Ухвала суду № 56339252, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2016 р. м. Київ К/800/30393/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Інспекція)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015

у справі № 810/986/15

за позовом ОСОБА_1

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2014 № 0021991702 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 80412,42 грн. за основним платежем та на 20103,11 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 у позові відмовлено з тих мотивів, що анульована заборгованість позивача перед кредитною установою за іпотечними кредитними договорами є додатковим благом у розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК), яке підлягає відображенню у річній декларації ОСОБА_1 із нарахуванням необхідної суми податку на доходи фізичних осіб.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що прощена позивачеві пеня не є його доходом та додатковим благом, оскільки нарахування пені є засобом забезпечення виконання договірних зобов'язань, проте сума нарахованої пені не отримується боржником в грошовій формі, а банк вправі вирішувати питання про її стягнення на власний розсуд. Пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків, який підлягає оподаткуванню згідно з абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду зі справи як скасоване помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Результати цієї перевірки відображені в акті від 15.09.2014 № 562/17-2585808426, в якому викладено висновок Інспекції про невиконання позивачем обов'язку з декларування одержаного доходу у вигляді анульованої заборгованості в сумі 474 363,65 грн. та з нарахування і сплати податкового зобов'язання з цього доходу.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні цього позову, суд першої інстанції обґрунтовано послався на положення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК, якими передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

В основу ж оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції покладено висновок про те, що за своєю правовою природою прощена позивачеві сума кредитної заборгованості перед банківською установою є неустойкою (пенею), нарахованою ОСОБА_1 за несвоєчасне виконання нею договірного зобов'язання.

Втім наведений висновок суду апеляційної інстанції не відповідає наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, витягам з протоколу кредитного комітету кредитної установи - товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» № 53 від 13.12.2013 (а.с. 34-35), в яких зазначено про прощення ОСОБА_1 залишку боргу за кредитними договорами № ML-005/183/2006, № ML-005/183/2006/1 і № СС001/13856/06 та про скасування пені у повному обсязі, що також відповідає умовам додаткового договору від 24.12.2013 № 2 та додаткового договору від 24.12.2013 № 3 (а.с. 13, 14).

Також у матеріалах справи міститься довідка № 562, складена 01.10.2014 начальником відділу операційного супроводження товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», в якій йдеться про прощення позивачеві кредитної заборгованості по тілу за кредитними договорами від 17.07.2006 № ML-005/183/2006 і № ML-005/183/2006/1 (а.с. 33).

Будь-яких доказів нарахування позивачеві неустойки (пені) за порушення договірних зобов'язань за вказаними договорами, періодів нарахування пені, підстав та порядку її нарахування тощо матеріали справи не містять. А відтак висновок апеляційного суду про прощення позивачеві заборгованості, яка складалася із сум нарахованої неустойки (пені, відсотків, штрафів), є необґрунтованим.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі правильне та вмотивоване рішення Київського окружного адміністративного суду зі спору.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015 у справі № 810/986/15 скасувати.

3. Постанову Київського окружного адміністративного суду у справі № 810/986/15 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько