Ухвала суду № 56423087, 01.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року м. Київ К/800/63492/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014

у справі № 804/1448/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рілейбл"

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми "Р" від 01.10.2013 №0001782201 та № 0001792201.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційні скарги позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 30.06.2013, складено акт від 18.09.2013 №500/221/35808961, в якому зафіксовано порушення позивачем: пп.134.1 ст.134, п.138.1 п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2012 рік в сумі 303 001,00 грн., у тому числі за ІV квартал 2012 року в сумі 303 001,00 грн.; п.198.3 п.198.6 ст.198, п.220.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 382 771,00 грн., у тому числі за жовтень 2012 року в сумі 94 301,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 45 724,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 14 848,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 94 198,00 грн.

На підставі акта перевірки, 01.10.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001782201, яким визначена сума грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1 581 312,00 грн., в тому числі за основним платежем - на 1 054 208,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 527104,00 грн. та №0001792201, яким визначена сума грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 507 795,00 грн., в тому числі за основним платежем - на 406 236,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 101 559,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "АТБ Маркет", на виконання умов договорів про надання маркетингових послуг, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, податковими накладними, актами наданих послуг, платіжними дорученнями, звітами.

Як встановлено судами, спірні послуги фактично спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів позивача на ринку України шляхом популяризації продукції (товарів) серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивача. При цьому, вказані дії з просування товару мають економічну цінність самі по собі, незалежно від їх результату, який не охоплюється предметом договору надання послуг.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль