Ухвала суду № 56423086, 01.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" березня 2016 р. м. Київ К/800/66427/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014

у справі № 815/3265/14

за позовом Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2014 адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2014 та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в період з 24.10.2013 по 30.10.2013 посадовими особами ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 28.01.2013, за результатами якої складено акт №940/15-54-17-03/НОМЕР_1 від 06.11.2013.

У ході зазначеної перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_2: неподання податкових декларацій за період, що перевірявся, у тому числі по податкових (звітних) періодах - 2011, 2012 роки в порушення пп. 16.1.2 та 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, ст.176, ст. 179 та пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України; - не сплачено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 230491,60 грн. в порушення ст. 162, ст. 163, п. 164.1 та п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, ст.168, ст. 176, ст. 179 Податкового кодексу України, донарахуванню підлягає 230491,60 грн. податку на доходи фізичних осіб.

На підставі висновків акта перевірки, позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000481703 від 24.12.2013, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 230491,60 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 57962,90 грн.

Також, у зв'язку з закінченням строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу відповідно до пп. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України була нарахована пеня у розмірі 35725,50 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки даних щодо оплати відповідачем заборгованості у розмірі 324180,00 грн. суду не надано, позовні вимоги про стягнення даної суми є обґрунтованими і підтверджуються документально.

Суд апеляційної інстанції не погодився з наведеними висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вимоги Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо стягнення заборгованості у розмірі 324180,00грн з відповідача є такими, що не відповідають нормам діючого законодавства.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто, таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, висновок судів щодо розміру податкового боргу відповідача зроблений без належного з'ясування дійсних обставин справи. Для правильного вирішення справи судам необхідно було встановити розмір та підстави виникнення податкового боргу, зокрема, проаналізувати та дослідити розрахунок податкового боргу, зроблений податковим органом в розрізі із податковими зобов'язаннями, визначеними самим платником (відповідачем) та податковим органом у податковому повідомленні-рішенні; перевірити чи оскаржувалися відповідачем таке податкове повідомлення-рішення, оскільки існування не скасованих, не визнаних недійсними рішень податкового органу про нарахування податку (штрафних, фінансових санкцій) не звільняє суд, який розглядає адміністративний позов податкового органу про стягнення податку (санкцій), від перевірки правомірності таких рішень.

Крім того, згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначений перелік заходів, направлених на погашення податкового боргу платника податків, що здійснюються податковим органом.

Згідно із п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Таким чином, розглядаючи справи про стягнення заборгованості з платників податку суди повинні встановити не лише наявність заборгованості платника податку, але і дослідити питання щодо порядку стягнення такої податкової заборгованості.

Однак, під час вирішення спору суди попередніх інстанцій не досліджували вжиття податковим органом заходів з погашення податкового боргу Товариством, про стягнення якого заявлено позовні вимоги, зокрема, не було досліджено обставин дотримання позивачем положень податкового законодавства щодо направлення відповідачу податкової вимоги, що визначено п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, судам слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2014 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль