Ухвала суду № 56429834, 10.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/2194/15-ц Головуючий у І інстанції Кравченко М. В.Провадження № 22-ц/780/607/16 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 1 10.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

10 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Сліпченка О.І., Олійника В.І.,

та секретаря Вербової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 листопада 2015 року у справі за позовом Садівницького товариства «Енергетик» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи - реєстраційна служба Обухівського міськрайонного Управління юстиції у Київській області, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Олег Іванович, про скасування рішень, визнання недійсними свідоцтва про право власності та договору, знесення об'єкту самочинного будівництва,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року СТ «Енергетик» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в якому просило скасувати рішення реєстраційної служба Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області від 23 жовтня 2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на садовий будинок АДРЕСА_1, визнати недійсним свідоцтво про право власності на цей будинок, видане на ім'я ОСОБА_3, визнати недійсним договір купівлі продажу садового будинку, укладений 09 лютого 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказаний садовий будинок та зобов'язати знести вказаний об'єкт самочинного будівництва.

Обґрунтовуючи позов, посилався на те, що на земельній ділянці загального користування на підставі скасованих судом рішень сільської ради та недійсних правочинів відповідачка ОСОБА_3 отримала у власність земельну ділянку, на якій у подальшому самочинно збудувала житловий будинок, чим, на його думку, порушено права садівницького товариства та його членів.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 листопада 2015 року позов задоволено, скасовано рішення реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області від 23 жовтня 2013 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказаний садовий будинок, визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане на ім'я ОСОБА_3, визнано недійсним договір купівлі продажу садового будинку, що укладений 09 лютого 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказаний садовий будинок та зобов'язано ОСОБА_2 знести спірний об'єкт самочинного будівництва.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову задоволенні позову і скасування вжитих заходів забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування судом усіх обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_3 набула земельну ділянку на підставі визнаного судом недійсним договору купівлі продажу, а спірний будинок збудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети і перебуває в користуванні позивача, то він вважається самочинно збудованим і підлягає знесенню, а також підлягають визнанню недійсними свідоцтво про право власності на нерухоме майно і договір купівлі продажу садового будинку та скасуванню рішення про державну реєстрацію права власності відповідачів на цей будинок.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 25 травня 2004 року розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 320 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на землю СТ «Енергетик» за рахунок земель загального користування даного садівницького товариства в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області (Т.1, а. с. 111).

23 жовтня 2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та видано відповідне свідоцтво про право власності.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 лютого 2014 року в задоволенні позову садівницького товариства «Енергетик» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, треті особи Обухівській районний відділ земельних ресурсів, акціонерно-кредитний банк «Золоті ворота», Старобезрадичівська сільська рада Обухівського району Київської області, акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, договорів купівлі-продажу земельних ділянок та витребування земельної ділянки було відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 03 червня 2014 року, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 жовтня 2014 року, рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 лютого 2014 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково та визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,26 га кадастровий номер НОМЕР_1, укладений 21 червня 2012 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (Т.1, а. с. 10-15, 22-24, 154-156).

09 лютого 2015 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі продажу вказаного садового будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. та зареєстрований за реєстровим № 59 і цього ж дня цим же нотаріусом як державним реєстратором прав на нерухоме майно було прийнято рішення про державну реєстрацію цього об'єкта нерухомості (Т.1, а. с. 80-82).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що спірний будинок був збудований на земельній ділянці, яка, відповідно до генерального плану СТ «Енергетик», є господарським двором та відноситься до земель загального користування СТ «Енергетик», (Т.1, а. с. 190-200).

Згідно ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.2 ст.95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.2 ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1 ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ч.4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за собою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Проведення перебудови самочинно збудованих будівель (споруд) з дотриманням будівельних норм і правил неможливо, оскільки самочинна забудова повністю проведена на чужій земельній ділянці без згоди законного користувача.

Згідно ч.2 ст.212 ЗК України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 набула у власність земельну ділянку на підставі визнаного недійсним в судовому порядку договору купівлі-продажу та станом на час видачі оспорюваного свідоцтва про право власності на садовий будинок земельна ділянка, на якій він розташований, не належала ОСОБА_3 і не була відведена їй для відповідного цільового використання у встановленому законом порядку, через що у наслідку не могла бути відчужена ОСОБА_2, тому оспорюваний договір купівлі-продажу будинку був укладений з недотриманням вимог закону та порушує майнові права позивача, які підлягають відновленню, а державна реєстрація прав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на нерухоме майно також була проведена всупереч закону і враховуючи те, що спірний будинок є об'єктом самочинного будівництва, то задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірний будинок і зобов'язання знести цей об'єкт нерухомості ґрунтується на вимогах закону.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: