Ухвала суду № 56392852, 01.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/3755/2016 Головуючий в 1 інстанції - Цокол Л.І.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес Банк», треті особи: Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві, Відділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції в м. Києві, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ракитянський Володимир Анатолійович, Перша Київська державна нотаріальна контора, Шоста Київська державна нотаріальна контора про зняття арешту та заборони відчуження, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з цивільним позовом до ОСОБА_3, ПАТ «Акціонерний банк «Експрес Банк», треті особи: ВДВС Печерського районного управління юстиції в м. Києві, ВПР Головного управління юстиції в м. Києві, Департамент ДВС Міністерства юстиції України, ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ПН КМНО Ракитянський В.А., Перша Київська ДНК, Шоста Київська ДНК про зняття арешту та заборони відчуження.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 06 березня 2014 року рішенням Печерського районного суду м. Києві було встановлено факт проживання позивачки та відповідача однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнано спільною сумісною власністю квартиру АДРЕСА_1.

Разом з тим, у витягах з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію обтяжень від 15 жовтня 2014 року містяться записи:

№ 6348514, згідно якого 16.07.2014 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 29372683, виданий 04.07.2014, обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень ДВС України, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3;

№ 3919294, згідно якого 18.12.2013 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: № 39317414, виданий 10.10.2013, обтяжувач: ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3;

№ 4097303, згідно якого 27.12.2013 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: № 41297963, виданий 24.12,2013, обтяжувач: ВПВР управління ДВС ГУЮ у м. Києві, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3; особа, в інтересах якої встановлено обтяження: ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк», код СДРПОУ 20053145;

№ 5093516, згідно якого 25.03.2014 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: № 39223264, виданий 24.03.2014. обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень ДВС України, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3;

№ 6348449, згідно якого 16.074.2014 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: № 29372683, виданий 04.07.2014, обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень ДВС України, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3

Також зазначила, що згідно витягу з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомості від 03 листопада 2011 року містяться записи:

№ 3, згідно якого 16.08.2007 року за № 5501065, реєстратором: Приватним нотаріусом РакитянськимВ.А. накладено заборону на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1;

№ 6, згідно якого 03.07.2009 року за № 8875371, реєстратором: Шостою Київською державною нотаріальною конторою накладено арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1;

№ 10, згідно якого 28.12.2009 року за № 9391290, реєстратором: Шостою Київською державною нотаріальною конторою накладено арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1;

№ 20, згідно якого 06.07.2010 за № 10002548, реєстратором: Першою Київською державною нотаріальною конторою накладено арешт на все майно ОСОБА_3;

№ 22, згідно якого 06.07.2010 року за № 10002716, реєстратором: Першою Київською державною нотаріальною конторою накладено арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1;

№ 28, згідно якого 19.09.2011 року за № 11622880, реєстратором: Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3

У зв'язку з наявністю даних записів позивачка не може зареєструвати в органах державної реєстраційної служби своє право власності на майно, яке належить їй. Посилаючись на те, що винесені в межах виконавчих проваджень постанови про накладення арешту без виділу частки боржника в праві спільної сумісної власності порушують її права, оскільки вона не є боржником у виконавчому провадженні, просила суд задовольнити пред'явлені вимоги, зняти арешти та заборони відчуженням належної їй частки квартири за адресою АДРЕСА_1.

До початку розгляду справи по суті позивачка подала заяву про зменшення позовних вимог та просила зняти арешти та заборони відчуження з належної їй 1/2 частки квартири за адресою АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи судом було замінено третю особу Відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби України правонаступником Департаментом держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2015 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експерс-Банк», за участі третіх осіб: Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, Відділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції в м. Києві, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністрерства юстиції України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ракитянський Володимир Анатолійович, Перша Київська державна нотаріальна контора, Шоста Київська державна нотаріальна контора про зняття арешту та заборони відчуження - залишено без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В скарзі посилалась на те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача. Судом не враховано роз'яснень викладених в у р. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27 серпня 1976 року (із змінами і доповненнями), п. 16 абз.2 Постанови Пленуму ВСУ від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судом скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», якими передбачено, що вимоги осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом предявлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ПІК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арени, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 доводи скарги підтримала.

Представник банку проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з під арешту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Печерського районного суду м. Києві від 06 березня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києві від 26 серпня 2014 року було встановлено факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з квітня 1993 року та визнано спільною сумісною позивачки та відповідача ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2, квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_3. Вказані обставини у відповідності до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню та відповідно право власності позивача на 1/2 частину спірного майна щодо якого вирішується даний спір не оспорюється.

Як вбачається з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 жовтня 2014 року було здійснено:

запис про обтяження № 6348514 від 16 липня 2014 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 29372683, виданий 04 липня 2014, обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень ДВС України, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3;

запис про обтяження № 3919294 від 18 грудня 2013 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: № 39317414, виданий 10 жовтня 2013, обтяжувач: ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3;

запис про обтяження № 4097303 від 27 грудня 2013 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: № 41297963, виданий 24 грудня 2013, обтяжувач: ВПВР управління ДВС ГУЮ у м. Києві, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3; особа, в інтересах якої встановлено обтяження: ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк», код ЄДРПОУ 20053145;

запис про обтяження № 5093516 від 25 березня 2014 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: № 39223264, виданий 24 березня 2014, обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень ДВС України, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3;

запис про обтяження № 6348449 від 16 липня 2014 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: № 29372683, виданий 04.07.2014, обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень ДВС України, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3

Крім того, згідно наявного в матеріалах справи витягу з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомості від 03 листопада 2011 року містяться записи:

№ 3, згідно якого 16.08.2007 року за № 5501065, реєстратором: Приватним нотаріусом Ракитянським В.А. накладено заборону на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1;

№ 6, згідно якого 13.07.2009 року за № 8875371, реєстратором: Шостою Київською державною нотаріальною конторою накладено арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1;

№ 10, згідно якого 28.12.2009 року за № 9391290, реєстратором: Шостою Київською державною нотаріальною конторою накладено арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1;

№ 20, згідно якого 06.07.2010 за № 10002548, реєстратором: Першою Київською державною нотаріальною конторою накладено арешт на все майно ОСОБА_3;

№ 22, згідно якого 06.07.2010 року за № 10002716, реєстратором: Першою Київською державною нотаріальною конторою накладено арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1;

№ 28, згідно якого 19.09.2011 року за № 1622880, реєстратором: Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача вказувала на те, що позивач позбавлена можливості здійснити реєстрацію належного їй права власності на 1/2 частину квартири з огляду на арешти, що були накладені третіми особами, до постановлення судового рішення, яким вказане право було визнано.

Встановлено, що арешти на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, дійсно були накладені як в інтересах ПАТ «АБ «Експрес-Банк», так і на виконання вимог чинного законодавства, третіми особами, а також органом досудового розслідування в рамках кримінального процесуального законодавства.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що порушення свого права позивачка пов'язує з наявністю арештів та заборон відчуження, які вчинені органами державної виконавчої служби та нотаріату, які беруть участь у справі у процесуальному статусі третіх осіб, а також органом досудового розслідування, про те позов пред'явлений до неналежних відповідачів, а у відповідності до ч. 1 ст. 33 ЦПК України, позивачем не заявлено клопотання про залучення належних співвідповідачів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки з матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що позивач, в якості відповідачів по справі вимоги пред'явила до боржника ОСОБА_3 та одного із стягувачів ПАТ «АБ «Експрес-Банк».

Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно із ст.ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ч.1ст.33 ЦПК України).

Відповідно до закріпленого в ст.11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства та за змістом ч.1 ст.33 ЦПК України, залучення судом до участі у справі особи як співвідповідача можливе лише як результат вирішення судом клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом.

Згідно з роз'ясненнями викладеними в п. 24 Постанови Пленуму ВССУ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Так як в судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2, визнала, що в якості відповідачів нею не були залучені всі стягувачі, в інтересах яких накладались арешти на спірну квартиру, про зняття яких позивачем було заявлено в позовних вимогах, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні таких позовних вимог.

Що стосується арештів та заборон, які накладались в інтересах, залученого відповідача ПАТ АБ «Експрес-Банк», то такі вимоги також обґрунтовано не були задоволені судом, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що спірна квартира перебуває в іпотеці відповідача ПАТ «Експрес-Банк» згідно договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.А. 16.08.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за 49.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомості від 03 листопада 2011 року міститься запис:

№ 3, згідно якого 16.08.2007 року за № 5501065, реєстратором: Приватним нотаріусом Ракитянським В.А. накладено заборону на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1;

Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома недоведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Договір іпотеки і на даний час чинний, зобов'язання ОСОБА_3 до даного часу не виконані.

Представник позивача в даній справі пояснила, що недійсним вказаний договір не визнаний, проте розглядається такий позов.

Таким чином, вимоги ОСОБА_2 про зняття арешту та заборони відчуження з Ѕ квартири НОМЕР_1, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Зняття інших заборон, стягувачем за якими виступає також ПАТ АБ «Експрес-банк», не забезпечить захисту прав позивача з урахуванням заборони від 16.08.2007 року за № 5501065на відчуження предмету іпотеки, яка скасовується в іншому передбаченому законом порядку.

Інші доводи скарги на правильність ухваленого рішення не впливають.

Рішення суду ухвалено без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: