Рішення № 56398019, 09.03.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/8720/15-ц Головуючий у 1-й інст. Зосименко О.М..

Категорія 25 Доповідач Григорусь Н. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2016 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Косигіної Л.М., Худякова А.М.

секретаря судового засідання Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПЗУ Україна» на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 20 січня 2016 року

встановила:

У червні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПАТ «СК «ПЗУ Україна») матеріальну шкоду в сумі 46 946,25 грн та з ОСОБА_2, як винуватця дорожньо-транспортної пригоди 20 000,00 грн моральної шкоди.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 20 січня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на відшкодування спричиненої моральної шкоди 1 000,00 грн та з ПАТ «СК «ПЗУ Україна» на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди 46 946,25 грн. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «СК «ПЗУ Україна», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить вказане рішення скасувати і ухвалити нове відмову у задоволенні позовних вимог до ПАТ «СК «ПЗУ Україна» про відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 17.03.2015 року близько 08 год. ранку на торгівельному майданчику «Східний» по вулиці Малинський, 4 в місті Житомирі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

Згідно постанови Чуднівського районного суду Житомирської області від 12.05.2015 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні вищевказаної ДТП (а.с. 31).

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка означає, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначення умов договору, тощо (ст.ст. 6, 627 ЦК Украни).

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно вимог ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договорі є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності до ст. 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові внески та виконувати інші умови договору.

Виходячи з положень ст. 990 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України від 07.03.1996 року «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою(аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 33 п. 33.1.4. Закону України «Про страхування» передбачено, що водій забезпеченого транспортного засобу зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

28.05.2014 року між ПАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 086738 (надалі договір страхування, а.с. 8-13). На підставі даного договору, позивач звернувся до страхової компанії для вирішення питання щодо отримання страхового відшкодування внаслідок ДТП, що мала місце 17.03.2015 року (а.с. 16-18).

Листом від 11.04.2015 року за № 2524-31 ПАТ «СК «ПЗУ Україна» повідомила позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів від 28.05.2014 року за № 086738, оскільки договір припинив свою дію через несвоєчасну сплату другого страхового платежу (а.с. 32-33).

П.п. 6.1.2. п. 6.1 договору страхування встановлено, що дія договору страхування припиняється у разі несплати страхувальником страхової премії, або її частини (платежу) в повному розмірі у встановлені договором строки.

Разом з тим, договір припиняє свою дію через 10 календарних днів, починаючи з дати, зазначеної в ОУС цього договору як кінцева дата сплати чергового страхового платежу (крім першого), за умови, що протягом цього строку Страхувальник не сплатив прострочену чергову частину страхового платежу в повному обсязі, якщо інше письмово не погоджено між сторонами договору або якщо Страховик не надіслав письмового повідомлення Страхувальнику про припинення дії договору страхування протягом цього строку.

Відповідно до п.8 договору страхування, загальна страхова премія становить 7 588,98 грн, сплата якої здійснюється частинами: 4 932,84 грн по 28.05.2014 року та 2 656,14 грн по 28.11.2014 року.

Як встановлено судом, першу частину страхової премії у розмірі 4 932,84 грн позивачем сплачено 28.05.2014 року, а другу частину страхової премії у розмірі 2 656,14 грн 01.12.2014 року (а.с. 14,15).

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що і договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи і цей факт не заперечувався представником ПАТ «СК «ПЗУ Україна» під час апеляційного розгляду, будь-яких повідомлень про припинення дії договору страхування на адресу позивача до моменту настання страхового випадку страховиком не надсилалося.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договір страхування не є припиненим, а відмова страховика у виплаті страхового відшкодування позивачу у зв'язку із припиненням дії спірного договору страхування є безпідставною. А відтак, вимоги позивача до страховика щодо відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалося представником ПАТ «СК «ПЗУ Україна», що позивачем були подані документи для виплати страхового відшкодування та страховиком визначено розмір страхового відшкодування у сумі 46 946,25 грн, проведено експертизу, копію якої відповідачем було направлено страхувальнику (а.с.19) та присвоєно справі № 155598. Підставою для відмови у виплаті, як зазначено в листі від 11.04.2015 року направленому страховиком позивачу, зазначено - припинення дії договору страхування через несвоєчасну сплату другого страхового платежу. Інші підстави для відмови, зокрема і щодо суми такої виплати, страховиком та представником відповідача-страховика у судовому засіданні не зазначені.

Разом з тим, визначаючи розмір матеріальної шкоди та стягуючи її у повному розмірі, суд першої інстанції не звернув увагу, що у відповідності до ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування зменшується на розмір франшизи, оскільки франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відтак, доводи представника відповідача ПАТ «СК «ПЗУ Україна» в цій частині є обґрунтованими, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме зменшенню на суму франшизи (46 946,25 грн - 951,00 грн = 45 995,25 грн). Також підлягає зменшенню і розмір стягнутих судових витрат пропорційно до задоволених вимог.

В решті рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому колегією суду не переглядається.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПЗУ Україна» задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 20 січня 2016 року в частині розміру стягнутої на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди змінити, зменшивши цей розмір з 46 946,25 грн до 45 995,25 грн та судового збору з 469,46 грн до 459,95 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді