вплинуло на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/ О.В. Власенко

Судді: /підпис/ О.М. Юзюк

/підпис/ О.І. Ярмолюк

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.В. Власенко