Рішення № 56392830, 01.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Крижанівської Г.В.,

суддів Шебуєвої В.А., Оніщука М.І.,

при секретарі: Заліській Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 23.05.2013 між банком та відповідачем був укладений договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 40 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Вказував, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконала, у зв'язку з чим станом на 24.06.2015 у останньої утворилась заборгованість.

Враховуючи викладене, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 39 984 грн., заборгованість по процентах за користуванням кредитом у розмірі 14 889,60 грн., пеню та комісію у розмірі 1 200 грн., штраф - 500 грн., процентну складову у сумі 2 803,68 грн., а також стягнути судові витрати.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 рокупозов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ«АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитом у розмірі 39 984 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 14889,60 грн., заборгованість по пені та комісії - 1 200 грн., штраф - 3 303,68 грн. та 593,77 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Справа № 756/8811/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/2690/2016Головуючий у суді першої інстанції: Кричина А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. . Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. ОСОБА_1 зазначила, що банком не був наданий графік платежів, відповідно до чинного законодавства. Також вказувала, що банк не ознайомив належним чином відповідача з умовами кредитування за платіжною карткою Кредитка «Універсальна» із встановленим на неї кредитним лімітом та орієнтировну сукупну вартість кредиту, що є грубим порушенням прав та інтересів відповідача.

ОСОБА_1, посилаючись на те, що мало місце порушення її прав та норм чинного законодавства України, зокрема ЗУ «Про захист прав споживачів», Постанови НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупної вартості кредиту», що є підставою для визнання кредитного договору недійсним, просила рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити з наведених у ній підстав.

Інші учасники процесув судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2013 між ОСОБА_1 та ПАТ«АКЦЕНТ-БАНК» укладено анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якої відповідач отримала грошові кошти в сумі 40 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. (а.с. 7).

Матеріали справи також містять довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Кредит на всякий случай», Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», з останніх, зокрема, вбачається за яких умов та за якими правилами банк відкриває позичальнику банківську картку чи надає інші банківські послуги (а.с.8-11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача утворився борг перед позивачем в результаті невиконання умов договору, який підлягає стягненню.

Колегія суддів не може погодиться з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За змістом ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У позовній заяві вказано, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23.05.2013 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 40 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

При ухваленні рішення, суд першої інстанції невірно встановив обставини, щодо отримання відповідачем грошових коштів у вказаному розмірі, оскільки, як вбачається з Анкети-заяви від 23.05.2013, відповідач лише виявила бажання оформити на своє ім'я кредитний ліміт по платіжній картці кредитка «Універсальна» та погодила, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Вона зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК».

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом правової позиції, яка міститься в Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року в справі № 6-16цс15, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника.

Суд першої інстанції не звернув увагу, що Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а відтак відповідно до вищевказаних правових норм, висновок суду про факт укладення договору та прийняття його умов сторонами, є необґрунтованим.

Крім того, позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг розуміла відповідач, підписуючи Анкету-заяву від 23.05.2013, а також, що ці умови не змінювалися.

В матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження того, що відповідач отримав грошові кошти або кредитну картку.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК HYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1822/ed_2012_02_21/T041618.html?pravo=1"України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги про те, що банком не наданий графік платежів та не було здійснено ознайомлення відповідача належним чином з умовами кредитування за платіжною карткою Кредитка «Універсальна» із встановленим на неї кредитним лімітом та орієнтировну сукупну вартість кредиту є обґрунтованими, з огляду на наявні в матеріалах справи докази.

Слід також зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи, позивач надав суду Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Кредит на всякий случай». Разом з тим, до суду подана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послугвід 23.05.2013 за платіжною карткою «Універсальна».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст. 60, 213, 214 ЦПК України щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи і дійшов необґрунтованого висновку про наявність у відповідача заборгованості перед ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК».

Відповідно до положень ст. 309 ЦПК України, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: