Ухвала суду № 56340718, 01.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року м. Київ К/800/5407/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2014

у справі № 826/15625/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська технологічна компанія»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Українська технологічна компанія» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 07.08.2014 № 0008172203 та № 0008182203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Українська технологічна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, складено акт № 316/1-26-50-22-03-24919883 від 24.07.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 138.2 ст. 138, п. 141.1 ст. 141, п. 137.5 ст. 137, пп. 139.1.3 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 492 418 грн.; п. 201.1, п. 201.6 ст. 201, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 54 138 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 07.08.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0008172203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 615 523 грн., у т.ч.: 492 418 грн. основного платежу та 123 105 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0008182203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67 673 грн., у т.ч.: 54 138 грн. основного платежу та 13 535 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що позивач мав правовідносини з ТОВ «ТПП СПЕКТР» щодо поставки позивачу вальцовочної машини та устаткування.

На підтвердження здійснення операцій до суду були надані копії рахунку-фактури, видаткової накладної та банківської виписки.

По взаємовідносинах з ТОВ «С-КОМ» позивачем отримано змішувач трубний (2 шт.).

На підтвердження факту здійснення вказаної поставки позивачем надано до суду копію видаткової накладної та копію банківської виписки.

На підтвердження правовідносин позивача з ТОВ «Агард ЮЕЙ» надано копію договору № 0301/1 від 03.01.2013, рахунків-фактур, видаткових накладних, банківських виписок.

Відносини позивача з ТОВ «Стек-комп'ютер» щодо отримання комп'ютерного обладнання підтверджено копіями рахунку-фактури, видаткової накладної та банківських виписок.

Правовідносини позивача з ТОВ «ТК Фіона» згідно договору виконання робіт за № 93 від 05.08.2013 підтверджені копіями рахунку-фактури, акту приймання-здачі робіт, банківських виписок.

Також, між ПАТ «Українська технологічна компанія» і ПП «Рембудплюс» укладено договір підряду № 57 від 04.09.2013, предметом якого є виконання комплексу будівельно-монтажних робіт по будівництву «цеху утилізації жому цукрового буряку, потужністю 1200 т/доба» в підтвердження виконання договору надано копії зазначеного договору з додатками, додатковими угодами до нього, довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за листопад 2013 № 06-02-1-3-1 від 13.11.2013, акту № 6-02-1-3-1 від 13.11.2013 з відомістю ресурсів до нього, банківських виписок.

З ТОВ «Артстал» позивачем укладено договір поставки № 16/12/13 від 16.12.2013, предметом якого є здійснення поставки товару.

Фактичне здійснення поставки підтверджено копіями рахунку-фактури, видаткової накладної та банківських виписок.

Товар, отриманий від зазначених контрагентів, був в подальшому використаний позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджено первинними документами, які наявні в матеріалах справи.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 укладено договори доручення № 31/01/13-1 від 31.01.2013 та № 2105/13-1 від 21.05.2013, відповідно, за умовами яких повірений бере на себе зобов'язання від імені та за рахунок довірителя провести пошук потенційних партнерів довірителя для укладання угод.

На підтвердження факту отримання послуг за зазначеними договорами позивачем надано копії актів прийому-передачі виконання доручення до договору та копії банківських виписок.

Також судами зазначено, що повіреними укладені саме договори доручення, а не договори комісії, оскільки ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 на виконання укладених з позивачем договорів вчиняли юридично значимі дії та укладали відповідні договори не від власного імені, а за рахунок та від імені позивача, тому за цими договорами не підлягали складанню звіти комісіонерів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення тим, що господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, тому не викликає сумнівів стосовно правомірності визначення сум податкового кредитку та витрат.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вказана норма дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Враховуючи наведене, визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 зазначеного Кодексу не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування валових витрат та визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Оскільки, судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами: ТОВ «ТПП СПЕКТР», ТОВ «С-КОМ», ТОВ «Агард ЮЕЙ», ТОВ «Стек-комп'ютер», ТОВ «ТК Фіона», ПП «Рембудплюс», ТОВ «Артсталь», ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 були фактично здійснені, придбані товари (послуги) використані у власній діяльності позивача, а розрахунки за вказаними операціями свідчать про рух активів позивача, та встановлено що вказані господарські операції призвели до змін в майновому стані платника податків, тому донарахування спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов'язань є безпідставним.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний