Ухвала суду № 56403304, 10.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/491/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представників позивача: Серікова І.Г., Грушко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тематика» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Тематика» (далі - ТОВ «Тематика») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Київському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 листопада 2014 року:

- № 0004242201, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 1 549 839,00 грн., у тому числі 1 239 869,00 грн. - сума основного платежу та 309 970,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0004252201, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 1 103 651,00 грн., у тому числі 882 921,00 грн. - основний платіж та 220 730,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позову зазначено про те, що висновки контролюючого органу про порушення товариством податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях та суб'єктивних даних осіб, які проводили перевірку, без дослідження первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 03 листопада 2014 року №0004242201, №0004252201.

В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник апелянта в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що основним видом діяльності ТОВ «Тематика» є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (т.1 а.с.230).

01 жовтня 2014 року ДПІ у Київському районі м. Одеси прийняла наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі постанови слідчого прокуратури Одеської області від 30 вересня 2014 року, яка була прийнята в рамках кримінального провадження за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.205, ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.364 КК України (т.1 а.с.172).

У матеріалах справи відсутня така постанова, але із пояснень сторін у суді першої інстанції вбачається, що податкова перевірка повинна була стосуватися господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Диссар» за період з 21 березня 2014 року по грудень 2013 року.

Позивач у позові стверджував про відсутність у податкового органу будь-якого процесуального документа від правоохоронного або судового органу, яким було доручено провести перевірку, а також про те, що посадові особи інспекції взагалі не проводили виїзну перевірку.

Між тим, із акта податкової перевірки вбачається, що була проведена саме позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Тематика» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 21 січня 2013 року по 31 серпня 2014 року (т.1 а.с.153-171).

За результатами зазначеної перевірки було встановлено завищення валових витрат, в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств за 2013 рік на суму 882 921,00 грн., заниження податкового зобов'язання з ПДВ за період з липня 2013 року по серпень 2014 року на загальну суму 1 239 869,00 грн., у зв'язку із порушенням позивачем положень п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.44.1 ст.44, п.п.198.1,198.2,198.3,198.6, п.198 ст.198, Податкового кодексу України.

11 листопада 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0004252201 (а.с.15 т.1) про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 882 921,00 грн., штрафним санкціям на суму 220 730,00 грн.;

- №0004242201 (а.с.14 т.1) про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 1 239 869,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 309 970,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та відповідно скасовуючи податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив із того, що перевіркою контролюючого органу не встановлено факту безтоварності господарської операції з придбання позивачем послуг у вищезгаданого контрагента, тому зазначені обставини дали товариству право, передбачене податковим законодавством, на формування податкового кредиту, внаслідок придбання вказаних послуг у відповідних податкових періодах.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні є законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.

Дійсно, як свідчать матеріали справи, податкова інспекція вийшла за межі питань, які їй були визначені постановою слідчого і предметом дослідження даної перевірки були не тільки господарські правовідносини з ТОВ «Диссар», а і інша господарська діяльність товариства.

Колегія суддів передусім вважає необхідним надати правову оцінку правочинам, які відбувалися між позивачем та ТОВ «Диссар».

Так, 01 серпня 2013 року між позивачем (Замовником) та ТОВ «Диссар» (Виконавцем) був укладений Договір про надання рекламних послуг №2 (т.1 а.с.16).

Відповідно до довідки ЄДРПОУ видом діяльності ТОВ «Диссар» є неспеціалізована оптова торгівля та інша допоміжна діяльність у сфері послуг.

За умовами даного договору Виконавець зобов'язаний виготовити та розмістити рекламний матеріал Замовника на рекламоносіях відповідно до затвердженої Сторонами Адресної програми (Додатків).

Виконавець після розміщення рекламних матеріалів на рекламоносіях зобов'язаний надати Замовнику денний фотозвіт та в деяких випадках нічний фотозвіт.

Замовник зобов'язаний щомісяця приймати надані послуги по акту прийому-передачі наданих послуг, приймати фотозвіти та щомісяця оплачувати послуги виконавця.

Вартість послуг з проведення рекламної кампанії на місяць розраховується послідовним складанням вартості експонування на кожній рекламній площині.

Позивач стверджував, що до офісу податкової інспекції ним надавалися до перевірки, такі самі документи, що і потім до суду першої інстанції, які свідчать про виконання сторонами спірного договору, а саме:

- Додатки за №№ 1,2,3 про розміщення макетів банерів у містах України, таблиці розміщення реклами, специфікації послуг та елементів оформлення, фотозвіти (т.1 а.с.23-61);

- Акт №1 від 26 серпня 2013 року здачі-прийняття робіт, послуг до Договору №2 від 01 серпня 2013 року, згідно з яким вартість наданих послуг скала 516 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 86 000,00 грн. (т.1 а.с.22).

- податкову накладну від 27 серпня 2013 року (т.1 а.с.20) на зазначену суму.

Наступним етапом прийняття робіт за даним договором став Акт №2 здачі прийняття виконаних робіт, послуг від 16 вересня 2013 року на суму 104 412,00 грн., у тому числі ПДВ - 17 402,00 грн.(т.1 а.с.74).

На зазначену суму ТОВ «Диссар» 16 вересня 2013 року виписало позивачу податкову накладну (т.1 а.с.72).

Підтвердженням виконання іншої частини Договору №2 від 01 серпня 2013 року стали Додатки №№ 4,5,6, специфікації послуг та елементів оформлення, фотозвіти (т.1 а.с.75- 83).

Згідно Акта №3 від 30 вересня 2013 року здачі-прийняття виконаних робіт, послуг вартість виконаних послуг скала - 255 588,00 грн., у тому числі ПДВ - 42 590,00 грн.(т.1 а.с.63).

На зазначену суму Виконавець видав податкову накладну (т.1 а.с.61) та надав узгоджені Додатки №№7-9 про виконання робіт та фотозвіти.

Виконання Договору №2 від 01 серпня 2013 року на суму 244 908,00 грн., у тому числі і ПДВ - 40 818,00 грн., підтверджується Додатками №№ 13,14,15, специфікаціями послуг та елементів оформлення, фотозвітами та Актом №5 від 30 жовтня 2013 року здачі-прийняття виконаних робіт (т.1 а.с.87-106).

На суму наданих послуг ТОВ «Диссар» 31 жовтня 2013 року виписало податкову накладну (т.1 а.с.84).

Завершальною частиною виконання умов Договору №2 від 01 серпня 2013 року стало виконання ТОВ «Диссар» рекламних послуг на суму 960 000,00 грн., у тому числі і ПДВ 160 000,00 грн.

На підтвердження виконання рекламних послуг складені Додатки №№ 17, 18, специфікації послуг та елементів оформлення, фотозвіти (т.1.а.с.135 -151).

В матеріалах справи містяться примірники зразків розміщення рекламної продукції, її розміщення на зовнішніх носіях у містах України із зазначенням конкретної адреси.

01 листопада 2013 року між ТОВ «Тематика» (Замовник) та ТОВ «Диссар» (Виконавець) укладений Договір №5 «Про надання маркетингових послуг» (т.1 а.с.107).

Предметом даного Договору було - реклама продукції SIAMP.

При цьому, Виконавець надає результати досліджень у вигляді інформаційного звіту на паперовому носії в прошитому і пронумерованому вигляді, а також в електронному вигляді на цифровому носії.

При здаванні результатів досліджень сторони складають у 2-х примирниках Акт приймання передачі наданих послуг.

Розмір тарифів, що включають у собі плату й винагороду за виконання певного виду опитування респондентів для проведення якісного аналізу досліджуваної проблеми, а також розмір зборів за здійснення організації опитувань, визначаються за взаємною згодою Сторін і фіксуються у Додатку №1 до цього Договору.

Оплата за договором здійснюється на підставі Акта виконаних робіт.

Сторони узгодили у Додатку №1 загальні ціни за проведення маркетингових опитувань (т.1 а.с.114), у Додатку №3 загальну вартість проведеного дослідження у Південному регіоні (т.1.а.с.115-116).

Також Сторонами були узгоджені методи маркетингового дослідження (т.1 а.с.117-127) та методологічні засади кількісного аналізу продажу товарів (т.1.а.с.127 - 131).

Вартість наданих послуг, згідно з Актом здачі-прийняття виконаних робіт, послуг від 18 листопада 2013 року, склала 139 002,00 грн. у тому числі ПДВ - 23 167,00 грн. (т.1. а.с.112).

На зазначену суму ТОВ «Диссар» була виписана податкова накладна (т.1 а.с.112).

Крім зазначених послуг, ТОВ «Тематика» придбавала у ТОВ «Нова Пошта» транспортно-експедиторські послуги, у ПП «Експрес Велл» кур'єрські послуги, у ПП «Роял Трейд Імпекс» експедиторські послуги.

За договором постачання та за договором купівлі-продажу позивач придбавав у ТОВ «Опентек» та «ТОВ «Агіркультура Консалтинг» товари.

Також у нерезидентів України позивач придбавав вироби сантехнічного призначення.

У періоді, що був предметом перевірки ТОВ «Тематика» несла також витрати щодо оренди нерухомого майна, зокрема у ФОП ОСОБА_5, а також у ПАТ «НПП ВЕГА».

Усі ці витрати були відображені позивачем у Деклараціях на прибуток та регістрах бухгалтерського обліку.

Податкова інспекція, досліджуючи в процесі перевірки повноту декларування позивачем податку на прибуток за період з 21 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року дійшла висновку про заниження задекларованих показників на 882 921,00 грн.

Так, за період з 21 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року товариство задекларувало витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на 4 646 951,00 грн., а саме:

- витрати операційної діяльності в розмірі 1 765 862,00 грн.;

- адміністративні витрати в сумі 89 571,00 грн.;

- витрати на збут у розмірі 2 791 518,00 грн.

Проведеною перевіркою відображених показників за вказаний період встановлено їх завищення на вказану суму, тобто на суму 4 646 951,00 грн.

Отже, податкова інспекція не визнала витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування не тільки за правочинами з ТОВ «Диссар», а і іншими контрагентами позивача.

Підставою для такого висновку стало відсутність у товариства документів, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності.

Позивач, не погоджуючись з такими доводами контролюючого органу зазначав у своєму позові, що ним був тільки отриманий наказ про проведення перевірки, але посадова особа інспекції до офісу товариства не з'являлася, жодних документів не витребувала.

Колегія суддів вважає обґрунтованими такі обвинувачення на адресу податкової інспекції, так як із акта перевірки, заперечень відповідача до суду першої інстанції, не вбачається заяв про відмову платника податків надати документи до перевірки, або про відсутність таких документів взагалі.

Водночас, посадовою особою інспекції при проведенні перевірки не досліджувався жодний документ, що підтверджує здійснення платником податку витрат.

До того ж слід зазначити, що акт перевірки директором підприємства не підписаний і в матеріалах справи відсутній акт його відмови від підпису (т.1 а.с.171).

До суду першої інстанції надані усі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2. ст.135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу права власності на такий товар (п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України).

Стаття 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

Витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, підсумовуючи викладене, слід наголосити, що в матеріалах справи є всі належним чином складені документи обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, які підтверджують суму валових витрат платника податку.

Достовірність показників відображений у Деклараціях з податку на додану вартість перевірялась податківцями за період з 01 квітня 2013 року по 31 серпня 2014 року.

За причиною відсутності первинної документації щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, контролюючий орган зазначив про те, що визначити його структуру неможливо.

Разом з тим, проаналізувавши рядок 10.1 Декларації з податку на додану вартість «Операції з придбання товарів, послуг, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%, податкова інспекція робить висновок про його завищення на 765 137,00 грн.

Крім того, керуючись неможливістю проведення зустрічної звірки ТОВ «Диссар» та наявністю податкової інформації про відсутність у даного товариства основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей, ДПІ у Київському районі м. Одеси дійшла висновку про завищення позивачем задекларованого у грудні 2013 року податкового кредиту з податку на додану вартість на 160 000,00 грн. (податкова накладна №745 від 26.12.2013 року на загальну суму 960 000,00 грн.).

І останнє, на що звернула увагу податкова інспекція, це те, що ПДВ, оплачене позивачем митним органам та задеклароване в рядку 12.1 Декларації з податку на додану вартість за період з 01 квітня 2013 року по 31 серпня 2014 року у розмірі 434 570,00 грн. не підтверджено за відсутністю документів.

У той же час, податкова інспекція збільшує грошове зобов'язання позивачу за платежем ПДВ на суму 1 239 869,00 грн., не звертаючи уваги на сплату цього податку позивачем на митниці при оформленні ВМД.

Колегія судді вважає зазначені дії суб'єкта владних повноважень такими, що суперечать податковому законодавству за наступними підставами.

Питання, пов'язані з формуванням позивачем податкового кредиту, врегульовано ст.198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів апеляційного суду вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг, підтверджені належним чином оформленими документами.

Як вже суд підкреслював вище, придбання позивачем товарів, послуг та використання їх в господарській діяльності підтверджено документами бухгалтерського та податкового обліку.

Що стосується посилання ДПІ у Київському районі м. Одеси на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Диссар» з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період-грудень 2013 року» слід зазначити, що даним підприємством були оскаржені ці дії, а також акт у судовому порядку.

Також ТОВ «Диссар» було оскаржено дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо коригування показників його податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, що були відкориговані на підставі спірного акту.

Рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у задоволенні позову було відмовлено за підставами того, що дії з проведення зустрічної звірки та з оформлення результатів зустрічної звірки актом про неможливість її проведення є, по суті, виконанням службовими особами своїх обов'язків, а самі по собі висновки вказаних актів не створюють відносин владного підпорядкування, що є необхідною ознакою публічно-правових відносин.

Щодо коригування показників податкової звітності, суд зазначив, що з цього приводу не надано доказів.

Тобто, ТОВ «Диссар» було відмовлено в задоволенні позову за формальними ознаками, а не у зв'язку з тим, що доводи товариства, які викладені в позові, не відповідають встановленим податковим органам обставинам.

Варто зауважити, що суб'єкт владних повноважень, стверджуючи про те, що ТОВ «Диссар» сприяло отриманню податкової вигоди позивачу, не надав із цього приводу жодного доказу.

Не зазначено контролюючим органом про те, чи декларувало ТОВ «Диссар» свої податкові зобов'язання з ТОВ «Тематика», чи сплатило їх до бюджету.

Проте, незважаючи на відсутність таких відомостей, суд апеляційної інстанції вважає правильним із цього приводу посилання позивача на висновок Європейського суду з прав людини в рішенні від 22 січня 2009 року «Булвес АД проти Болгарії», де зазначено, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

У рішенні від 09 січня 2007 року Європейського суду з прав людини «Інтерсплав проти України» підкреслив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового акту не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тематика» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова