Ухвала суду № 56340719, 01.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" березня 2016 р. м. Київ К/800/908/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «УКРСПЕЦЕНЕРГОПОСТАЧ»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2014

у справі № 826/10553/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «УКРСПЕЦЕНЕРГОПОСТАЧ»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «УКРСПЕЦЕНЕРГОПОСТАЧ» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.01.2014 № 0000412203 та № 0000422203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014, у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промислово-фінансова компанія «УКРСПЕЦЕНЕРГОПОСТАЧ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Фірма «Альвіс Центр», ПП «Женевьєва», ТОВ «Харківторг Люкс 2011», ТОВ «Компанія «Консалтинг груп», ТОВ «Версаль МК», ТОВ «Мегабуд Компані» за весь період взаємовідносин, складено акт № 396/26-57-22-03-07/36853376 від 26.12.2013, в якому зафіксовані порушення: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 2.5 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (із змінами та доповненнями) що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2 516 634 грн.; пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 №1379, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071, п. п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 2.5 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 338 680 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 20.01.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000412203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 145 792,50 грн., в т.ч.: 2 516 634 грн. основного платежу та 629 158,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0000422203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 728 075 грн., в т.ч.: 1 382 460 грн. основного платежу та 345 615 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами встановлено, що в перевіряємий період позивачем сформовано податкову звітність на основі правовідносин з контрагентами: ПП «Фірма Альвіса Центр», ПП «Женевьєва», ТОВ «Харківторг Люкс 2011», ТОВ «Компанія «Консалтинг груп».

Так, між позивачем 01.09.2010 укладено з ПП «Фірма Альвіса Центр» договір поставки № 27/09, відповідно до якого постачальник (ПП «Фірма Альвіса Центр») зобов'язується поставляти покупцеві товар - апарат (направляючий насос ГЦН-137, кр. 317-01-0207 СБ/Ст08*18Н10ТП/середовище вода, Рраб-130кгс/у кількості 2 шт.) у встановлені терміни, а Покупець (позивач) зобов'язується приймати такий товар і своєчасно розрахуватися за нього.

01.12.2010 укладено договір поставки №27/12, відповідно до якого постачальник (ПП «Фірма Альвіса Центр») зобов'язується поставляти покупцеві товар - апарат (направляючий насос ГЦН-137, кр. 317-01-0207 СБ/Ст08*18Н10ТП/середовище вода, Рраб-130кгс/у кількості 1 шт.) у встановлені терміни, а покупець (позивач) зобов'язується приймати такий товар і своєчасно розрахуватися за нього.

ПП «Фірма Альвіса Центр» виписані видаткові накладні.

В податковому обліку дані витрати було віднесено до складу валових витрат в сумі 7 277 400 грн., в тому числі за 3 квартали 2010 року в сумі 4 781 100 грн., за 2010 рік в сумі 2 496 300 грн.

Товар в подальшому був реалізований ДП «НАЕК «Енергоатом» згідно договору поставки №1116110143 від 30.07.2010, відповідно до якого постачальник зобов'язаний в порядку та на умовах договору надати запасні частини до насосу ГЦН - 137, виробництва ЗАТ « Завод « Кіров - Енергомаш» (Росія), для ремонту енергоблоків ВП «Рівненська АЕС » ДП НАЕК «Енергоатом» , а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити продукцію.

Однак, відповідно до бази даних ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у ПП «Фірма Альвіса Центр» відсутні будь-які імпортні операції, що на думку податкового органу свідчить про відсутність операцій з імпорту зазначеного товару з Росії у 2010 році.

Крім того, ПП «Фірма Альвіса Центр» має стан платника податку - ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду, остання декларація з ПДВ подана за січень 2011 року, з податку на прибуток підприємств за 2010 - 2012 роки не подавалась.

Актом ДПІ у м. Чернівці від 15.03.2011 №609/23-2/37011730 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ за період з 01.08.2010 по 31.01.2011 встановлено, що фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 22.02.2011 за ініціативою ДПІ у м. Чернівці на підставі - до ЄДР внесено запис про відсутність за місце знаходженням. Також, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого устаткування, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства, відсутність поставок товарів та послуг, безтоварність фінансово - господарських відносин ПП «Фірма Альвіса Центр» з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями, відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям.

30.11.2011 між позивачем та ПП «Женевьєва» укладено договір №0311-1 про надання послуг, відповідно до якого виконавець (ПП «Женевьєва») зобов'язується за завданням замовника надати йому послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором та визначеними специфікаціями до договору.

На виконання умов вказаного договору ПП «Женевьєва» виписані акти надання послуг. В податковому обліку дані витрати було віднесено позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 876 750 грн.

29.11.2011 між позивачем та ТОВ «Харківторг Люкс 2011» укладено договір №2911-2 про надання послуг, відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Харківторг Люкс 2011») зобов'язується за завданням замовника надати йому послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором та визначеними специфікаціями до договору.

01.07.2012 між вказаними сторонами укладено договір №0107-12 про надання послуг, відповідно якого виконавець (ТОВ «Харківторг Люкс 2011») зобов'язується за завданням замовника надати йому послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором та визначеними специфікаціями до Договору.

На виконання договорів ТОВ «Харківторг Люкс 2011» виписані акти надання послуг.

01.08.2012 між позивачем та ТОВ «Компанія «Консалтинг груп» укладено договір № 01/0812 про надання послуг, відповідно до якого виконавець (ТОВ «Компанія «Консалтинг груп») зобов'язується за завданням замовника надати йому послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Компанія «Консалтинг груп» виписано акт надання послуг.

В податковому обліку дані витрати віднесені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 960 700 грн., проте, ТОВ «Компанія «Консалтинг груп» має стан - визнано банкрутом.

08.04.2013 між позивачем і ТОВ «Версаль МК» укладено договір № 0804 про надання послуг, відповідно до якого виконавець надає замовнику (позивачу) наступні послуги: проведення заходів по надзору за виготовленням деталей до насосів типу ГЦН; узгодження з держ. органами необхідних процедур для отримання дозволу на імпорт деталей до насосів типу ГЦН; проведення супроводжувальних заходів по імпорту деталей до насосів типу ГЦН; проведення перевірки року виготовлення деталей до насосів типу ГЦН; проведенню експертизи сертифікатів якості, відповідно до вимог до обладнання для АЕС; перевірка хімічного складу запасних частин; підтвердження факту виготовлення запчастин для обладнання АЕС.

На виконання договору ТОВ «Версаль МК» виписані акти надання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені контрагенти мають стан - припинено, але не зняті з обліку.

01.04.2013 між позивачем і ТОВ «Мегабуд Компані» укладено договір №01/04-13 поставки, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Мегабуд Компані») зобов'язується поставити трубки мельхіорові у кількості 1136 штук на суму 858 000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 143 000 грн., у порядку та на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов договору ТОВ «Мегабуд Компані» виписані видаткові накладні.

В провадженні першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені 08.01.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014100000000002, за ознаками вчинення кримінального провадження, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

З письмових пояснень слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у м. Києві вбачається, що службові особи ТОВ «Промислово-фінансова компанія «УКРСПЕЦЕНЕРГОПОСТАЧ» протягом 2010-2013 років умисно ухилились від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету податків на загальну суму 4 855 314 грн.

Податковий орган, посилаючись на відсутність у контрагентів позивача виробничих потужностей, необхідної кількості працівників та невідповідність фактичного виду господарської діяльності послугам та роботам, які надавались позивачу, дійшов висновку, що вищевказані операції були спрямовані на формування штучного податкового кредиту з ПДВ та завищення валових витрат товариства позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру; фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів; перерахування коштів контрагентам відбувалось без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Однак, такий висновок судів є передчасним та таким, що зроблений без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 зазначеного Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами (ПП «Фірма Альвіса Центр», ПП «Женевьєва», ТОВ «Харківторг Люкс 2011», ТОВ «Компанія «Консалтинг груп»), а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів (послуг), що придбані платником податку; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів платника податку в стані платників податку на додану вартість на момент укладення договорів з позивачем та здійснення спірних господарських операцій, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Також, судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаними контрагентами та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Крім того, судами не було враховано, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 71 зазначеного Кодексу обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначенні суми його податкового обов'язку.

Лише за встановлення всіх обставин по даній справі можливе прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «УКРСПЕЦЕНЕРГОПОСТАЧ» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний