Рішення № 56371527, 01.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа №759/2328/15-ц Головуючий у 1 інстанції Лопатюк Н.Г.

Апеляційне провадження №22-ц/796/1574/2016 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 березня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І., при секретарі Юрченко А.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28вересня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

в с т а н о в и л а :

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк» задоволені: зі ОСОБА_3 на користь банку стягнуто 5860,84грн заборгованості за відсотками за кредитним договором та 243,6грн судового збору.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.07.2008 сторони уклали договір без номера, відповідно до якого ОСОБА_3 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. На виконання умов договору банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а відповідач порушила свої зобов'язання, має заборгованість по відсотках за період з 10.02.2012 по 10.02.2015 у розмірі 5860,84грн. Виходячи з доведеності і обґрунтованості позовних вимог, суд першої інстанції задовольнив їх.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28.09.2015 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Акцент-Банк» відмовити у повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд безпідставно не застосував наслідки пропуску позивачем строку позовної давності та неповно і неправильно встановив обставини, що мають значення для вирішення спору.

У судове засіданні апеляційного суду належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду сторони не з'явились, відповідач неодноразово просила розглянути справу без її участі, позивач заяв та клопотань не надіслав. Відповідно до ст.305 ЦПК України зазначені обставини не перешкоджають апеляційному розглядові.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

З наявних у матеріалах справи доказів установлено, що 12.07.2008 ОСОБА_3. звернулась до ВАТ «А-Банк» із Заявою оформити на своє ім'я кредит «Швидка готівка», своїм підписом у цій Заяві засвідчила про отримання нею інформації щодо умов кредитування (ас11). Така Заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг є Договором сторін про надання банківських послуг.

Разом з тим, належних і допустимих доказів того, що доданий до позовної заяви примірник Умов і правил відповідає чинній на момент укладення сторонами договору редакції, матеріали справи не містять, адже підпис ОСОБА_3 на примірнику Умов і правил у даній справі відсутній (ас12-14).

Відповідно до Заяви від 12.07.2008 кредитний ліміт за договором становить 3000грн, базова процентна ставка 2% на місяць. Згідно пам'ятки клієнта «Як користуватися кредитом «Швидка готівка» клієнт зобов'язаний починаючи з місяця, наступного за здійсненням першої операції, вносити на рахунок НОМЕР_1 обов'язкові щомісячні платежі, що включають у себе як частину кредиту, так і нараховані проценти, у розмірі 420грн до 25 числа кожного місяця (ас39). Інших даних про порядок погашення кредиту та відсотків матеріали справи не містять, а наявні у ній Умови та правила не підписані відповідачем, а тому не є належним доказом у справі.

З письмових пояснень відповідача, наданих нею квитанцій та наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором встановлено, що 12.07.2008 ОСОБА_4 отримала 3000грн готівкою через банкомат (а не на картку), а 22.08.2008 та 06.10.2008 через касу відділення Печерської філії Приватбанку внесла кошти на погашення кредиту у сумі 420грн і 500грн відповідно (ас7,40). Зазначені докази узгоджується між собою і не викликають сумнівів у суду. Крім того, інших доказів на підтвердження того, що кредитні кошти в сумі 3000грн відповідач отримала на картку, матеріали справи не містять.

Належних і допустимих доказів на підтвердження факту видачі картки відповідачу, строку її дії, умов пролонгації тощо матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки ОСОБА_3 як позичальник зобов'язалася до 25 числа поточного місяця здійснювати обов'язкові щомісячні платежі на погашення кредиту та відсотків, останній платіж здійснила 06.10.2008 (ас7), наступний черговий платіж повинна була внести до 25 листопада 2008 року, проте, цього не зробила і з того часу своїх зобов'язань за договором не виконувала, а позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у лютому 2015 року, - в силу статей 253,256,257,261 ЦК України є підстави вважати, що позивач пропустив строк позовної давності у спірних правовідносинах. У випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, обчислюється з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

ОСОБА_3 05.05.2015 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про застосування строків позовної давності (ас35-37).

За таких обставин колегія дійшла висновку, що у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Оскільки суд першої інстанції в порушення вимог закону не застосував наслідки пропуску позивачем строку позовної давності за наявності заяви відповідача про її застосування, оскаржуване рішення не можна вважати законним і обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,309,313,316 ЦПК України, колегія

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач Н.О. Антоненко

Судді А.М.Стрижеус

О.І. Шкоріна