Ухвала суду № 56432544, 24.02.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/63/16 Справа № 712/9535/14-к Категорія: ч.2 ст.359, ч.2 ст.361, ч.2 ст.200, ч.3 ст.190, ч.2 ст.15 ч.3 ст.190 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Бащенко С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Дмитренко М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Дмитренка М. І. Демиденка А. І., Ятченка М. О. Чуйко А. В.з участю прокурора

захисників Хмельницького О.І.

обвинувачуваних ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Коломійця В.В. та захисника ОСОБА_8 - адвоката Хмельницького І.О. на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 жовтня 2015 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Чорнобай Черкаської області, українця, громадянина України, із середньою технічною освітою, тимчасово не працюючого, не одруженого, який має на утриманні неповнолітню дочку ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого, -

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.359, ч.2 ст.361, ч.2 ст.200, ч.3 ст.190, ч.2 ст.15 і ч.3 ст.190 КК України, та призначено покарання:

- за ч.2 ст.359 КК України - 4 роки позбавлення волі,

- за ч.2 ст.361 КК України - 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з використанням електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем та комп'ютерних мереж на 2 роки та конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинене несанкціоноване втручання,

- за ч.2 ст. 200 КК України - штраф в розмірі 5 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 85 тис. грн.,

- за ч.3 ст.190 КК України - 5 років позбавлення волі,

- за ч.2 ст.15 і ч.3 ст.190 КК України - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.ч. 1-3 ст.70 КК України, ОСОБА_7 призначено покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з використанням електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем та комп'ютерних мереж на 2 роки та конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою, яких було вчинене несанкціоноване втручання.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням на три роки, зобов'язавши у відповідності до ст. 76 КК України періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої інспекції по місцю проживання для реєстрації, не змінювати без відому цих органів місце постійного проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_7 змінено з тримання під вартою на особисте зобов'язання, звільнивши з під варти негайно з залу суду.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, з вищою освітою, тимчасово не працюючого, одруженого, який має на утриманні неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_10, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 раніше судимого 13 червня 2014 року Автозаводським райсудом м.Кременчука Полтавської області за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.361, ч.2 ст.200, ч.3 ст.190, ч.2 ст.15 і ч.3 ст.190 КК України, та призначено покарання:

- за ч.2 ст.361 КК України - 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з використанням електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем та комп'ютерних мереж на 3 роки та конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинене несанкціоноване втручання,

- за ч.2 ст. 200 КК України - штраф в розмірі 5 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 85 тис. грн.

- за ч.3 ст.190 КК України - 5 років позбавлення волі,

- за ч.2 ст. 15 і ч.3 ст. 190 КК України - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. ч. 1-3 ст.70 КК України, призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з використанням електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем та комп'ютерних мереж на 3 роки та конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинене несанкціоноване втручання.

У відповідності до ст. 70 ч. 4 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_8 у строк покарання по даному вироку відбуте покарання згідно вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.06.2014 року, за яким ОСОБА_8 засуджений за ст. 185 ч. 1, ст. 185 ч. 2, ст. 70 КК України до двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття основного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на два роки, а саме строк попереднього ув'язнення з 04.09.2012 року по 14.09.2012 року.

Вирішено запобіжний захід ОСОБА_8 після вступу вироку в законну силу змінити на тримання під вартою.

Вирішено рахувати строк відбування покарання ОСОБА_8 з моменту затримання.

Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» заподіяну правопорушенням шкоду в розмірі 51345 грн. 98 коп.

Вирішено долю речових доказів в порядку ст.100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку районного суду ОСОБА_7, обвинувачується в тому, що він 30 жовтня 2011 року та 5 листопада 2011 року, повторно, з метою зчитування треку платіжної банківської картки у звуковому вигляді і відео фіксації пін-коду користувача відповідної платіжної банківської картки незаконно встановив на програмно-технічний комплекс - банківський автомат самообслуговування (ATM A0307522) AT "УкрСиббанк" та зняв з нього скімер, який відноситься до спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації;

- 30 жовтня 2011 року та 5 листопада 2011 року, повторно, несанкціоновано встановив на програмно-технічний комплекс - банківський автомат самообслуговування (ATM A0307522) AT "УкрСиббанк" та зняв з нього скімер отримавши, в результаті його роботи, незаконний доступ до даних про трек банківських платіжних карток НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_21, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25 - емітовані AT «УкрСиббанк» та пін-кодів до них, в результаті чого в штатній роботі програмно-технічного комплексу та комп'ютерній мережі AT «УкрСиббанк» відбувся витік інформації, який виразився у отриманні сторонніми особами даних про трек банківських платіжних карток та пін-кодів до них.

23 грудня 2011 року ОСОБА_7, за попередньою змовою з ОСОБА_8, повторно, на програмно-технічних комплексах - банківський автомат самообслуговування AT «УкрСиббанк», AT «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Банк Кіпру», ПАТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «БТА Банк», ПАТ «Ерсте Банк», ПАТ «Кредитпромбанк», ПАТ «АБ «Південний», ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», ПАТ «Прокредит Банк», ПАТ «Український Професійний Банк», ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ «Укрексімбанк», ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», які являються автоматизованою електронно-обчислювальною машиною платіжної системи мережі відповідного банку, з метою зняття готівкових коштів, не санкціоновано вставляли підроблені банківські платіжні карти в банкомата та вводили пін-код даних карт, в результаті чого в штатній роботі програмно-технічних комплексів та комп'ютерній мережі відповідних банків відбулася підробка та спотворення процесу обробки інформації, в зв'язку з чим вказані підроблені банківські платіжні карти були визначені банкоматами як законний платіжний засіб емітований на ім'я клієнтів AT «УкрСиббанк».

-23 грудня 2011 року ОСОБА_7, за попередньою змовою з ОСОБА_8, повторно, на програмно-технічних комплексах - банківський автомат самообслуговування AT «УкрСиббанк», AT «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Банк Кіпру», ПАТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «БТА Банк», ПАТ «Ерсте Банк», ПАТ «Кредитпромбанк», ПАТ «АБ «Південний», ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», ПАТ «Прокредит Банк», ПАТ «Український Професійний Банк», ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ «Укрексімбанк», ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», які являються автоматизованою електронно-обчислювальною машиною платіжної системи мережі відповідного банку, незаконно використовували підроблені банківські платіжні карти з магнітною стрічкою, на яку було нанесено неправдиву інформацію, щодо їх емітування AT «УкрСиббанк» на ім'я законних власників, вставлявши їх у карткоприймач відповідного банкомату, з метою отримання готівкових коштів. Після чого отримали, з використанням вказаних банкоматів, без відома законних власників, грошові кошти в розмірі 51430 грн.

-23 грудня 2011 року ОСОБА_7, за попередньою змовою з ОСОБА_8, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману, на програмно-технічних комплексах - банківський автомат самообслуговування AT L «УкрСиббанк», AT «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Банк Кіпру», ПАТ «Брокбізнесбанк», І ПАТ «БТА Банк», ПАТ «Ерсте Банк», ПАТ «Кредитпромбанк», ПАТ «АБ «Південний», ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», ПАТ «Прокредит Банк», ПАТ «Український Професійний Банк», ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ «Укрексімбанк», ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», які являються автоматизованою електронно-обчислювальною машиною платіжної системи мережі відповідного банку, незаконно використовували підроблені банківські платіжні карти з магнітною стрічкою, на яку було нанесено неправдиву інформацію, щодо їх емітування AT «УкрСиббанк» на ім'я законних власників, вставлявши їх у карткоприймач відповідного банкомату, з метою отримання готівкових коштів, чим вводили в оману автоматизовану платіжну систему мережі банку, яка сприйняла вказані платіжні картки як законний платіжний засіб. Після чого зняли, з використанням електронно-обчислювальної техніки -вказаних банкоматів, без відома законних власників, грошові кошти в розмірі 51430 грн., якими заволоділи та використали на власні потреби.

-23 грудня 2011 року ОСОБА_7, за попередньою змовою з ОСОБА_8, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману, на програмно-технічних комплексах - банківський автомат самообслуговуванню ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», які являються автоматизованою електронно-обчислювальною машиною платіжної системи мережі відповідного банку, незаконно використовували підроблені банківські платіжні карти з магнітною стрічкою, на яку було нанесено неправдиву інформацію, щодо їх емітувати AT «УкрСиббанк» на ім'я законних власників, вставлявши їх у карткоприймач відповідного банкомату, з метою отримання готівкових коштів, чим вводили в оману автоматизовану платіжну систему мережі банку, яка сприйняла вказані платіжні картки як законний платіжний засіб. Однак довести до кінця умисел направлений на незаконне отримання готівкових коштів не змогли з причин, які не залежали від їх волі у зв'язку з відсутністю на карткових рахунках грошових коштів.

В поданих апеляційних скаргах:

Прокурор у кримінальному провадженні Коломієць В.В. не оспорюючи встановлених фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій обвинувачуваних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, вважає, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню відносно ОСОБА_8 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачуваного внаслідок м'якості. Тому прокурор просить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 за ч.2 ст.361 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з використанням електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем та комп'ютерних мереж на 3 роки та конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинене несанкціоноване втручання, за ч.2 ст. 200 КК України - штраф в розмірі 5 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян; за ч.3 ст.190 КК України до 7 років позбавлення волі; за ч.2 ст.15 і ч.3 ст.190 КК України до 4 роки позбавлення волі. На підставі ч. ч. 1-3 ст.70 КК України, призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з використанням електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем та комп'ютерних мереж на 3 роки та з конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинене несанкціоноване втручання. В решті вирок суду залишити без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор, посилається на те, що призначена міра покарання обвинувачуваному ОСОБА_8 була визначена без урахування вказаних обставин та вимог ст.65 КК України та положення п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року «Про практику призначення судами кримінального покарання» щодо призначення покарання, судам необхідно враховувати ступінь тяжкості, обставини злочину, його наслідки і дані про особу. Суд недостатньою мірою оцінив суспільну небезпечність особи обвинуваченого ОСОБА_8, який вчинивши умисні дії по заволодінню грошовими коштами через банкомати в ході досудового розслідування та судового розгляду вводив суд в оману, надаючи неправдиві покази.

Захисник обвинувачуваного ОСОБА_8 - адвокат Хмельницький І.О. вказує, що вирок суду першої інстанції є незаконним та таким що не відповідає фактичним обставинам встановленим в ході досудового розслідування, і винесений з істотним порушенням кримінально - процесуального закону, а тому просить на підставі ст.417 КПК України вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_8 скасувати та закрити кримінальне провадження. При цьому адвокат Хмельницький І.О. посилається на те, що в матеріалах провадження відсутня доказова база щодо вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому злочинів. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги протокол допиту в якості свідка ОСОБА_8, який було складено в с. Пастерське, Смілянського району, Черкаської області, з якого вбачається що 23.12.2011 року обвинувачуваний перебував не в Києві а у с. Пастерське, Смілянського району, Черкаської області.

У доповненні до апеляційної скарги захисник Хмельницький І.О. звертає увагу суду, на те, що невірною є кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.2 ст.361 та за ч.3 ст.190 КК України, що призвело до неправильного застосування законів України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав вимоги своєї апеляції та наполягав на її задоволенні, заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, міркування захисника, який підтримав вимоги своєї апеляції та заперечував проти задоволення апеляції прокурора, думку обвинуваченого ОСОБА_8 з приводу задоволення апеляційної скарги захисника та безпідставності вимог апеляційної скарги прокурора, думку обвинуваченого ОСОБА_7, який покладався на розсуд суду, вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Так відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 жовтня 2015 року відповідає вказаним вимогам.

Так, висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч.2 ст.359, ч.2 ст.361, ч.2 ст.200, ч.3 ст.190, ч.2 ст.15 і ч.3 ст.190 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч.2 ст.361, ч.2 ст.200, ч.3 ст.190, ч.2 ст.15 і ч.3 ст.190 КК України відповідає фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням дійсних обставин події та ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які детально досліджені в судовому засіданні і в їх сукупності та взаємозв'язку дана правильна юридична оцінка.

Обвинувачений ОСОБА_7 вину та цивільний позов визнав повністю та щиро покаявся у скоєному. Обвинувачений ОСОБА_8 вину та цивільний позов не визнав.

Вина ОСОБА_7 та ОСОБА_8 доведена належними та допустимими доказами, зібраними по кримінальному провадженню та дослідженими судом першої інстанції, а саме: показами свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, які підтвердили факт зникнення у них коштів з банківських карток, які надалі повернув їм банк; показами свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_29, які засвідчили, що вони знайомі з ОСОБА_7 і впізнали його на фотокартці з банкомату, пред'явленій працівниками міліції; листом AT «УкрСиббанк» № 28-13/7096 від 01.03.2012, з додатком (а.с. 15-26, т. 1); протоколом огляду від 22.04.2014 (а.с. 27, т. 1); постановою про визнання предметів речовими доказами, приєднання їх до матеріалів провадження від 22.04.2014 (а.с. 28, т. 1); листом AT «УкрСиббанк» № 28-13/8019 від 21.03.2012, з додатком (а.с. 7-9, т.1); протоколом огляду від 22.04.2014 (а.с. 10-12, т. 1); постановою про визнання предметів речовими доказами, приєднання їх до матеріалів провадження від 22.04.2014 (а.с. 13, т. 1); листом AT «УкрСиббанк» № 28-13/26313 від 07.08.2012, з додатком (а.с. 115-116, т. 1); протоколом огляду від 22.04.2014, з додатком (а.с. 117-120, т. 1); постановою про визнання предметів речовими доказами, приєднання їх до матеріалів провадження від 22.04.2014 (а.с. 121, т. 1); протоколом огляду від 19.09.2013, з додатком (а.с. 123-175, т. 1); протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.05.2014, з додатком (а.с. 70-72, т. 1); протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.05.2014, з додатком (а.с. 73-75, т. 1); листом AT «УкрСиббанк» № 28-13/15781 від 16.04.2014 (а.с. 203, т. 1); листом Управління національного банку України в Черкаській області № 18-016/2300 від 16.06.2014 (а.с. 205-206, т. 1); листом AT «Райффайзен Банк Аваль» № 66-0-0-00/5-233 від 13.06.2014 (а.с.208, т. 1); листом ПАТ «Кредитпромбанк» № 3509/51.6-3732-19 від 13.06.2014 (а.с. 208, т.1); листом AT «УкрСиббанк» № 28-13/20396 від 19.06.2014 (а.с. 216, т. 1); листом AT «УкрСиббанк» № 53-7/220 від 24.06.2014 (а.с. 219, т. 1).

Таким чином обставини кримінального провадження судом першої інстанції встановлено повно, провадження розглянуте всебічно і неупереджено.

Згідно ст.404 КПК України, вирок суду 1 інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що апеляція прокурора щодо м'якості покарання призначеного ОСОБА_8 задоволенню не підлягає, оскільки при призначенні покарання суд 1 інстанції у відповідності до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, обставини справи, дані про особу засудженого, який не має судимості, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин, даних про особу обвинуваченого, суд 1 інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.ч.2,3 ст.50 КК України може бути досягнута при призначені ОСОБА_8 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі та додаткового покарання - позбавлення права обіймати посади, пов'язані з використанням електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем та комп'ютерних мереж на 3 роки та конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинене несанкціоноване втручання, тим більше, що суть апеляції прокурора зводиться лише до призначення покарання ОСОБА_8 у вигляді 7 років позбавлення волі замість 5 років позбавлення волі призначених судом 1 інстанції.

На думку колегії суддів, даний висновок суду 1 інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляції прокурора про призначення ОСОБА_8 надмірно м'якого покарання, не переконливими та не підлягаючими задоволенню. Призначене ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів та призначено за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з дотриманням вимог ст.70 КК України, тому апеляція прокурора задоволенню не підлягає.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги захисника Хмельницького І.О., щодо непричетності обвинуваченого ОСОБА_8 до інкримінованих йому злочинів, виходячи з наступного.

Захисник звертає увагу колегії суддів на неврахування судом першої інстанції протоколу допиту ОСОБА_8 в якості свідка, складеного 23.12.2011 року в с. Пастерське, Смілянського району, Черкаської області.

Як вбачається з вироку суду, судом першої інстанції були допитані в судовому засіданні працівники міліції ОСОБА_30 та ОСОБА_31 «алібі» обвинуваченого не підтвердили, пояснили, що обставин ніби то допиту ОСОБА_8 23.12.2011 року не пам'ятають. На слідстві ОСОБА_8 на наявність у нього так званого алібі не посилався. Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні протоколу допиту ОСОБА_8 в якості свідка від 23.12.2011 року, останній ніякого відношення до особи потерпілого не має і по суті справи нічого пояснити не може. Дана обставина в сукупності з поясненнями свідків про дружній характер відносин між ОСОБА_8 і ОСОБА_31 дають суду обґрунтовані підстави сумніватись, що 23.12.2011 року ОСОБА_8 допитувався ОСОБА_31 як свідок.

Такий висновок суду підтвердився і при апеляційному розгляді, коли досліджувалась відповідь прокуратури Черкаської області на запит суду, згідно якої слідчим відділом прокуратури області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015250000000208 від 15.06.2015 за фактом фальсифікації матеріалів кримінального провадження, шляхом підроблення процесуальних документів з боку окремих співробітників УМВС України в Черкаській області, що дає можливість ухилення від кримінальної відповідальності обвинуваченим, якими є ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №22013250000000039 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Під час здійснення досудового розслідування встановлено, що доручення старшого слідчого в ОВС - криміналіста СУ УМВС України в Черкаській області Сав`яка Ю.Н. за № 5/41621 від 17.12.2011 до Смілянського MB УМВС України в Черкаській області та УКР УМВС України в Черкаській області для виконання не надходило.

Окрім того, згідно висновку ВВБ в Черкаській області ДВБ МВС України встановлено, що в діях окремих працівників УМВС України в Черкаській області наявні ознаки фальсифікації відповідних процесуальних документів.

Зокрема, як встановлено даним розслідуванням, ОСОБА_31 (тобто працівник міліції який нібито допитував ОСОБА_8.) не брав участь у розслідуванні кримінальної справи № 1501100471 щодо вбивства ОСОБА_33 за виключенням 13.12.2011, коли виявлено злочин та в це й же день перебував на добовому чергуванні в складі СОГ Смілянського MB.

Крім того, згідно матеріалів даного кримінального провадження ОСОБА_31 провів допити лише двох осіб ОСОБА_8 та його дядька ОСОБА_34, які взагалі не підпадали до списку в якості розроблюваних.

Також, допитана в якості свідка завідуюча канцелярією СУ ГУНП в Черкаській області показала, що за 2011 рік канцелярією СУ УМВС України в Черкаській області зареєстровано в журналі вихідної кореспонденції 13 234 вихідних документів.

Під час проведення службової перевірки ВВБ в Черкаській області ДБВ МВС України в Черкаській області 05.06.2015 нею оглядався журнал реєстрації вихідної кореспонденції № 3436, в якому номера доручення старшого слідчого в ОВС - криміналіста СУ УМВС України в Черкаській області Сав'як Ю.Н. (від 17.12.2011 № 5/41621) на адресу начальника УКР УМВС України в Черкаській області Голубоша В.В. не встановлено. Загалом у вказаному провадженні допитано ряд свідків, згідно показань яких, факт складання наведеного вище протоколу у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства спростовується.

Тому, твердження захисника Хмельницького І.О. про безпідставність звинувачень його підзахисного ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень є помилковим та необґрунтованим, спростовується вказаним листом-відповіддю з прокуратури Черкаської області і матеріалами провадження, згідно яких не підтвердився факт складання протоколу, який на думку захисника міг би істотно вплинути на висновки суду першої інстанції та підтвердити непричетність ОСОБА_8 у злочинах.

Крім того, факт вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.361, ч.2 ст.200, ч.3 ст.190, ч.2 ст.15 і ч.3 ст.190 КК України підтверджується сукупністю доказів: аналізом показів обвинуваченого ОСОБА_7 на слідстві і, наданих суду першої інстанції, протоколами огляду, показами представника цивільного позивача та свідків, іншими матеріалами справи.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 жовтня 2015 року, є законним, обґрунтованим і вмотивованим, будь-яких підстав передбачених ст.ст. 408, 409, 411 КПК України для його зміни чи скасування не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Коломійця В.В. та захисника ОСОБА_8 - адвоката Хмельницького І.О - залишити без задоволення, а вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців

Головуючий :

Судді :