Ухвала суду № 56423105, 01.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року м. Київ К/800/5686/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015

у справі № 804/5814/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Група"

до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0003192211 та від 15.01.2014 № 0000142211.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведених відповідачем камеральних перевірок даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2013 року, складено акт № 49/22.11/34752520 від 26.11.2013 та акт №58/22-03/34752520 від 27.12.2013, в яких зафіксовано порушення позивачем п. 200.4 ст. 200, п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за жовтень 2013 року на суму - 1 960 966,00 грн., за листопад 2013 року на суму - 1 710 763,00 грн.

На підставі акта перевірки від 26.11.2013 №49/22.11/34752520, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003192211 від 18.12.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на 1 960 966,00 грн. за період - жовтень 2013 року.

На підставі акта перевірки від 27.12.2013 №58/22-03/34752520, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000142211 від 15.01.2014 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 1 710 763,00 грн. за період - листопад 2013 року.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, за правилами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із пунктом 200.4 даної статті Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації (підпункт "б").

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Аналізуючи наведені норми, судами вірно зазначено про відсутність жодних обмежень (в тому числі часових) до порядку формування складу залишку від'ємного значення, за умови дотримання платником податків правил формування податкового кредиту.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року (№ 9073550088 від 15.11.2013 року) до Криворізької північної ОДПІ, в якій залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) визначено у розмірі 3 829 991,00 грн.

Згідно Довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2 до декларації), залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів у сумі 3 829 991,00 грн. сформований за період липень 2008 року - березень 2012 року

У відповідності із положеннями пп. 4.6.6 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

З огляду на вказану норму права, колегія суддів зазначає, що за підприємствами зберігається право на використання накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації)".

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність застосування податковим органом норми п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України щодо врахування строків позовної давності для формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Як вірно зазначено судами, вказана норма права врегульовує виключно граничні строки повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або їх відшкодування. Норма встановлює обмеження у часі (1095 днів) тільки для подання заяв на повернення сум переплат з податків та декларування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, і не обмежує строк, протягом якого платник податку має право декларувати у податковій звітності залишок від'ємного значення податку на додану вартість.

Таким чином, судами вірно зазначено, що подання заяви про бюджетне відшкодування ПДВ є правом платника податків, яким він може скористатися протягом встановленого періоду, а не його обов'язком.

Крім того, законодавством не передбачено правових наслідків за непред'явлення платником податків сум до бюджетного відшкодування ПДВ, в тому числі втрату права платника податків на віднесення цих сум до податкового кредиту та відповідно формування від'ємного значення. Також, не передбачено зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість з виключенням їх з декларації з ПДВ.

Крім того, як свідчать матеріали справи, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 апеляційну скаргу ТОВ "Граніт Групп" задоволено, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2013 у справі №804/2806/13-а скасовано та прийнято нову постанову, якою податкове повідомлення-рішення Криворізької північної МДПІ №0000072220 від 14.09.2012 в частині визначення суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 3 948 169,00 грн. визнано неправомірним та скасовано.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0000072220 від 14.09.2012 було прийняте податковим органом за результатами документальної позапланової виїзної перевірки за червень 2012 року, якою досліджувались періоди, що складаються із сум ПДВ, які виникли, зокрема, в тих самих звітних періодах на загальну суму 3 948 169.00 грн. (травень 2008 року - травень 2009 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням того, що спірні податкові повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0003192211 та від 15.01.2014 № 0000142211 податковим органом прийняті за результатами перевірки одного й того ж періоду, що й повідомлення-рішення №0000072220 від 14.09.2012, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем правомірно було визначено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в декларації за спірний податковий період.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль